Рішення № 34169295, 15.10.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 жовтня 2013 року Справа № 913/2299/13

Провадження № 31/913/2299/13

За позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача Державного підприємства "Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу", м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 1131655 грн. 50 коп.

Суддя Марченко Ю.І.

при секретарі судового засідання Антоновій І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Сімейко А.І., довіреність № 06-05-108/1000 від 20.06.2013;

від відповідача - представник не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивач, Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", звернувся до суду з позовом до відповідача, Державного підприємства "Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу", про стягнення заборгованості за надані послуги з опалення у сумі 716292 грн. 85 коп. за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 921 від 04.11.2003, пені у розмірі 396452 грн. 61 коп., 3% річних у розмірі 18676 грн. 30 коп., інфляційних втрат у розмірі 254 грн. 98 коп.

Ухвалою суду від 30.08.2013 було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 24.09.2013.

Ухвалою суду від 24.09.2013 розгляд справи відкладено на 15.10.2013 у зв'язку з неприбуттям представника відповідача.

09.10.2013 позивач, через канцелярію суду, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 26.09.2013 № 06-05/1-294, згідно якої, посилаючись на чинне законодавство, провів перерахунок 3% річних за період з 29.12.2011 по 31.07.2013, у зв'язку з чим, розмір суми 3% річних зменшився та складає 18655 грн. 06 коп.

Заява позивача від 26.09.2013 № 06-05/1-294 про зменшення позовних вимог задоволена судом та долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Таким чином, новою ціною позову є 1131655 грн. 50 коп.

Позовними вимогами слід вважати: сума основного боргу 716292 грн. 85 коп., пеня у розмірі 396452 грн. 61 коп., 3% річних у розмірі 18655 грн. 06 коп., інфляційні втрати у сумі 254 грн. 98 коп.

У судовому засіданні був присутній повноважний представник позивача, який з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог 26.09.2013 № 06-05/1-294 підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, Державне підприємство "Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу", відзив на позовну заяву не надав, доказів перерахування заборгованості не надав, участь представника у судовому засіданні не забезпечив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд, враховуючи думку позивача, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у неї матеріалами за відсутності представника відповідача.

Справа розглядається за наявними в ній документами згідно ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" та Державним науково-дослідним і проектним інститутом хімічної технології «Хімтехнологія» було укладено договір № 921 від 04.11.2003 року про постачання теплової енергії в гарячій воді (а.с. 12-14).

Додатковою угодою № 3 від 01.11.2006 року змінено старе найменування споживача на Державне підприємство "Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу", який є правонаступником майнових та немайнових прав і обов'язків (а.с. 19).

За даним договором енергопостачальна організація (позивач у справі) взяла на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідач у справі) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно з умовами та режимами теплопостачання на межі балансової належності тепломереж енергопостачальної організації та споживача, а споживач (відповідач) зобов'язується оплачувати одержану споживачем теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором п.1.

Згідно пп. 2.1 теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання протягом року.

Згідно з пп. 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом.

Відповідно до пп. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться платіжними дорученнями, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць).

Розрахунковим періодом є календарний місяць - пп. 6.2 договору.

Відповідно до пп. 10.1,10.2 договору цей договір набуває чинності з 30.10.2003 року та діє до 30.10.2004, та вважається щорічно пролонгованим, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.

На виконання умов вказаних вище договору позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді, в обсягах, обумовлених договором.

На оплату наданих послуг позивачем було виставлено відповідачу рахунки за період з грудня 2011 року по березень 2012 року та з листопада 2012 року по квітень 2013 року (а.с. 26-34) на загальну суму 722293 грн. 85 коп.

В порушення умов зазначеного договору відповідач виконав свої зобов'язання частково у сумі 6001 грн. 00 коп. (оплата 15.11.2011 по рахунку № 921 від 30.12.2011 за грудень 2011 року).

Таким чином, розмір заборгованості складає 716292 грн. 85 коп.

Позивач свої договірні зобов'язання виконав своєчасно і у повному обсязі, здійснивши постачання теплової енергії за зазначеним договором.

З метою врегулювання ситуації з заборгованістю, позивач неодноразово направляв відповідачу претензії, які відповідачем були розглянуті та надані відповіді (а.с. 35-46; а.с.71-76), що стало підставою для звернення з даним позовом.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт неналежного виконання відповідачем умов договору підтверджується матеріалами справи та не оспорено відповідачем.

Матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості відповідача за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді у сумі 716292 грн. 85 коп. за опалювальний період з грудня 2011 року по березень 2012 року та з листопада 2012 року по квітень 2013 року.

Факт надання послуг з теплопостачання відповідачу у приміщення, що знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Вілесова, б. 1, підтверджується актами про включення теплових установок від 01.11.2011, 16.11.2011, 22.10.2012 (а.с. 56, 58) та актами про відключення теплових установок від 30.03.2012, 08.04.2013 (а.с. 57, 59).

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання у сумі 716292 грн. 85 коп. за опалювальний період з грудня 2011 року по березень 2012 року та з листопада 2012 року по квітень 2013 року.

Позивачем також заявлені до стягнення 396452 грн. 61 коп. пені; 254 грн. 98 коп. інфляційних нарахувань та 18655 грн. 06 коп. 3% річних.

Оскільки матеріалами справи доведено прострочення виконання зобов'язань відповідача по оплаті наданих послуг, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірним.

Відповідно до п. 7.2.3 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, нараховується пеня за 1 рік в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Позивачем пеня нарахована станом на 31.07.2013 за період з 13.12.2012 по 31.07.2013 і склала 396452 грн. 61 коп. (а.с. 6).

Даний розрахунок є вірним, тому вимоги по стягненню пені у сумі 396452 грн. 61 коп. підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, який не оспорений відповідачем, інфляційні нарахування нараховані за період 13.12.2012 по 31.06.2013, усього на суму 254 грн. 98 коп. (а.с. 8).

Даний розрахунок є вірним, тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 254 грн. 98 коп. підлягають задоволенню.

Позивачем 3% річних нараховані за період з 29.12.2011 по 31.07.2013 на суму 18655 грн. 06 коп.

Даний розрахунок є вірним, тому вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 18655 грн. 06 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача у заявленому розмірі та обґрунтованість і правомірність нарахування пені, інфляційних втрат, 3% річних, натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на викладене, позивачу слід повернути судовий збір в сумі 0,42 грн. відповідною ухвалою суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до Державного підприємства "Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу" про стягнення 1131655 грн. 50 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу", 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, б. 1, ідентифікаційний код 33968601, на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк-3, ідентифікаційний код 00131050, суму основного боргу 716292 грн. 85 коп., пеню у розмірі 396452 грн. 61 коп., 3% річних у розмірі 18655 грн. 06 коп., інфляційні втрати у сумі 254 грн. 98 коп., судовий збір у сумі 22633 грн. 11 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 15.10.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2013.

Суддя Ю.І. Марченко