Рішення № 34151027, 09.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.07.2013р. Справа № 905/4025/13

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Веско», Донецька область, м.Дружківка,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Костянтинівський завод «Втормет», Донецька область, м.Костянтинівка,

про: стягнення 86297грн.47коп.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -- Трофімов С.О. (довіреність №11 від 04.02.2013р.) ;

від Відповідача: - не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Веско», Донецька область, м.Дружківка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства «Костянтинівський завод «Втормет», Донецька область, м.Костянтинівка про стягнення 86297грн.47коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 80276грн.90коп., пені у розмірі 60220грн.77коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №11/01-1 від 11.01.2012р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

20.06.2013р. представник позивача надав витребувані судом документи, зокрема, на вимогу суду письмово визначив період нарахування заявленої до стягнення суми пені за кожною поставкою.

У зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась на 09.07.2013р, але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, вказаною позивачем в позовній заяві та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.07.2013р. - 85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Леніна, буд. 1. Обізнаність відповідача про розгляд справи у суді підтверджується підписом представника відповідача на поштовому повідомленні про отримання ухвали суду.

09.07.2013р. позивач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 80276грн. 70коп. та пеню у розмірі 6020грн. 77коп., всього 86297грн. 47коп.

Заява обґрунтована тим, що під час підготовки тексту позовної заяви в прохальній частині позову було помилково зазначено суму основного боргу у розмірі 80276,90грн., замість вірної суми основного боргу - 80276грн. 70коп.

Крім того, вказаною заявою позивач підтвердив, що остаточний період нарахування заявленої до стягнення пені визначений у наданому суду 20.06.2013р. розрахунку.

Суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог і у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням.

Під час судового засідання 09.07.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги з у рахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції по суті спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установленому порядку та у передбачені законодавством строки.

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника відповідача згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі такого представника.

Явка представників сторін у судове засідання ухвалою суду від 25.06.2013р. не була визнана обов'язковою.

З врахуванням вищенаведеного суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд ВСТАНОВИВ:

11.01.2012р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки №11/01-1 від 11.01.2012р. (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити лом та відходи чорних металів (далі товар) відповідно специфікації , яка є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що ціна постачає мого товару визначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.2.2. договору оплата за товар «покупцем» здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок «постачальника» протягом 5 банківських днів з дня поступлення товару «Покупцеві».

Відповідно до п. 4.2 зазначено, що датою приймання сировини вважається дата оформлення приймально - здаточного акту форми № 19.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен прострочений день прострочення.

Пункт 7.6 договору передбачає, що строк дії договору з моменту підписання і до 31.12.2012р. включно, а в частині оплати, до повного погашення заборгованості.

У виконання умов договору сторонни уклали Специфікацію № 1 до договору №11/01-1 від 11.01.2012р., якою визначили найменування товару та його ціну.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору № 11-01-1 від 11.01.2012р. за приймально-здавальними актами: № 44 від 16.03.2012р., №45 від 20.03.2012р., №52 від 03.04.2012р., №63 від 12.04.2012р. здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 80276грн.70коп., поставка товару також підтверджується видатковими накладними: №561 від 20.03.2012р., №702 від 03.04.2012р., №805 від 12.04.2012р.№560 від 16.03.2012р. Однак, як стверджує позивач, відповідач не здійснив оплату поставленого товару.

Оскільки сума боргу не була сплачена відповідачем, це стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову, враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, є стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 80276грн. 70коп. та пені у розмірі 6020грн. 77коп. Підставою позову є договір поставки №11/01-1 від 11.01.2012р.

Договір №11/01-1 від 11.01.2012р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Відповідно до умов п. 4.2.договору датой приймання сировини э дата оформлення акту здачы-приймання форми 19.

Так, позивач у виконання договору № 11/01-1 від 11.01.2012р. поставив, а відповідач за приймально-здавальними актами форми 19: № 44 від 16.03.2012р., №45 від 20.03.2012р., №52 від 03.04.2012р., №63 від 12.04.2012р. отримав товар загальною вартістю 80276грн.70коп. Поставка товару на вказану суму також підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №561 від 20.03.2012р., №702 від 03.04.2012р., №805 від 12.04.2012р.№560 від 16.03.2012р.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом його уповноваженого на отримання товарно-матеріалних цінностей за довіреностями №51 від 03.04.2012р., №84 від 12.04.2012р., №85 від 12.04.2012р., №40 від 16.03.2012р. представника. Отже продаж товару фактично відбувся.

Господарський суд приймає також до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи умови п. 2.3 договору, оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 банківських дні з дня отримання товару покупцем.

Враховуючи вказані умови договору, граничний строк оплати поставленого 16.03.2013р. товару настав для відповідача 23.03.2012р., а вже з 24.04.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати поставленного 20.03.2012р. товару наступив 27.03.2013р., а вже з 28.03.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати поставленного 03.04.2012р. товару настав 10.04.2012р., а з 11.04.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання.; граничний строк оплати поставленного 12.04.2012р. товару настав 19.04.2012р., а з 20.04.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання.

Отже, строк оплати вартості спірного товару станом на день звернення позивача до суду для відповідача вже наступив та почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки факт отримання товару на суму 80276грн.70коп. підтверджується матеріалами справи, докази погашення боргу в матеріалах справи відсутні, розмір боргу в тому числі підтверджується довідкою від 25.06.2013р. за підписом генерального директора ПАТ «Веско», позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 80276грн.70коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо своєчасної оплати поставленої продукції, позивач на підставі п. 5.2 договору просить суд також стягнути з відповідача пеню, яка відповідно до визначеного письмово остаточного періоду нарахування (заява подана суду 20.06.2013р.) нарахована наступним чином: за накладною №560 від 16.03.2012р. за період з 24.03.2012р. по 05.09.2012р.; за видатковою накладною №561 від 20.03.2012р. за період з 28.03.2012р. по 09.09.2012р.; за видатковою накладною №702 від 03.04.2012р. за період з 11.04.2012р. по 29.09.2012р.; за видатковою накладною № 805 від 12.04.2012р. за період з 20.04.2012р. по 02.10.2012р.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, сторони у п. 5.2 договору передбачили, що у випадку порушення строків оплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Означений позивачем період нарахування пені не перевищує передбачені законодавством обмеження щодо її нарахування.

Суд, провівши перевірку пені за кожною видатковою накладною, в межах обраних позивачем періодів, вважає вимоги в частині стягнення пені у розмірі 6020грн.77коп. такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Суд, здійснивши власних розрахунок пені за кожною спірною поставкою, в межах обраних остаточно позивачем періодів за формулою: С х 2УСД х Д : 100, де- С - сума заборгованості за період, 2 ОСД - подвійна облікова ставка НБУ за день прострочки, Д - кількість днів прострочки, дійшов висновку:

- за поставкою від 16.03.2012р. на суму боргу 31703грн.20 коп. за період з 24.03.2012р. по 05.09.20012р. (166днів), сума пені становить 2156грн. 84коп;

- за поставкою від 20.03.2012р. на суму боргу 12783,40грн., за період прострочки з 28.03.2012р. по 09.09.2012р. (165 днів) пеня складає 869грн.70коп.;

- за поставкою від 03.04.2012р. на суму боргу 16626грн.70коп., за період прострочки з 11.04.2012р. по 29.09.2012р. (172 дні), пеня становить 1172грн. 04коп.;

- за поставкою від 12.04.2012р. на суму боргу 19163грн.60коп. за період з 20.04.2012р. по 02.10.2012р. (166днів) пеня складає 1303грн.75коп.

Таким чином обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню є сума пені у розмірі у розмірі 5502грн. 33коп., у зв'язку з чим пеня у розмірі 518грн. 44коп. не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 610, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариство «Веско» до Публічного акціонерного товариства «Костянтинівський завод «Втормет», Донецька область,м.Костянтинівка, про стягнення 86297грн.47коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 80276,70 грн. та пені у розмірі 6020грн.77коп.- задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Костянтинівський завод «Втормет» (юридична адреса: 85102, обл. Донецька, м. Костянтинівка, вул. Леніна, буд. 1, ЄДРПОУ 00191477) на користь Публічного акціонерного товариство «Веско» (адреса: 84205, м.Дружківка, обл. Донецька, вул. Індустріальна, буд. 2, код ЄДРПОУ 00282049) суму основного боргу 80276грн.70коп., пеню в сумі 5502грн. 33коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1715грн. 58коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 09.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 12.07.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова