Рішення № 34168700, 10.10.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.10.2013 Справа № 907/841/13

За позовом Берегівського районного товариства мисливців і рибалок, м. Берегово

до Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук, с. Велика Бакта Берегівського району

до приватного підприємства „Вікторія", м. Берегово

про визнання недійсним договору № 6 від 23.11.2011 року „Про користування мисливськими угіддями", укладеного між Закарпатським інститутом агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України та приватним підприємством „Вікторія".

Суддя господарського суду - В.В.Мокану

представники:

Позивача - Гошовська К.Г., довіреність від 02.08.2013 року

Відповідача Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції - Блохіна В.Ю., довіреність від 23.05.2013 року

Відповідача ПП „Вікторія" - Ковач З.Ю., директор

Пуканич Е.В., адвокат, договір № 4Г/13 від 16.09.2013 року

СУТЬ СПОРУ: Берегівським районним товариством мисливців і рибалок, м. Берегово заявлено позов до Закарпатського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, с. Велика Бакта Берегівського району та до приватного підприємства „Вікторія", м. Берегово про визнання недійсним договору № 6 від 23.11.2011 року „Про користування мисливськими угіддями", укладеного між Закарпатським інститутом агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України та приватним підприємством „Вікторія". Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 03.09.2013 року здійснено заміну відповідача у справі - Закарпатського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, с. Велика Бакта Берегівського району на його правонаступника - Закарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук, с. Велика Бакта Берегівського району.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, які обґрунтовано порушенням оспорюваним договором права позивача на користування мисливськими угіддями, набутого відповідно до рішення Закарпатської обласної ради від 06.10.1998 року „Про надання мисливських угідь". Позивач вважає неправомірними дії землекористувача Закарпатського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (далі - ЗІАПВ НААН), який, надавши йому згоду на продовження терміну дії права тимчасового користування мисливськими угіддями площею 2104,7 га в липні 2011 року, в наступному листом від 02.02.2012 року № 89 інформував про укладення ним з ПП „Вікторія" договору про ведення мисливського господарства та користування мисливськими угіддями в межах 2528 га та визначив, що відмітка про погодження позивачу продовження терміну дії права тимчасового користування мисливськими угіддями, що перебувають у його постійному користуванні, дійсна лише до 22.12.2011 року. Стверджує, що внаслідок укладення

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2013 року у справі № 907/841/13

оспорюваного договору склалась ситуація, коли одними й тими ж земельними ділянками користуються два мисливські господарства, що суперечить вимогам чинного законодавства. Зауважує, що при підготовці матеріалів на подання Держлісагенству України документів з питань надання у користування мисливських угідь, Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства питання вирішено на користь ПП „Вікторія" з огляду на листи ЗІАПВ НААН від 02.02.2012 року № 89 та Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції ІСГКР НААН від 18.03.2013 року № 88. Наголошує, що за наявності погоджень надання Берегівському РТМР мисливських угідь в користування для ведення мисливського господарства та полювання на наступні 15 років Берегівською районною радою та Берегівською районною державною адміністрацією (за умови отримання згоди власників та користувачів земельних ділянок на користування мисливськими угіддями), з огляду на переважне право позивача як користувача мисливськими угіддями, який продовжує строк користування цими угіддями у відповідності до ст. 22 Закону України „Про мисливське господарство та полювання", оспорюваний договір суперечить чинному законодавству.

Відповідач Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН проти позову заперечує з підстав, наведених у поданому господарському суду відзиві. Стверджує, що:

- укладений між відповідачами договір від 23.12.2011 року не впливає на права чи обов'язки позивача та не створює для нього жодних правових наслідків, оскільки відповідно до ст. 22 Закону України „Про мисливське господарство та полювання" мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування лише визначеними органами: Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства;

- оспорюваний договір жодним чином не порушує права позивача, оскільки є попереднім погодженням землекористування, необхідним для отримання ПП „Вікторія" відповідних дозвільних документів, зокрема, рішення Закарпатської обласної ради про надання у користування мисливських угідь;

- відповідно до Закону України „Про мисливське господарство та полювання" договір із землекористувачем не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право господарюючого суб'єкта на використання мисливських угідь, право на користування мисливськими угіддями виникає тільки після укладення договору про порядок використання мисливських угідь зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади (його територіальним відділенням) на підставі рішення обласної ради;

- Закарпатський інститут АПВ не вирішує питання про наявність чи відсутність у суб'єкта переважного права на користування мисливськими угіддями, не надає в користування такі угіддя та не відмовляє у їх наданні;

- наявність на розгляді в Закарпатському обласному управлінні лісового та мисливського господарства документів ПП „Вікторія" з питань надання у користування мисливських угідь ще не свідчить про порушення прав позивача, оскільки відповідно до Закону України „Про мисливське господарство та полювання" будь - яке спеціалізоване мисливське господарство, інше підприємство, установа чи організація, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства, можуть ініціювати перед державними органами питання про надання їм у користування мисливських угідь, а вже відповідні державні органи вирішують питання доцільності та

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2013 року у справі № 907/841/13

можливості надання таких, в тому числі, за наявності декількох претендентів на одні мисливські угіддя.

Аналізуючи положення оспорюваного договору, звертає увагу, що його чинність пов'язана саме з моментом отримання відповідного рішення облради та початком фактичного використання мисливських угідь.

Наголошує, що за відсутності факту порушення прав позивача укладенням договору від 23 грудня 2011 року, Берегівське РТМР, яке не є ні стороною договору, ні зацікавленою особою, права якої порушено укладенням договору, не вправі ставити питання про недійсність укладеного між відповідачами договору. Також зазначає про помилковість посилання позивача на положення ст. 215 ЦК України та твердження про те, що на момент укладення між відповідачами договору, дані мисливські угіддя вже були в користуванні позивача відповідно до укладеного між позивачем та Закарпатським інститутом АПВ договору, оскільки жодного договору про користування мисливськими угіддями Закарпатський інститут АПВ з Берегівським РТМР не укладав, погодження на отримання мисливських угідь у користування в 1998 році не надавав.

Звертає увагу суду на те, що жодна норма Закону України „Про мисливське господарство та полювання" не забороняє землекористувачу (або землевласнику) надавати погодження на користування мисливськими угіддями різним суб'єктам або ж взагалі кільком суб'єктам одночасно; Закон не містить умови, за яких відповідне погодження надається, або критерії, за яких землекористувач повинен дозволяти чи відмовляти у наданні мисливських угідь у користування.

Відповідач ТОВ „Вікторія" в обґрунтування поданих заперечень посилається на хибність твердження позивача про порушення оспорюваним договором його права користування мисливськими угіддями, оскільки, уклавши договір про умови ведення мисливського господарства від 06.10.1998 року з Берегівським районним товариством мисливців і рибалок на підставі рішення Закарпатської обласної ради від 06.10.1998 року „Про надання мисливських угідь у тимчасове користування" Берегівському районному товариству мисливців і рибалок, Закарпатське обласне управління лісового господарства в порушення п. 9 Положення про мисливське господарство та порядок здійснення полювання не вносило подання Закарпатській обласній раді про надання мисливських угідь у користування Берегівському районному товариству мисливців і рибалок, а рішення обласної ради приймалось без погодження з сільськими та селищними радами, органами Мінекобезпеки, власниками та користувачами земельних ділянок. Стверджує, що після набрання чинності Законом України „Про мисливське господарство та полювання" з 28.03.2000 року рішення Закарпатської обласної ради від 06.10.1998 року „Про надання мисливських угідь у тимчасове користування" перестало бути документом, яким підтверджується право користування Берегівським районним товариством мисливців і рибалок спірними мисливськими угіддями. 07.07.2011 року Закарпатським інститутом агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України надано погодження Берегівському районному товариству мисливців і рибалок на користування мисливськими угіддями, однак, листом від 02.02.2012 року № 89 Закарпатський інститут агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України повідомив Берегівське районне товариство мисливців і рибалок, що у зв'язку з укладенням між ним та ПП „Вікторія" договору № 6 про користування мисливськими угіддями від 23.12.2011 року, відмітка про погодження користування зазначеними мисливськими угіддями Берегівському районному товариству мисливців і рибалок дійсна до 22.12.2011 року. Покликається на

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2013 року у справі № 907/841/13

помилковість твердження позивача про те, що надавши зазначене погодження від 07.07.2011 року, Закарпатський інститут агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України уклав з ним договір про користування спірними мисливськими угіддями, що в свою чергу спростовує доводи позивача про невідповідність оспорюваного договору вимогам законодавства та факт того, що на момент його укладення спірні мисливські угіддя вже перебували в користуванні позивача відповідно до укладеного між ним та Закарпатським інститутом агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України договору. Аналізуючи положення ст. 23 Закону України „Про мисливське господарство та полювання", спростовує твердження позивача про те, що ЗІАПВ НААН шляхом укладення оспорюваного договору з ПП „Вікторія" припинило право користування мисливськими угіддями Берегівського РТМР. Наголошує на закінченні 06.10.2013 року строку дії рішення Закарпатської обласної ради від 06.10.1998 року про надання Берегівському РТМР у тимчасове користування мисливських угідь у межах території Берегівського району та недоведеності позивачем факту порушення його прав та законних інтересів оспорюваним договором.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Між Закарпатським інститутом агропромислового виробництва НААН України та приватним підприємством „Вікторія" 23.12.2011 року укладено договір № 6 про користування мисливськими угіддями, умовами якого передбачено надання приватному підприємству „Вікторія" мисливських угідь загальною площею 2528 га терміном на 25 років для полювання і ведення мисливського господарства.

Оцінюючи доводи позивача стосовно невідповідності зазначеного договору вимогам чинного законодавства, суд констатує наступне.

Вимогу про визнання недійсним оспорюваного договору позивач ґрунтує на нормі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою ст. 203 ЦК України, яка передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. За твердженням позивача оспрюваний договір не відповідає положенням Закону України „Про мисливське господарство та полювання", зокрема, статтям 9, 21, 22, 23, 31.

Законом України „Про мисливське господарство та полювання" (далі „Закон") визначено правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання. Зазначеним Законом, зокрема, передбачено, що ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь; не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку (ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону).

Законом визначено, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок;

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2013 року у справі № 907/841/13

переважне право на користування мисливськими угіддями мають власники та постійні користувачі земельних ділянок, а також користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями (ч. ч. 1, 4 ст. 22). Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь; форма договору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (ч. 3, 4 ст. 21 Закону).

Відповідно до ч. 6 ст. 21 Закону відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що право користування мисливськими угіддями виникає за умови вирішення питання про надання таких у користування відповідним повноважним органом (в даному випадку Закарпатською обласною радою), якому передує ряд погоджень, та укладення договору про умови ведення мисливського господарства з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. Серед погоджень, які є необхідними для одержання права користування мисливськими угіддями, є згода власників або землекористувачів земельних ділянок, спосіб та форму надання якої Законом не конкретизовано. Крім того, положеннями вищевказаних статей 21 та 22 Закону не виписано встановлення будь-яких обмежень при погодженні власниками або землекористувачами земельних ділянок питання надання права користування мисливськими угіддями щодо статусу або кількості можливих користувачів. Передбачене ст. 22 Закону переважне право на користування мисливськими угіддями має враховуватися органами, які приймають рішення про надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства. Умови та порядок припинення права користування мисливськими угіддями врегульовано ст. 23 Закону, яка визначає, що рішення про припинення права користування мисливськими угіддями, крім випадку закінчення строку користування, приймаються тими самими органами, які уповноважені на надання мисливських угідь у користування або адміністративним судом.

За твердженням відповідачів, укладенням оспорюваного договору землекористувачем погоджено надання мисливських угідь у користування приватному підприємству „Вікторія" за умови вирішення питання про надання мисливських угідь повноважним органом - Закарпатською обласною радою.

Проведеним судом аналізом положень оспорюваного договору на предмет суперечності його нормам вищевказаного Закону встановлено наступне. По-перше, спірний договір не породжує право ПП „Вікторія" на користування мисливськими угіддями, таке право виникає після дотримання вищевказаної процедури. По-друге, факт укладення відповідачами спірного договору не створив позивачу перешкод у використанні мисливських угідь протягом періоду дії рішення Закарпатської обласної ради від 06.10.1998 року (факт безперешкодного використання мисливських угідь ЗІАПВ НААН України протягом строку дії рішення Закарпатської обласної ради від 06.10.1998 року тільки позивачем підтверджено представниками відповідачів у судовому засіданні, представником позивача не заперечується та не спростовано). По-третє, у зв'язку з укладенням спірного договору право позивача на користування мисливськими угіддями не припинилося, оскільки такий не є підставою припинення,

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2013 року у справі № 907/841/13

визначеною Законом. По-четверте, укладений відповідачами договір не перешкоджає реалізації позивачем свого переважного права на продовження строку користування мисливськими угіддями, оскільки таке право враховується органами, які приймають рішення про надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства.

Водночас, слід зазначити, що Положенням про мисливське господарство та порядок здійснення полювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 року № 780, яке діяло на час прийняття рішення Закарпатської обласної ради від 06.10.1998 року про надання Берегівському РТМР мисливських угідь у тимчасове користування, передбачалось, що умови ведення мисливського господарства визначаються договором, який укладається між державним органом лісового господарства Автономної Республіки Крим, області, м. Севастополя і користувачем мисливських угідь; відносини між власником або користувачем земельних ділянок і користувачем мисливських угідь регулюються відповідним договором. Витребувана від позивача ухвалами суду копія договору, укладеного на виконання п. 3 рішення Закарпатської обласної ради від 06.10.1998 року, суду не подана; існування договірних відносин між позивачем та Закарпатським інститутом АВП НААН України останнім заперечується. За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність факту існування у позивача належно оформленого права на користування мисливськими угіддями та, відповідно, факту порушення його прав чи інтересів оспорюваним договором.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, у задоволенні позову належить відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору на підставі ст. 49 ГПК України слід віднести на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати віднести на позивача.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.10.2013 року.

Суддя Мокану В.В.