Рішення № 34169122, 30.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14934/13 30.09.13

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" До Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада - 6" Простягнення 118960, 34 грн. Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача - ІващенкаО.В. дов. № 91/2012/12/04-1 від 04.12.2012 р. до 31.11.2013 р.

Від відповідача - Воронюк Н.П. за дов. № 72/06 від 16.09.2013 року до 31.12.2013 року.

ОБСТАВНИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада - 6" про стягнення 146700,12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.09.2013 року.

18.09.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи по справі.

18.09.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

18.09.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення.

18.09.2013 року представники позивача та відповідача у судове засідання з'явились.

Представник позивача у судовому засіданні надав заяву про виправлення описки у позовній заяві та клопотання про долучення документів по справі.

Представник позивача надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по справі та щодо заяви про розстрочку виконання рішення.

Заява про розстрочку судового рішення буде розглянута судом у наступному судовому засіданні.

18.09.2013 року представник позивача проти задоволення заяви про розстрочку виконання рішення заперечив.

В зв'язку з необхідністю витребування документів по справі, відповідно до ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 30.09.13 року на 16:10.

27.09.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно якої позивач просить стягнути з відповідача:117320, 19 грн. боргу, 76, 39 грн. інфляційних витрат, 1563, 76 грн. - 3% річних, 7739,78 грн. - пені.

Відповідно п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:- подання іншого (ще одного) позову, чи- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Дослідивши заяву про уточнення позовних вимог від 27.09.2013 року суд розцінює її як зменшення розміру позовних вимог.

27.09.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи по справі.

30.09.2013 року представники позивача та відповідача у судове засідання з'явились.

Представник позивача надав суду усні пояснення по справі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Заява про зменшення розміру позовних вимог від 27.09.2013 року прийнята судом до розгляду та задоволена.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті справі

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті заяви про розстрочку виконання рішення.

Представник позивача заперечив проти заяви про розстрочку виконання рішення.

Судом відмовлено в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення.

Заслухавши пояснення сторін, суд видаляється до нарадчої кімнати.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 30.09.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (далі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада-6» укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 26.01.2007 № 521324 (далі - Договір).

Згідно з пп. 2.2.1 та 2.3.1 Договору, енергопостачальна організація зобов'язується, постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреби: опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах, згідно з Додатком 1 Договору. Абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Нарахування Відповідачу за теплову енергію здійснюється, відповідно до звертання-доручення про укладення Договору, по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

На підставі п. 5 Додатку 4 до договору Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число постійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Відповідно до п. 2 Додатка 4 до Договору Відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Позивачу вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу» як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

За твердженнями позивача заборгованість відповідача за період з 01 січня 2013 по 01 липня 2013 виникла за використану теплову енергію, яка станом на 01.07.2013 становить 137 320,19 грн.

Зазначені твердження позивача знаходять своє документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться відомості обліку споживання теплової енергії з 21.12.2012 по 22.01.2013 року, з 23.01.2013 по 19.02.2013, з 20.02.2013 по 20.03.2013 року, з 21.03.2013 по 21.04.2013 року, облікові картки (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії №№ 5904 за січень 2013 року в сумі 111834, 01 грн., 5922 за лютий 2013 року у сумі 97504, 69 грн., 6013 за березень 2013 року у сумі 85082, 42 грн., 6034 за квітень 2013 року у сумі 17091, 42 грн., 6048 за травень 2013 року у сумі 0,00 грн., 6052 за червень 2013 року у сумі 0,00 грн.

21.06.2013р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача лист-вимогу від 14.06.2013 № 93/21/4725 про сплату заборгованості на суму 137 320,19 грн. за період з 01.01.2013 по 01.06.2013 року.

Згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 27.09.2013 року, позивач просить стягнути 117320, 19 грн. боргу, 76, 39 грн. інфляційних витрат, 1563, 76 грн. - 3% річних, 7739,78 грн. - пені, зазначаючи що відповідач частково погасив суму боргу, а саме здійснено оплату в розмірі 20000, 00 грн., дата сплати 23.07.2013 року.

Відповідачем до матеріалів справи долучено платіжне доручення № 649 від 25.09.2013 року, що підтверджує сплату суми боргу в розмірі 5000, 00 грн.

Пунктом 7 Додатка 4 до Договору передбачено, що на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) Позивачем нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день до моменту його погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Враховуючи вимоги статті 3 Закону України від 22.11.96 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань",позивачем пеню нараховано у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ в межах скороченого строку позовної давності, та відповідно до розрахунку ціни позову становить 7 739,78 грн., а також 76, 39 грн. інфляційних витрат,1563, 76 грн. 3% річних.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги є належно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно п.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Нарахування Відповідачу за теплову енергію здійснено, відповідно до звертання-доручення про укладення Договору, по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

Відповідно облікових карток (табуляграм) №№ 5904 за січень 2013 року в сумі 111834, 01 грн., 5922 за лютий 2013 року у сумі 97504, 69 грн., 6013 за березень 2013 року у сумі 85082, 42 грн., 6034 за квітень 2013 року у сумі 17091, 42 грн., 6048 за травень 2013 року у сумі 0,00 грн., 6052 за червень 2013 року у сумі 0,00 грн. відповідачем спожити енергії.

Відповідач частково погасив суму боргу, а саме здійснено оплату в розмірі 20000, 00 грн., платіжне доручення № 382 від 23.07.2013 року, в розмірі 5000, 00 грн., платіжне доручення № 649 від 25.09.2013 року.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вище викладене позовні вимоги в частині стягнення суми боргу підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 112320, 19 грн.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути пеню в сумі 7 739,78 грн., а також 76, 39 грн. інфляційних витрат,1563, 76 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом згідно з Пунктом 7 Додатка 4 до Договору передбачено, що на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) Позивачем нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день до моменту його погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, який суд визнає як належний суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме пеня в сумі 7 739,78 грн., а також 76, 39 грн. інфляційних витрат,1563, 76 грн. 3% річних.

Стосовно заяви від 18.09.2013року представника відповідача про розстрочку виконання рішення на 6 місяців згідно графіку, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із статтею 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке. Розстрочка означає виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідачем належними та допустимими доказами не обґрунтовано підстав для розстрочення виконання рішення на 6 місяців в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, заявник не надав документів, що підтверджують неплатоспроможність та скрутне фінансово-матеріальне становище.

Також, заявником не надано належних доказів того, що рішення буде ним виконано у разі надання відстрочки на 6 місяців.

За наведених вище обставин та враховуючи те, що позивач заперечив проти розстрочки виконання рішення, суд приходить до висновку відмовити у заяві про розстрочення виконання рішення від 18.09.2013 року.

Відповідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, враховуючи, що часткова оплата суми боргу здійснена після порушення провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 6" від 18.09.2013 року про розстрочку виконання рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 6" (02068, м. Київ, Дарницький район, вул. Анни Ахматової, будинок 3, ідентифікаційний код 32590026) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, Печерський район, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 00131305) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 112320, 19 грн. (сто дванадцять тисяч триста двадцять грн. 19 коп.) суми боргу, пені 7739, 78 грн. (сім тисяч сімсот тридцять дев'ять грн. 78 коп.), інфляційної складової в сумі 76, 39 грн. (сімдесят шість грн. 39 коп.) та 3% річних в сумі 1563, 76 грн. (одну тисячу п'ятсот шістдесят три грн. 76 коп.), 2934, 00 грн. (дві тисячі дев'ятсот тридцять чотири грн. 00 коп.) судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 07.10.2013 року.

Суддя О.Є. Блажівська