Постанова № 34165464, 02.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2013 р.Справа № 2а-313/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Василенко І.Ю.,

за участю представника позивача Щедрова Є.В. та представника відповідача Могутова А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївтрансбуд-1» до Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (правонаступник Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби) (за участю прокурора Миколаївської області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївтрансбуд-1» (далі ТОВ «Миколаївтрансбуд-1») звернулось до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі Жовтнева МДПІ Миколаївської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2011 року № 0000982301.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 28 по 29 листопада 2011 року посадовою особою відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Глиноземпробуд» за серпень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 06 грудня 2011 року за № 1151/23-35301806, в якому зазначено про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 100000 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2011 року № 0000982301, яким ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 100000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 25000 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року позовні вимоги ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС від 27 грудня 2011 року № 0000982301.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги положення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 48 та 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, щодо обов'язковості ведення первинних документів, до яких, зокрема, відносяться товарно-транспортні накладні та дорожні листи, які, в свою чергу, повинні заповнюватись у відповідності до вимог законодавства. Позивачем на підтвердження товарності операцій з ТОВ «Глиноземпробуд» на вимогу податкового органу було надано лише податкову накладну, за змістом якої неможливо встановити характер правовідносин. За таких даних відсутні підстави для формування податкового кредиту за господарськими операціями, які не підтвердженні належним чином. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що з 28 по 29 листопада 2011 року посадовою особою відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Глиноземпробуд» за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 06 грудня 2011 року за № 1151/23-35301806, в якому зазначено про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 100000 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2011 року № 0000982301, яким ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 100000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 25000 грн..

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Миколаївтрансбуд-1», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконано усі передбачені законодавством умови щодо формування податкового кредиту та при цьому підприємство має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріалами справи встановлено, що податковий кредит за серпень 2011 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ТОВ «Глиноземпромбуд» на виконання договору поставки від 16 серпня 2011 року № 16/08-11, згідно якого продавець (ТОВ «Глиноземпромбуд») поставляє, а покупець (позивач) приймає та оплачує пісок згідно накладних.

За наданими документами ТОВ «Глиноземпромбуд» поставило ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» у серпні 2011 року пісок на загальну суму 600000 грн., у тому числі ПДВ - 100000 грн..

На підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару, позивач надав до суду першої інстанції копії договору поставки, платіжні доручення, банківську виписку, товарно-транспортні накладні.

Проте, як вірно встановлено актом перевірки, надані позивачем товарно-транспортні накладні не підтверджують виконання договору поставки піску саме ТОВ «Глиноземпромбуд».

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

З аналізу наведених положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні вбачається, що замовником вантажу може бути вантажовідправник або вантажоодержувач, а наявність в накладній вказаних учасників виключає можливість наявності четвертого учасника, в якості заявника вантажу.

Проте, як вбачається зі змісту товарно-транспортних накладних, наданих позивачем на підтвердження отримання від ТОВ «Глиноземпромбуд» піску у серпні 2011 року (т. 1 а. с. 102-184), вантажовідправником піску є ПП «Сендпіт», вантажоодержувачем - ТОВ «Миколаївтрансбуд-1», а перевізником ППФ «Артіль-Т».

Будь-яких інших первинних документів, які підтверджують факт поставки піску ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» саме ТОВ «Глиноземпромбуд» позивачем до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Однак, як встановлено відповідачем та не спростовано позивачем під час розгляду справи, контрагент позивача ТОВ «Глиноземпромбуд» не мав у своєму розпорядженні трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для фактичного виконання робіт по поставці у серпні 2011 року 9302,330 тон піску, а лише документував виконання цих робіт.

Так, згідно акту перевірки від 22 листопада 2011 року № 1039/23-36587368 у ТОВ «Глиноземпромбуд» відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, технічний персонал.

При цьому суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги, що ТОВ «Глиноземпромбуд» у зв'язку із відсутністю основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів не мало можливості фактично здійснювати поставку піску з урахуванням об'єму та тоннажу піску.

Крім того, позивачем не надано жодного доказу того, що ТОВ «Глиноземпромбуд» приймало участь у доставці, погрузці або розвантаженні будівельних матеріалів з с. Баловне (кар'єр) в Миколаївській області до місця призначення вантажу (М-14 (165+100)).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На підставі наведених вище положень Податкового кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні апеляційний суд приходить до висновку про те, що наявність у підприємства належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, зокрема податкової накладної та видаткових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковим органом доведено, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності у зв'язку із нездійсненням самих господарських операцій.

З урахуванням викладеного, а також відсутності доказів щодо товарності спірної господарської операції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність збільшення податковим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 100000 грн. за основним платежем та застосування до підприємства на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25000 грн..

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Миколаївтрансбуд-1».

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївтрансбуд-1» у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2013 року.

Головуючий:

Судді: