Постанова № 34164542, 25.09.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 р. Справа № 821/2553/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Грецьке сільськогосподарське підприємство "Афіни" до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Українсько-грецьке сільськогосподарське товариство "Афіни" (далі - ТОВ УГСП "Афіни", позивач) просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.06.13 № 0000502200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 216639 грн. та застосування штрафних санкцій 108329 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновок про нікчемність операцій ТОВ УГСП "Афіни" по придбанню дизельного пального у ПВКП "Аверс" є неправомірним. ТОВ УГСП "Афіни" надало до перевірки всі необхідні первинні документи на підтвердження господарських взаємовідносин з ПВКП "АВЕРС" (в тому числі договір, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, документи складського обліку, документи списання використаного пального, тощо). ТОВ "УГСП "Афіни" є підприємством виробником сільськогосподарської продукції, має у штаті більш ніж 60 найманих працівників, має в оренді сільськогосподарські землі загальною площею майже ніж 5457,08 та, має власну та орендовану сільгосподарську техніку, для роботи якої використовувалось придбане дизельне пальне. Жодного доказу, про те, що фактично дизельне пальне не придбавалось, не транспортувалось та не використовувалось у власній господарській діяльності ТОВ УГСП "Афіни" податковим органом не наведено, а лише зроблено припущення про нікчемність правочинів у зв'язку з неправильним оформленням первинних документів по ланцюгу постачання пального. Податковим органом в акті перевірки підтверджено, що до перевірки надані абсолютно всі первинні документи, передбачені Законом України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відображено наявність виробничих потужностей підприємства для вирощування сільськогосподарської продукції та не наведено жодного реального доказу на підтвердження нікчемності правочинів.

Позивач подав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні, підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Суд здійснив заміну Генічеської МДП Херсонської області ДПС на правонаступника Генічеську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Іванівське відділення).

Генічеська об'єднана міжрайонна державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Іванівське відділення) заперечує проти позову, посилаючись на те, що при проведенні перевірки платника податків - ТОВ УГСП "Афіни" були використані інші акти перевірок постачальників позивача по ланцюгу, їх реальності та повноти відображення в обліку. Змісти даних актів свідчать про відсутність організаційно - розпорядчих, господарських умов необхідних для здійснення систематичних поставок позивачу дизпалива, зокрема, до відсутності у таких постачальників основних фондів, транспорту, трудових ресурсів тощо. Постачальники позивача проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, не підтверджено реальність проведення фінансово - господарських операцій, розрахунків та обставин їх здійснення. Дизпаливо фактично за рахунок ПВКП "Аверс" не відвантажувалось, реквізити ПВКП "Аверс" слугують лише для здійснення транзитного руху коштів та це є підставою для визнання господарських операцій з ТОВ УГСП "Афіни" нікчемними. Враховуючи вищенаведене, операції позивача з ПВКП "Аверс" не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача", яким виступає позивач. Позивач не надав доказів використання ПММ в господарській діяльності, первинні документи не дають можливості встановити дійсне використання дизпалива, постачальники ПВКП "Аверс" не надали на перевірку первинних документів, які б підтверджували взаємовідносини з контрагентами у зв'язку з їх викраденням.

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні, просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Українсько-Грецьке сільськогосподарське товариство "Афіни" є юридичною особою, платником податків, перебуває на обліку в Іванівському відділенні Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції, є платником фіксованого податку, податку на додану вартість.

Головним державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового контролю Генічеської МДПІ, інспектором податкової служби І рангу Сініциним Сергієм Вікторовичем, на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового Кодексу України, наказу № 178 від 04.06.2013 проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-грецьке сільськогосподарське підприємство "Афіни" з питань правомірності формування податкового кредиту своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при веденні господарських операцій з платником податків ПВКП "Аверс" за період вересень-листопад 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12.06.2013р. №271/22-2/33582550. Перевіркою було встановлено порушення:

- ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215, ст. 626, ч. І ст. 628, ст. 629, ст. 655, ст. 656, ст.658, ст. 662, ч. 2 ст. 689, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ УГСП "Афіни", як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними,

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, 198.6 ст. 198 ПКУ, у ТОВ УГСП "Афіни" відсутні об'єкти оподаткування з ПДВ по операціям з придбання товарів (дизпаливо) в розумінні ст. 185, в наслідок чого завищено податковий кредит по скороченій декларації з ПДВ на загальну суму 216639 грн., у т.ч. за вересень 2011р. - 53754 грн., за жовтень 2011р. - 52238 грн., за листопад 2011р. - 110647 грн. по правочинах здійснених з постачальником ПВКП "Аверс" у вересні-листопаді 2011р. по ланцюгу придбання ПММ у постачальника ТОВ "Саноіл Торг".

На підставі акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000502200 від 20.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 216639 гривень (основного платежу) та застосування 108320 гривень штрафних санкцій.

В ході перевірки було виявлено включення позивачем до податкового кредиту декларацій з ПДВ (скорочених) за вересень-листопад 2011 року суми ПДВ по взаєморозрахункам з приватним виробничо-комерційним підприємством "Аверс" на суму 216639 грн. по придбаному дизпаливу. В підтвердження поставки позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, матеріальні звіти, лімітно-заборні картки. Відповідачем при проведенні перевірки був використаний акт № 2383/22.6/24948399 від 23.04.2013 ДПІ у м. Херсоні "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПВКП "Аверс", з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "Саноіл-Торг" за період з 01.01.2010 по 01.04.2013", яким встановлено отримання дизпалива ПВКП "Аверс" від ТОВ "Саноіл Торг", а постачальник останнього є ТОВ "Інфініті". В акті ДПІ у м. Херсоні від 23.04.2013, наданому суду, зафіксовано, що постачальником дизпалива підприємству "Аверс" в серпні-грудні 2011 року було ТОВ "Саноіл-Торг".

ДПІ у Шевченківському pайоні м. Києва проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Саноіл Торг" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Інфініті" за період з 21.03.2011 по 30.09.2012, результати якої оформлено актом від 22.03.2013 №788/22 -20/37269136. Згідно матеріалів перевірки встановлено, що ТОВ "Саноіл Торг", м. Київ, був зареєстрований платником ПДВ з 19.10.2010, на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ "Саноіл Торг" відсутні у зв'язку з викраденням документів ТОВ "Саноіл Торг", документи не поновлені, тому перевірку проведено за результатами аналізу даних інформаційних баз податкової служби. На думку податкової служби, ПВКП "Аверс" документально оформлювало придбання та як наслідок реалізацію товару невідомого походження пального на адресу інших юридичних осіб. ТОВ "Саноіл Торг" сформував податковий кредит від контрагента - постачальника ТОВ "Інфініті" (м. Миколаїв) у загальній сумі 193 394 123 грн., стосовно якого встановлено (акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 17.01.13 №164/22-200/37585953 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інфініті" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.03.11 по 30.09.12), що за юридичною та фактичною адресою м Миколаїв, вул. Гмирьова, б. 14, підприємство не знаходиться, адреса є адресою масової реєстрації. Директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ "Інфініті" є гр-н ОСОБА_2, первинні бухгалтерські документи які підтверджують взаємовідносини ТОВ "Інфініті" з контрагентами до перевірки не надано у зв'язку з їх втратою.

Таким чином, у перевіряємому періоді ТОВ "Саноіл Торг" формував податковий кредит у значних обсягах від ТОВ "Інфініті", яке в свою чергу не мав можливостей здійснювати фінансово - господарську діяльність в зв'язку з відсутністю необхідних умов, транспорту, персоналу. Окрім цього первинних документів які б підтверджували взаємовідносини з контрагентами до перевірки не надано у зв'язку з викраденням. В свою чергу ТОВ "Саноіл Торг" також не надано до перевірки первинних документів, які б підтверджували взаємовідносини з контрагентами у перевіряємому періоді у зв'язку з їх викраденням. Перевіркою ТОВ "Саноіл Торг" встановлено порушення вимог п.187.1 ст. 187, п. 198.1 статті 198, п.198.2, 198.3 та п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення у період з 21.03.2011 по 30.09.2012 податкового кредиту з ПДВ за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 на загальну суму 193 394 123 грн., та податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 190 330 099грн.

ТОВ "Інфініті" та ТОВ "Саноіл Торг" формували податковий кредит та як наслідок податкові зобов'язання без реального настання правових наслідків, з метою мінімізації податкових зобов'язань реально діючим суб'єктам господарської діяльності, в тому числі ПВКП "Аверс". Оскільки документально не доведено придбання ТОВ "Саноіл Торг" дизельного палива, тому реалізувати ТМЦ на адресу ПВКП "Аверс" не мало можливості. А ПВКП "Аверс" документувало реалізацію позивачу дизпалива невідомого походження, придбаного за документами у ТОВ "Саноіл Торг". Товарно-транспортні накладні на переміщення товару, які надано до перевірки ПВКП "Аверс", не дають змогу встановити пункт відвантаження, обсяги перевезень, пункт розвантаження, тому що заповнені з порушенням Інструкції про ТТН, а саме не заповнено пункти 15-23 ТТН (вантажно-розвантажувальні операції).

Згідно аналізу фінансово - грошових потоків встановлено, що товар невідомого походження (дизельне пальне), придбавався та як наслідок поставлявся ПВКП "Аверс" не за власні кошти, а за кошти які попередньо були перераховані покупцями, серед яких є ТОВ УГСП "Афіни", а тому вказані покупці є замовниками у вказаному ланцюгу постачання. Вказаний ланцюг постачання потребує дослідженню до "вигодонабувача".

Суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "УГСП "Афіни" підлягають задоволенню виходячи з наступного.

МДПІ в акті перевірки вказує на протиправний характер угод та їх нікчемність, про те, що ці угоди не створюють для позивача будь-яких наслідків, в тому числі і податкових, пов'язаних з укладанням та виконанням угод. МДПІ визнає нікчемними угоди на підставі статей ЦК України як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такою правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочини, укладені позивачем, не відносяться до таких, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо. Разом з тим, акти перевірок як позивача так і його контрагентів не тільки не містять посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб ТОВ УГСП "Афіни" на порушення публічного порядку, не пояснюють, в чому саме таке порушення полягає. Відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Положеннями законодавства, яке регламентує права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів. укладених суб'єктами господарювання. Тому правочини між позивачем та його постачальниками є оспорюваними, тобто, є правомірними, поки їх недійсність не буде встановлена судом.

МДПІ не довела суду, що позивач уклав формальний договір, на виконання якого склав формальні документи, що фактичного виконання договору та фактичної поставки дизпалива не відбулось. Сам факт сплати позивачем коштів за товари, факт подальшого використання товарів, вже є ознакою того, що правочини не є фіктивними, оскільки за фіктивними правочинами не відбуваються ніякі дії зі сторони учасників правочину.

Згідно з п. 209.2 ст. 209 ПКУ, Постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011р. № 11 "Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках" спеціальним режимом оподаткування, на якому перебуває позивач, передбачено, що сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Кабінет Міністрів України на виконання п. 209.2 ст. 209 Кодексу постановою від 12.01.2011 № 11 затвердив Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках. Відповідно до п. 3 Порядку на спеціальні рахунки перераховуються суми ПДВ, визначені сільськогосподарським товаровиробником у податковій декларації з ПДВ (скороченій). Суми ПДВ, визначені до сплати за спеціальною декларацією, не підлягають сплаті до бюджету, а використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

У відповідності до вимог ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пункт 198.1). Згідно пункту 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Пункт 201.1 ст. 201 ПКУ передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, в тому числі, місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку визначеному законодавством. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з наявних в матеріалах справи документів та виходячи зі змісту акту перевірки, під час проведення перевірки ТОВ УГСП "Афіни" інспектору МДПІ були надані всі необхідні бухгалтерські та первинні документи на підтвердження господарських операцій позивача з ПВКП "Аверс", договір купівлі - продажу товару, банківські виписки, перевірена податкова звітність позивача, зауважень до податкових декларацій у МДПІ не виникло, в акті перевірки нічого з даного приводу не зазначено, податкова звітність з ПДВ вважається прийнятою. Поставка товару здійснювалась транспортом іншого суб'єкта господарювання ПП ОСОБА_3, товарно-транспортні накладні також надані на перевірку. Суд вважає, що податкові накладні за спірний період заповнені належним чином, містять в собі всі необхідні реквізити для ідентифікації суб'єктів господарської операції та відповідно об'єкту, вартості придбаного товару. Суд вважає неправомірним використання МДПІ актів перевірок контрагента позивача задля визначення відсутності реальності придбання та поставки товару, зокрема, з тих підстав, що контрагент працював в спірному періоді із сумнівними підприємствами. На час укладання угод, ПВКП "Аверс", ТОВ "Інфініті" та ТОВ "Саноіл Торг" були платниками ПДВ, звітували до податкової інспекції своєчасно, що не заперечує ДПІ. Суду не надано доказів на підтвердження порушеної кримінальної справи відносно ПВКП "Аверс", не надано вироку суду чи іншого рішення суду, як доказу нікчемності укладених правочинів ПВКП "Аверс" та ТОВ УГСП "Афіни". Постачальник дизпалива ПВКП "Аверс" знаходилось за юридичною адресою, оптова торгівля паливом є одним з основним видів діяльності, мало трудові ресурси, офісне приміщення, складські приміщення, отримане дизпаливо від ТОВ "Саноіл-Торг" доставлялось найманим транспортом, транспортні документи надавались органу податкової служби.

Судом встановлено, що ТОВ УГСП "Афіни" використовувало придбане дизпаливо для вирощування сільгосппродукції, факт вирощування та використання власної сільгосптехніки відповідач не заперечує. Списання палива оформлено актами списання.

Будь-які недоліки у складанні документів ПВКП "Аверс" (постачальника дизпалива позивачу) можуть бути викликані різними причинами, в тому числі об'єктивними, самі по собі дані обставини у разі фактичного здійснення господарської операції, що ПВКП "Аверс" не заперечує, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на включення до податкового кредиту сплаченого податку в ціні товару, якщо він виконав усі передбачені законом умови формування податкового кредиту і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. ПВКП "Аверс" відобразило операції продажу палива позивачу та задекларувало відповідні податкові зобов'язання.

ТОВ УГСП "Афіни" надало до перевірки всі необхідні первинні документи на підтвердження господарських взаємовідносин з ПВКП "Аверс" (в тому числі договір, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, документи складського обліку, документи списання використаного пального, тощо). ТОВ УГСП "Афіни" є підприємством виробником сільськогосподарської продукції, має у штаті значну кількість найманих працівників, має в оренді сільськогосподарські землі загальною площею більше 5 тис. га, власну та орендовану сільськогосподарську техніку, для роботи якої використовувалось придбане дизельне пальне. Жодного доказу, про те, що фактично дизельне пальне не придбавалось не транспортувалось та не використовувалось у власній господарській діяльності ТОВ УГСП "Афіни" податковим органом не наведено, а лише зроблено припущення про нікчемність правочинів у зв'язку з неправильним (знову ж на думку податкового органу) оформленням первинних документів по ланцюгу постачання пального. Не встановлено факту придбання позивачем дизпалива у інших постачальників без належного оформлення.

Нормами пункту 123.2 статті 123 Кодексу, відповідно до якого донараховано грошове зобов'язання до бюджету та застосовані штрафні санкції, визначено, що використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Тобто штрафна санкція за цією нормою застосовується за використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання, зокрема, коли останні не направлені: на відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, - на інші виробничі цілі (при наявності залишку). Передумовою застосування пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України є доведення податковим органом у встановленому порядку факту використання сум коштів, що не сплачені до бюджету внаслідок застосування податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям надання цієї пільги згідно з законом з питань відповідного податку. Податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. (п. 30.1 ст. 30 ПКУ).

Допущені позивачем факти порушень призвели до загального завищення суми ПДВ, яка підлягала перерахуванню на спецрахунок, при цьому виявлені обставини порушень, ніяким чином не спричинили зниження податкових зобов'язань по загальним деклараціям, за якими сплачується податок до бюджету. Нарахована позивачем сума ПДВ у спеціальній декларації не формує податкового боргу цього платника податків, оскільки не є заборгованістю перед бюджетом. Фактів нецільового використання коштів, перерахованих на спецрахунок, фактів несплати податку до бюджету у зв'язку з отриманням податкової пільги, не виявлено, а зайве перерахування коштів на спецрахунок не є порушенням цільового використання коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Контролюючим органом не надано до суду належних доказів, що інформація, яку містять первинні бухгалтерські та податкові документи, не відповідає дійсності, а також, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства. Не надано доказів, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент та, що без участі покупця податкова вигода не може бути одержана. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. З'ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідач по справі не довів правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень - рішень.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню. Позивачу відшкодовується з Державного бюджету сплачений судовий збір. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Керуючись ст.ст. 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Грецьке сільськогосподарське підприємство "Афіни" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області від 20.06.13 №0000502200.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь ТОВ Українсько-Грецьке сільськогосподарське підприємство "Афіни" (код ЄДРПОУ 33582550) витрати по сплаті судового збору в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1