КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" вересня 2013 р. Справа№ 910/7257/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Синиці О.Ф.
суддів: Зеленіна В.О.
Шевченка Е.О.
при секретарі: Вінницькій О.В.
За участю представників:
від позивача -Осадчий А.М.,
від відповідача - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" №209 від 25.07.2013
на рішення господарського суду м. Києва від 04.06.2013
у справі № 910/7257/13
за позовом приватного акціонерного товариства "Просто-страхування", м. Київ
до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", м. Київ
про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 9077грн.97коп.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2013 (суддя Мудрий С.М.) задоволено позовні вимоги ПрАТ "Просто-страхування" та стягнуто з ПрАТ "СК "Україна" 9077грн.97коп. недоплаченого відповідачем страхового відшкодування в порядку регресу за завдану майнову шкоду застрахованому позивачем автомобілю "Шкода", внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 22.10.2010р., через порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля марки ВАЗ 21112, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнув з відповідача суму недоплаченого відповідачем страхового відшкодування.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просив його скасувати та припинити провадження у справі. Апелянт зазначає, що виплатив позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 16422грн.03коп. При цьому відповідачем складено власний страховий акт та проведено розрахунок страхового відшкодування до страхового акту до якого було нараховано коефіцієнт фізичного зносу деталей та складових транспортного засобу "Шкода", враховуючи встановлення актом огляду ТЗ пошкоджень не пов'язаних з ДТП.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (в справі наявне повідомлення про вручення поштового відправлення).
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного розгляду скарги.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
25 лютого 2010 року між ПрАТ "Просто-страхування" та Самчиком Сергієм Анатолійовичем укладено договір № АТК 190462 добровільного страхування транспортних засобів, відповідно до якого застраховано автомобіль марки Skoda, д.н. АА1614ВН.
22 жовтня 2010 року в м. Києві на вул. Механізаторів відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого позивачем автомобіля марки Skoda, під керуванням Самчика Сергія Анатолійовича та автомобіля марки ВАЗ 21112, д.н. АА4778ВВ, під керуванням Полянського Станіслава Андрійовича.
Страхувальник 22.10.2010 року звернувся до страховика із заявою про настання випадку, що має ознаки страхового за договором добровільного страхування транспортного засобу та із заявою на виплату страхового відшкодування.
Згідно з звітом про оцінку майна (автотоварознавче дослідження) № 1239/7578 від 01.11.2010 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Skoda складає 26585 грн. 10 коп.
З розрахунку суми страхового відшкодування вбачається, що сума страхового відшкодування дорівнює 26 077 грн. 02 коп.
Згідно з страховим актом б/н від 22.11.2010 року розмір виплати становить 26 077 грн. 02 коп.
На виконання умов договору страхування позивач сплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 26 077 грн. 02 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 17296 від 04.12.2010 року.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва № 3-9872/10 від 23.11.2010 року притягнуто водія автомобіля марки ВАЗ 21112 Полянського Станіслава Андрійовича до адміністративної відповідальності та визнано винним в зазначеній ДТП.
Транспортний засіб марки ВАЗ 21112, що належить Полянському Станіславу Андрійовичу, застраховано ПрАТ "Страхова компанія "Україна" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9298464, тип - 3, розмір франшизи - 0 грн.
Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою, відповідно до якої просив сплатити страхове відшкодування в розмірі 26 077 грн. 02 коп.
Відповідач вимогу виконав частково. 05 липня 2011 року ПрАТ "СК "Україна" відшкодувала позивачу шкоду в порядку регресу в розмірі 16 422 грн. 03 коп.
Оскільки, відповідач не оплатив на користь позивача в повній мірі суму страхового відшкодування в порядку регресу останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 9 077 грн. 97 коп., а саме: сума страхового відшкодування становить 26585 грн. 10 коп., відповідач повинен відшкодувати шкоду в порядку регресу в розмірі 25 500 грн. 00 коп. (ліміт страхового відшкодування) - 16 422 грн. 03 коп. (сума, яку відповідач сплатив 05 липня 2011 року). Отже, відповідачем не доплачено позивачу 9 077 грн. 97 коп. суми страхового відшкодування в порядку регресу.
Так, в силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Оскільки цивільно-правова відповідальність особи, внаслідок керування якою транспортним засобом сталася дорожньо-транспортна пригода, застраховано відповідачем згідно з Полісом № ВС/9298464, отже саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.
Як зазначалось вище, оцінивши шкоду, яка була заподіяна внаслідок ДТП, відповідач відшкодував позивачу, в межах ліміту, лише суму в розмірі 16422грн.03коп. Визначаючи вказану суму відшкодування відповідач керувався висновками звіту ФОП Резниченка В.О. та Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Мінюсту та Фонду держмайна України від 24.11.2003, зокрема, аварійним комісаром ПрАТ «СК «Україна» було застосовано коефіцієнт фізичного зносу деталей транспортного засобу «Шкода», який станом на момент дорожньо-транспортної пригоди становив 0,6162.
При цьому, при визначені вартості матеріального збитку за заявою ПрАТ «ПРОСТО-страхування», ФОП Резниченко В.О. у звіті № 1239/7578 від 01.11.2010, коефіцієнт фізичного зносу не застосовано. З вказаним звітом погодився позивач та виплатив страхове відшкодування потерпілій особі та звернувся з регресною вимогою до ПрАТ «СК «Україна», яка, в свою чергу, неправомірно, зменшила суму страхового та сплатила ПрАТ «ПРОСТО-страхування» лише 16422грн.03коп.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна є обов'язковою при визначенні збитків або розміру відшкодування.
Статтею 5 цього ж Закону визначено вичерпний перелік суб'єктів оціночної діяльності.
Отже, законодавчо встановлена вимога проведення оцінки майна (визначення розміру шкоди) зумовлена тим фактом, що лише фахівець з відповідною кваліфікацією, на підставі отриманого в установленому законодавством України порядку свідоцтва, з необхідним рівнем освіти, на підставі розроблених законодавчих стандартів, нормативів та з використанням спеціальних знань, рекомендацій - в праві визначати характер, обсяг пошкоджень та необхідні дії по їх усуненню, надати відповідь стосовно розміру заподіяної шкоди, визначати наявність причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та його наслідками.
Розрахунок фізичного зносу колісного транспортного засобу здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи і оцінки транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 зі змінами від 04.08.2009.
Проте, як вбачається з апеляційної скарги відповідача, коефіцієнт фізичного зносу визначався не суб'єктом оціночної діяльності, а аварійним комісаром, що суперечить вимогам закону, оскільки останній не наділений відповідними повноваженнями для оцінки шкоди, а відтак підстави для застосування коефіцієнту фізичного зносу були відсутні.
Отже, в даному випадку єдиним належним доказом, відповідно до якого визначається вартість матеріального збитку (ремонту автомобіля) є звіт № 1239 з автотоварознавчого дослідження від 01.11.2010, складений ФОП Резниченко В.О. за заявою позивача і, як вже зазначалось, вказаним дослідженням розраховано, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Шкода» становить 0,00, а тому відповідачем безпідставно було нараховано коефіцієнт фізичного зносу та, як наслідок, зменшено суму страхового відшкодування.
Встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши сукупність вказаних вище норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми недоплаченого страхового відідшкодування в розмірі 9077грн.97коп., визначеної наступним чином: відповідач повинен відшкодувати шкоду в порядку регресу в розмірі 25 500 грн. 00 коп. (ліміт страхового відшкодування) - 16 422 грн. 03 коп. (сума, яку відповідач сплатив 05 липня 2011 року). При цьому судом враховано, що згідно полісу № ВС/9298464 розмір франшизи дорівнює 0.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2013 у справі №910/7257/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" - без задоволення.
2. Справу № 910/7257/13 повернути господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя Синиця О.Ф.
Судді Зеленін В.О.
Шевченко Е.О.
Судове рішення № 34151237, Київський апеляційний господарський суд було прийнято 30.09.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 910/7257/13. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: