Рішення № 34151148, 08.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11065/13 08.10.13За позовом Дочірнього підприємства «Інститут «Київпроект-5» Публічного акціонерного товариства «Київпроект»

До Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві

Про визнання незаконною та скасування постанови

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Сущик В.Г. представник за довіреністю № б/н від 01.06.13.;

Фейберчук М.В. представник за довіреністю № б/н від 01.06.13.;

Науменко С.В. представник за довіреністю № б/н від 01.06.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства «Інститут «Київпроект-5» Публічного акціонерного товариства «Київпроект» (далі - позивач) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі - відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 155/13 від 13.05.13. суперечить чинному законодавству України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.13. порушено провадження у справі № 910/11065/13 та призначено її до розгляду на 02.07.13.

02.07.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано доповнення до позовної заяви.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/11065/13 призначено до розгляду на 12.09.13.

09.07.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

31.07.13. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

01.08.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення на відзив відповідача.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.09.13. та 24.09.13., в зв'язку з неявкою в судові засідання представника відповідача, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 24.09.13. та 08.10.13. відповідно.

В судовому засіданні 08.10.13. представниками позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 08.10.13. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/11065/13.

В судовому засіданні 08.10.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.13. заступником начальника Інспекційного відділу № 3 Назаренко Л.М. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва: будівництво багатоповерхового житлового будинку № 10-Б на території мікрорайонів № 2, 3, 4 житлового масиву «Осокорки-Північні» в Дарницькому районі міста Києва.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було винесено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 29.04.13. та складено протокол від 29.04.13. про правопорушення у сфері містобудівної діяльності стосовно позивача.

13.05.13. заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Алєксєєнко І.О. було розглянуто справу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідача та на підставі акту перевірки від 29.04.13., протоколу від 29.04.13. було визнано Дочірнє підприємство «Інститут «Київпроект-5» Публічного акціонерного товариства «Київпроект» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у розмірі 103 230,00 грн., про що було винесено постанову № 155/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує саме на те, що постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 155/13 від 13.05.13. суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 12 статті 92 Конституції України виключно законами України визначається організація і діяльність органів виконавчої влади.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 08.04.11. № 439/2011, визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Держархбудінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, цим Положенням, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України. Основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Пунктом 2 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" встановлено, що справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", суб'єкти містобудування, які здійснюють проектування об'єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за нестворення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, незабезпечення приладами обліку води і теплової енергії, а також за заниження категорії складності об'єкта будівництва: проектна організація - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Як відзначалось судом, 13.05.13. заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Алєксєєнко І.О. було розглянуто справу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідача та на підставі акту перевірки від 29.04.13., протоколу від 29.04.13. було визнано Дочірнє підприємство «Інститут «Київпроект-5» Публічного акціонерного товариства «Київпроект» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у розмірі 103 230,00 грн., про що було винесено постанову № 155/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. А саме, встановлено порушення позивачем вимог ч. 5 ст. 26, ч. 1 ст. 29, ст. 31, ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також ст. 23 Закону України «Про архітектурну діяльність», ДБН А.2,2.-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДБН В.1.2.-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ».

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрала законної сили та діє постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.13. у справі № 826/8219/13-а (залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.13.), то встановлені у ній факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.13. у справі № 826/8219/13-а встановлено наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (далі - Закон).

Згідно з ч. 4 ст. 26 Закону, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Замовник має право виконувати будівельні роботи після, зокрема, видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності (п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону, після набуття права на земельну ділянку замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, державними стандартами і правилами, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно п. 2 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.11р. № 466, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцій та, зокрема щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорії складності, видачі замовнику Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до п. 1.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Держбуду України від 05.12.00. № 273 (чинного на момент отримання позивачем дозволу на виконання будівельних робіт), дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд та надає право відповідним службам на видачу ордера на проведення земляних робіт.

Згідно п. 8 «Прикінцевих положень» Закону, дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення будівництва об'єкта.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Фірма «Девелопер» є змовником з будівництва комплексу багатоповерхових житлових будинків, в тому числі житлових будинків № № 10-А, 10-Б, з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та спорудами культурно-побутового призначення і соціальної інфраструктури, що споруджуються на території мікрорайонів № 2, 3, 4 житлового масиву «Осокорки-Північні» у Дарницькому районі в м. Києві.

Рішенням VIII сесії IV скликання Київської міської ради від 23.12.04. № 906/2316 (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 19.07.05. № 873/3448) затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ «Фірма «Девелопер» для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків з об'єктами культурно-побутового призначення на території мікрорайонів № 2, 3, 4 у Дарницькому районі м. Києва та передано йому під вказані цілі в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 9,04 га за рахунок земель міської забудови.

На підставі зазначеного рішення Київської міської ради, між ТОВ «Фірма «Девелопер» та Київським міським головою Черновецьким Леонідом Михайловичем, укладено договір оренди земельної ділянки, за яким ТОВ «Фірма «Девелопер» отримало в довгострокову оренду земельну ділянку на території мікрорайонів № № 2, 3, 4 житлового масиву Осокорки-Північні у Дарницькому районі м. Києва загальною площею 90 195 кв.м. для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків з об'єктами культурно-побутового призначення, який набув чинності 26.09.06. на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.06. у справі № 2/533.

В 2008 році проект будівництва позивача «Комплексу багатоповерхових житлових будинків з об'єктами культурно-побутового призначення на території мікрорайонів № 2, 3, 4 житлового масиву «Осокорки-Північні» в Дарницькому районі м. Києва» розроблений в 2008 році інститутом «Київжитлопроект» ВАТ «Київпроект», отримав позитивний висновок ДП «Укрдержбудекспертиза» 03.09.09. № 00-00133-09 (176-1-2008).

Наказом ТОВ «Фірма «Девелопер» від 23.03.09. № 33 затверджена відповідна проектна документація на об'єкт на погоджена Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища за 15-2741 від 01.04.09.

Крім того, 06.07.11. ДП «Укрдержекспертиза» видано ТОВ «Фірма «Девелопер» позитивний висновок № 00-0222-11/АБ державної експертизи щодо коригування архітектурно-планувальної частини вказаного проекту, а 07.09.12. - доповнення до позитивного висновку державної експертизи щодо виокремлення в окремі пускові комплекси будинків № 10-A та № 10-Б в складі Комплексу, що є невід'ємною частиною позитивного висновку № 00-0222-11/АБ від 06.07.11.

На підставі вищенаведених документів, ТОВ «Фірма «Девелопер» 06.04.09. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві надано дозвіл на виконання будівельних робіт № 1293-Др/С, в тому числі на будівництво житлових будинків № № 10-Б та 10-А.

Таким чином, ТОВ «Фірма «Девелопер» здійснювало забудову земельної ділянки на території мікрорайонів № 2, 3, 4 житлового масиву «Осокорки-Північні» у Дарницькому районі м. Києва на підставі відповідного дозволу на виконання будівельних робіт № 1293-Др/С від 06.04.09., виданого відповідачем, відповідно до затвердженої проектної документації

Далі, Господарським судом міста Києва встановлено наступне.

Згідно з ст. 26 Закону, проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про архітектурну діяльність», проект об'єкта архітектури розробляється під керівництвом або з обов'язковою участю головного архітектора проекту та/або головного інженера проекту, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат. Проект об'єкта архітектури завіряється підписом і скріплюється особистою печаткою головного архітектора проекту та/або головного інженера проекту, які мають кваліфікаційний сертифікат. Проектна документація на будівництво об'єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами. Проекти об'єктів архітектури затверджуються замовником. Затвердження проектів об'єктів архітектури, які споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Перед затвердженням проектів у випадках, визначених статтею 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", проводиться їх експертиза.

Приписами ст. 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон) встановлено, що проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також1 кошториси об'єктів будівництва.

Перед затвердженням проектів будівництва у випадках, визначених статтею 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", проводиться їх експертиза, а у випадках, визначених Законом України "Про інвестиційну діяльність", - оцінка економічної ефективності інвестиційного проекту, складовою якого є проект будівництва (п. 5 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.11. № 560).

Згідно з п. 6 зазначеного Порядку, метою проведення експертизи проектів будівництва (далі - експертиза) є визначення якості проектних рішень шляхом виявлення відхилень від вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі до доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, екології, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, енергозбереження і енергоефективності, кошторисної частини проекту будівництва. Експертиза є завершальним етапом розроблення проектів будівництва.

Приписами п. 1 ч. 4 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», обов'язковій експертизі підлягають проекти будівництва, зокрема, об'єктів, які належать до IV і V категорій складності, - щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення.

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України прийняло Наказ № 45 від 16.05.11. «Про затвердження Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів» (далі - Наказ № 45), яким встановило Порядок виконання проектних робіт, зокрема, згідно з п. 11.2 стадіями проектування є: для об'єктів І та II категорій складності проектування здійснюється: в одну стадію - стадія робочий проект (далі - стадія РП); у дві стадії - для об'єктів невиробничого призначення - стадія ескізний проект (дачі - стадія ЕП), а для об'єктів виробничого призначення та лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури - стадія техніко-економічний розрахунок (далі - стадія ТЕР) та для обох - стадія РП; для об'єктів III категорії складності проектування здійснюється в дві стадії: стадія проект (далі - стадія П); стадія робоча документація (далі - стадія Р); для об'єктів IV та V категорій складності проектування виконується в три стадії: для об'єктів невиробничого призначення - стадія ЕП або, за відповідним обґрунтованим рішенням замовника, стадія техніко-економічне обґрунтування (далі - стадія ТЕО), а для об'єктів виробничого призначення та лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури - стадія ТЕО; стадія П; стадія Р.

Пунктом 15.1 Наказу № 45 визначено, що після затвердження стадії П за рішенням замовника робочі креслення можуть розроблятись автором проекту або іншою проектною організацією. Розроблення робочих креслень іншою проектною організацією здійснюється з дотриманням авторських рішень затвердженої стадії П та авторських прав. У разі використання в проектних рішеннях винаходів і патентів у відповідних розділах проекту надається посилання на них.

Отже, що проектування об'єктів IV та V категорій складності проектування виконується в три стадії однією із яких є стадія П.

При цьому, правовідносини між ДП «Інститут «Київпроект-5» та ТОВ «Фірма «Девелопер» регулються умовами Договору підряду № 12-08 від 01.03.12р. «На виконання проектних робіт» (далі - Договір підряду).

Пунктом 1.1. Договору підряду сторонами погоджено, що ДП «Інститут «Київпроект-5» (далі - Виконавець) зобов'язується розробити за замовленням ТОВ «Фірма «Девелопер» (далі - Замовник) проектну документацію Комплекс багатоповерхових житлових будинків на території мікрорайонів № 2, 3, 4, житлового масиву «Осокорки північні» у Дарницькому районі м. Києва. (Коригування). Стадія «Проект (Коригування)».

Як слідує з умов Договору підряду, ДП «Інститут «Київпроект-5» виготовив лише проектну документацію стадії П (Проект), яка не використовується для виконання будівельних робіт, а була надана ТОВ «Фірма «Девелопер» для проведення експертизи проекту стадії П і лише після виконання експертизи та усунення недоліків ДП «Інститут «Київпроект-5» чи інша проектна організація приступила б до виготовлення проектної документації СТАДІЯ «Р» - Робоча документація.

Тобто ДП «Інститут «Київпроект-5» не виготовляв для ТОВ «Фірма «Девелопер» проектної документації стадія Р.

Все вказане вище спростовує доводи відповідача, викладені в письмовому відзиві на позовну заяву.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого постанова № 155/13 від 13.05.13. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності прийнята без достатніх на те правових підстав є незаконною та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову № 155/13 від 13.05.13. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (01133, м. Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, будинок 26, код ідентифікаційний код 37772089) про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

3. Стягнути з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код 37772089) на користь Дочірнього підприємства «Інститут «Київпроект-5» Публічного акціонерного товариства «Київпроект» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, б. 16-22; ідентифікаційний код 24578070) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.10.13.

Суддя Т.М. Ващенко