Постанова № 34169219, 17.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.10.2013 р. справа №908/1874/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Бойченка К.І., Чернота Л.Ф.За участю представників сторін від позивача:Чоботар О.Р. - за довіреністю;від відповідача:не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма", м. Мелітополь, Запорізька областьна рішення господарського суду Запорізької областівід23.07.2013 р. (підписано 29.07.2013р.)у справі№ 908/1874/13 (суддя Соловйов В.М.)за позовомВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Мелітопольського міського району електричних мереж, м. Мелітополь, Запорізька область до Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма", м. Мелітополь, Запорізька областьпростягнення заборгованості в сумі 619 934,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року до господарського суду звернулось Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Мелітопольського міського району електричних мереж, м. Мелітополь, Запорізька область (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма", м. Мелітополь, Запорізька область (Відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про постачання електричної енергії від 25.01.2007р. № 9 в сумі 619 934,90 грн.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 23.07.2013р. позовні вимоги задовольнив в повному обсязі, стягнувши з відповідача 597 216,82 грн. - заборгованості за спожиту активну електроенергію, 18 931,74 грн. - пені та 3 786,34 грн. - 3 % річних.

Відповідач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення господарського суду в частині стягнення 3% річних, пені та судового збору, а також в частині відмови в наданні відстрочки виконання рішення.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, відповідач посилається на те, що судом неправомірно стягнуто 3% річних, невірно зроблений розрахунок пені та на невирішення господарським судом процесуального питання з приводу заявленого відповідачем клопотання щодо відстрочення виконання рішення суду.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2013 р. змінено склад судової колегії, суддю Діброву Г.І. у зв'язку з відпусткою останньої було змінено на суддю Бойченка К.І.

Представник позивача вважав рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи у відсутності його представника, яке судовою колегією, із врахуванням думки представника позивача, було задоволено.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2007р. між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії № 9 (далі-Договір), за умовами якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 "Точки продажу електричної енергії споживачу" (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 11 додатку № 4 до Договору, споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому постачальником електричної енергії.

Вбачається, що позивач постачав, а відповідач отримував електроенергію, що підтверджується актами про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за період з грудня 2012р. по квітень 2013р., на підставі яких позивачем були виписані відповідачу рахунки: № 9/12а від 03.01.2013р. за грудень 2012р. на суму 158 434,42 грн., № 9/1а від 01.02.2013р. за січень 2013р. на суму 111 291,19 грн., № 9/2а від 01.03.2013р. за лютий 2013р. на суму 111 716,84 грн., № 9/3а від 01.04.2013р. за березень 2013р. на суму 116 089,37грн., №9/4а від 29.04.2013р. за квітень 2013р. на суму 99 685,00грн., що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на рахунках.

Зазначені рахунки оплачені відповідачем не були.

Через невиконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті спожитої електроенергії позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення боргу за спожиту активну електричну енергію в період з грудня 2012 року по квітень 2013 року в сумі 597 216, 82 грн.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки доказів оплати спірної суми відповідачем не надано, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача боргу за спожиту активну електричну енергію за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року в сумі 597 216,82 грн.

Висновки суду в цій частині сторонами не оспорюються.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3 786,34грн. - 3% річних за період з 12.01.2013р. по 22.05.2013 р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, перевіривши розрахунок суду першої інстанції, вважає його вірним в частині стягнення з відповідача 3 786,34 грн. - 3% річних за період з 12.01.2013р. по 22.05.2013 р. - через несплату вищевказаної суми заборгованості.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 18 931,74грн. за період з 12.01.2013р. по 22.05.2013 р., обґрунтовуючи її вимогами п. 4.2.1 Договору.

Згідно п.п 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок позивача, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені за порушення зобов'язання щодо оплати активної електроенергії в розмірі 18 931,74грн. за період з 12.01.2013р. по 22.05.2013 р., судова колегія вважає його також вірним.

Щодо доводів скаржника про неправомірність стягнення з нього одночасно 3% річних та пені, судова колегія вважає доводи безпідставними, оскільки зазначені санкції не є тотожними за своєю правовою природою.

Отже судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на законі та розцінює їх як спробу відповідача ухилитися від виконання зобов'язання по оплаті спожитої електричної енергії за спірний період.

Щодо заявлених скаржником вимог про надання відстрочки рішення, то відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України такими підставами є обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Оскільки належних доказів, які б підтверджували наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим у встановлений законом термін відповідачем не надано, судова колегія вважає висновок суду першої інстанції про відмову у наданні відстрочки виконання рішення вірним та таким, що відповідає нормам закону.

Доводи апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовують.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 23.07.2013 року у справі № 908/1874/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма", м. Мелітополь, Запорізька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.07.2013 року у справі № 908/1874/13 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Стойка О.В.

Судді Бойченко К.І.

Чернота Л.Ф.

Надр. 5 прим.

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС