Постанова № 34169256, 10.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. Справа№ 911/2819/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Іоннікової І.А.

за участю представників:

від прокуратури: Пантюхов О.В. - посв.№011863 від 28.10.12

від позивача: не з'явились

від відповідача: Горбач О.В. - дов. б/н від 25.05.2013

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

„ОПТУКРПРОМ-ВР"

на рішення господарського суду Київської області

від 22.08.2013 (суддя Бабкіна В.М.)

у справі №911/2819/13

за позовом Полтавського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТУКРПРОМ-ВР"

про стягнення 15857,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Київської області були передані позовні вимоги Полтавського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТУКРПРОМ-ВР" (надалі - ТОВ „ОПТУКРПРОМ-ВР", відповідач) про стягнення 15857,27 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.08.2013 у справі №911/2819/13 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „ОПТУКРПРОМ-ВР" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням господарського суду Київської області від 22.08.2013 у справі №911/2819/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не встановлено того чи було пропущено відповідачем строк виконання грошового зобов'язання, встановлений п. 2.3.3 договору №13 від 01.03.2012. Відповідач вважає вказаний строк не пропущеним, оскільки матеріали справи не містять доказів направлення відповідачеві та отримання ним акту виконаних робіт та рахунку-фактури на відшкодування послуг за договором за квітень 2013 року, а договір не пов'язує виникнення у відповідача грошового зобов'язання із фактом підписання акту виконаних робіт. Крім того, апелянт зазначає, що права та обов'язки сторін за договором припинились 30.04.2013, а тому відносини позивача та відповідача не регулюються нормами договірного права.

Прокуратура проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Позивач у судове засідання 10.10.2013 не з'явився, однак 04.10.2013 через відділ документального забезпечення суду від нього надійшло клопотання, в якому позивач вказує, що він заперечує проти апеляційної скарги та просить здійснити її розгляд без участі представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.03.2012 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтава Міністерства оборони України (сторона-1 за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ОПТУКРПРОМ-ВР" (сторона-2 за договором) укладено договір №13 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, відповідно до умов п. 1.1 якого сторона-1 забезпечує сторону-2 електричною енергією, отриманою від ПАТ „СУМИОБЛЕНЕРГО", для забезпечення надання послуг з харчування особового складу військових частин А 3548, А 1476, А 0563 та А 1322.

Відповідно до п. 1.2 договору сторона-2 відшкодовує стороні-1 вартість електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування №286/2/12/2 від 02.02.2012 для кожної військової частини та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно із п. 2.3.2 договору відшкодовування вартості за спожиту електричну енергію здійснюються відповідно до показників встановлених засобів обліку, або до складеної та затвердженої стороною-1 калькуляції.

Пунктом 2.3.3 договору встановлено обов'язок сторона-2 після отримання від сторони-1 рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів, здійснювати оплату за спожиту електричну енергію на розрахунковий рахунок КЕВ м. Полтава.

Щомісячно, до 20 числа, сторона-1 та сторона-2, на підставі норм споживання електричної енергії, які визначаються згідно з діючим законодавством і тарифами, що встановлені уповноваженим органом чи відповідними підприємствами та згідно з показниками (засобів обліку або розрахунку) складають та підписують акт виконаних робіт в двох примірниках (п. 6.5 договору).

Відповідно до п. 6.6 договору щомісячно, в термін до 25 числа сторона-1 надає стороні-2 рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати по даному договору.

Згідно із п. 9.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк з 01.03.2012 до 31.12.2012 року.

19.03.2013 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтава Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю „ОПТУКРПРОМ-ВР" підписано додаткову угоду до договору №13 від 01.03.2012, якою п. 9.1 договору було викладено в наступній редакції: „п. 9.1 Договір діє з 01 березня 2012 року по 30 квітня 2013 року".

Додатковою угодою від 20.03.2013 до договору №13 від 01.03.2012 пункт 1.2 цього договору було викладено в наступній редакції: „1.2 сторона-2 відшкодовує стороні-1 вартість електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування особового складу військових частин, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг щодо забезпечення харчуванням за контрактом (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно законодавства мають право на забезпечення харчування у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин) від 20.03.2013 року №286/2/13/5".

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачем 16.05.2013 було складено, підписано та скріплено печатками підприємств акт про надання послуг №33/3 за договором №13 від 01.03.2012 на суму 15857,27 грн. за квітень 2013 року, у зв'язку із чим позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №33/3 від 16.05.2013 на суму 15857,27 грн.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідачем не надано доказів погашення ним заборгованості перед позивачем за договором №13 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, від 01.03.2012 у розмірі 15857,27 грн.

Представник апелянта у судовому засіданні не заперечував наявності вищевказаної заборгованості, однак вказував, що матеріали справи не містять доказів направлення відповідачеві та отримання ним акту виконаних робіт та рахунку-фактури на оплату послуг за договором за квітень 2013 року, у зв'язку із чим відповідачем, на його думку, не порушено строк виконання грошового зобов'язання за договором.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що акт про надання послуг №33/3 від 16.05.2013 був підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Копію рахунку-фактури №33/3, зокрема, було надіслано відповідачеві разом із позовною заявою. При цьому, умовами договору не передбачено, що відповідачеві мають надіслатися саме оригінали рахунків.

Крім того, в будь-якому випадку рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, у зв'язку з чим ненадання чи неотримання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України.

При цьому, платіжні реквізити для відшкодування вартості отриманих послуг були відомі відповідачеві, зокрема, із розділу 12 договору №13 від 01.03.2012 року. Про вказане також свідчить те, що згідно пояснень представників сторін вартість спожитої відповідачем електроенергії за попередні періоди ним була відшкодована.

Відтак, неотримання або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплати отриманих послуг.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі №37/405, а також у постанові Вищого господарського суду України від 31.03.2011 р. у справі №58/24.

Стосовно тверджень апеляційної скарги про те, що права та обов'язки сторін за договором припинились 30.04.2013, а тому відносини позивача та відповідача не регулюються нормами договірного права, колегія суддів зазначає, що прокурором у даній справі заявлено вимоги про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, за період коли договір діяв, а саме за квітень 2013 року. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що факт порушення відповідачем зобов'язань за договором є встановленим та не спростованим відповідачем, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТУКРПРОМ-ВР" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 22.08.2013 у справі №911/2819/13 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ОПТУКРПРОМ-ВР" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 22.08.2013 у справі №911/2819/13 залишити без змін.

Матеріали справи №911/2819/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Іоннікова І.А.