Рішення № 34169162, 16.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18409/13 16.10.13

За позовом ФОП Заховайко Геннадія Михайловича

до ТОВ "Трейдінг Восток"

про стягнення 24 486,58 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача не прибув

Від відповідача Шинкарук М.М. (дов. від 29.08.13)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних згідно договору-заявки № 500608/12 від 21.11.12 у розмірі 24 486,58 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.09.2013 порушено провадження у справі № 910/18409/13 та призначено до розгляду на 08.10.2013.

Представник позивача в судове засідання 08.10.2013 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

В судове засідання 03.10.2013 прибув представник відповідача та через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 16.10.2013.

В судове засідання 16.10.2013 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні, хоча по тексту відзиву на позовну заяву визнав факт отримання послуг з перевезення від позивача на суму 33 936,00 грн. та часткову їх оплату на суму 10 000,00 грн.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2012 між ФОП Заховайко Геннадієм Михайловичем(далі позивач, перевізник) та ТОВ "Трейдінг Восток"(далі відповідач, експедитор) було укладено договір-заявку перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Предметом зазначеного договору є перевезення за дорученням замовника вантажу та видачу його уповноваженій особі отримувача.

За здійснення перевезення вантажу замовник зобов'язувався сплатити встановлену плату.

Так, згідно заявки №500608/12 від 21.11.2012 відповідач доручив перевізнику доставити вантаж з Gueugnon (Франція) до М.Чорнобиль (Україна). За виконання цього перевезення замовник зобов'язувався сплатити 33936,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, перевізник свої зобов'язання виконав належним чином, здійснив перевезення за вищевказаним маршрутом, що підтверджується актом виконаних робіт від 05.12.2012 та міжнародною товарно-транспортною накладною - CMR.

Згідно умов заявки остаточний розрахунок за перевезення здійснюється протягом 10 банківських днів після одержання Відповідачем оригіналів документів по перевезенню.

Як свідчать матеріали справи, оригінали документів були направлені Відповідачу 12.12.2012, які з урахуванням усіх строків пересилання були отримані ним 20.12.2012, тобто остаточний розрахунок повинен був бути проведений до 30.12.2012.

Проте, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, зокрема не повністю розрахувався за надані послуги і оплатив лише 10000 гривень, чим допустив заборгованість в сумі 23 936,00 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що позивач дійсно здійснив перевезення вантажу за його заявкою, але строк оплати за це не настав, так як позивач не направив йому пакету документів, який є підставою для оплати, зокрема в порушення п. 4.2. та 4.3. договору заявки позивач не направив йому оригінал рахунку, акт виконаних робіт та товаро-транспортну накладну CMR. Окрім цього позивач не подав суду доказів(опис вкладення) того, що відповідачу була направлена міжнародна товарно-транспортна накладна.

Однак суд зазначає, що зауважень до якості та обсягу наданих послуг ФОП Заховайко Геннадієм Михайловичем від відповідача не надходило, що підтверджується актом виконаних робіт від 05.12.2012, який керівництвом ТОВ "Трейдінг Восток" підписано та скріплено печаткою(доданий до позовної заяви). Більше того, відповідач частково розрахувався за надані послуги в сумі 10 000,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку за 05.12.2012.

Логічним є те, що позивач, у зв"язку з належним виконанням своїх обов"язків за договором, надіслав відповідачу повний пакет документів для розрахунку, а відсутність опису вкладення не заперечує факту надсилання позивачем відповідачу документів, що підтверджується квитанцією поштового вдділення від 12.12.2012.

На думку суду посадова особа відповідача не підписувала б акт прийняття робіт, частково не оплачувала би транспортні послуги, якщо б не отримала від перевізника необхідного для оплати пакету документів.

Позивач направив відповідачу претензію від 04.06.2013 № 10/06, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, станом на день звернення до суду розрахунки за надані послуги з перевезення вантажів відповідачем не здійснено та за боржником рахується заборгованість в розмірі 23 936,00 грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема перевезення, які регламентуються главами 63-64 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 23 936,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 23 936,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 478,72 грн. та інфляційні збитки в сумі 71,86 грн.

Позивачем розраховано інфляційні збитки тільки за ті періоди коли вони становили приріст, а не за весь період як того вимагає ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим судом перераховано інфляцію, яка становить:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі31.12.2012 - 01.09.2013239360.994-143.8523792.15Отже, оскільки інфляційні збитки становлять від'ємний результат, то вони стягненню не підлягають, у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу в задоволенню позову в цій частині.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, три відсотки річних становлять 478,72 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця Заховайко Геннадія Михайловича задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток" (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-А, код ЄДРПОУ 36058165) на користь фізичної особи-підприємця Заховайко Геннадія Михайловича (35700, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шкільна, буд. 44, кв. 127, ідентифікаційний номер 2531703615) основну заборгованість в розмірі 23 936 (двадцять три тисячі дев'ятсот тридцять шість) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 478(чотириста сімдесят вісім) грн. 72 коп., судовий збір в сумі 1 715(одна тисяча сімсот п'ятнадцять) грн. 51 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 17.10.2013