Постанова № 34151024, 10.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. Справа№ 911/1907/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Чорної Л.В.

Новікова М.М.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача-1: не з'явились;

позивача-2: Чеботарьова І.Г.;

відповідача: не з'явились;

прокуратури: Долгорук С.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна

акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області

від 02.07.2013р.

у справі №911/1907/13 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва

в інтересах держави в особі:

1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості

2) Публічного акціонерного товариства "Національна

акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач"

Ірпінської міської ради

про стягнення 2 725 536,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Шевченківського району м. Києва (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості (далі - позивач-1) та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач-2) до Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за договором №1201200043-ТКЕ-БО/12 від 14.03.2012р. у загальному розмірі 2 725 536,94 грн. (з них: 2 394 383,35 грн. - основний борг, 10 492,05 грн. - інфляційні втрати, 88 185,05 грн. - 3% річних, 232 476,49 грн. - пеня). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором.

Відповідач визнав існування основного боргу, але заперечував проти нарахування і стягнення з нього інфляційних втрат, 3% річних та пені, посилаючись на те, що відповідач є державним комунальним підприємством, яке фінансується з бюджету територіальної громади і на даний час перебуває в скрутному матеріальному становищі. З урахуванням викладеного, відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на підставі п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2013р. у справі №911/1907/13 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача-2 заборгованість у розмірі 2 394 383,35 грн., 10 492,05 грн. інфляційних втрат, 65 553,78 грн. 3% річних та 228 497,16 грн. пені. В іншій частині позову відмовлено. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України 53 978,53 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2013р. у справі №911/1907/13 в частині відмови у стягненні 3% річних у сумі 22 631,24 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути 22 631,24 грн. 3% річних. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2013р. у справі №911/1907/13 залишити без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач-2 наголошував на наступному:

- в п.1.2 договору відступлення права вимоги передбачено право позивача-2, як нового кредитора, на стягнення з відповідача, як боржника, всіх штрафних санкцій;

- на моменту укладення договору відступлення права вимоги до позивача-2 перейшло право вимоги основного боргу. Оскільки борг сплачений не був, нарахування 3% річних є правомірним;

- позивач-2 має право нараховувати 3% річних на неоплачений відповідачем основний борг і після укладання договору відступлення права вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.09.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Чорної Л.В.

16.09.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив суд залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану та непідтверджену належними доказами.

В судове засідання 16.09.2013р. з'явилися лише представники позивача-2 та відповідача. Представники позивача-1 та прокуратури не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 16.09.2013р. представник позивача-2 підтримав апеляційну скаргу, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2013р. у справі №911/1907/13 в частині відмови у стягненні 3% річних у сумі 22 631,24 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути 22 631,24 грн. 3% річних. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2013р. у справі №911/1907/13 залишити без змін.

В судовому засіданні 16.09.2013р. представник відповідача заперечував проти доводів позивача-2, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.10.2013р.

В судовому засіданні 10.10.2013р. представники позивача-2 та прокуратури підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2013р. у справі №911/1907/13 в частині відмови у стягненні 3% річних у сумі 22 631,24 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути 22 631,24 грн. 3% річних. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2013р. у справі №911/1907/13 залишити без змін.

Представники позивача-1 та відповідача в судове засідання 10.10.2013р. не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та прокуратури у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін та прокуратури про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представників позивача-1 та відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 10.10.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

14.03.2012р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз", як постачальником, та відповідачем, як споживачем, було укладено договір №120120043-ТКЕ-БО/12 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі - Договір поставки - том справи - 1, аркуші справи - 14-25), за умовами якого (п.п.1.1, 2.6-2.9) постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором, для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору. Постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Вартість послуг за договором та порядок розрахунків визначені сторонами в розділі 4 Договору поставки, згідно з п.п.4.1, 4.2.1, 4.6 якого розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Сума до сплати за 1000 куб. м. природного газу складає 3 994,26 грн. Оплата за газ, послуги з його постачання та транспортування, проводиться виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; оплата в розмірі 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.6.2.2 Договору поставки).

В п.10.1 Договору поставки передбачено, що останній набуває чинності з дати його підписання та поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2012р., та укладається на строк до 31.12.2012р.

07.05.2012р. та 02.07.2012р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" та відповідачем були укладені додаткові угоди №1, №2, в яких сторони дійшли згоди щодо коригування вартості 1000 куб. м. природного газу та розрахункового періоду за Договором поставки шляхом внесення змін до п.п.4.2.1, 4.2.2, 4.5 договору (том справи - 1, аркуші справи - 34-37).

31.08.2012р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" та відповідачем було укладено додаткову угоду №4 до Договору поставки, в якій сторони за договором дійшли згоди про припинення дії названого договору в частині постачання природного газу з 01.09.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 38).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору поставки Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" у січні-квітні 2012 року поставило відповідачу природний газ загальною вартістю 3 946 041,31 грн. Однак відповідач лише частково розрахувався з Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз", що призвело до виникнення заборгованості у сумі 2 394 383,35 грн.

21.11.2012р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз", як первісним кредитором, та позивачем-2, як новим кредитором, було укладено договір №14/7084/12 про відступлення права вимоги (далі - Договір відступлення права вимоги - том справи - 1, аркуші справи - 10-11)), за умовами якого (п.п.1.1, 1.2, 2.2) первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора КПП "Теплоенергопостач" за договором на постачання природного газу №1201200043-ТКЕ-БО/12 від 14.03.2012р. у сумі 2 394 383,35 грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором. Право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п.2.1 цього договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

27.11.2012р. сторонами було підписано акт приймання-передачі документів, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, зазначені в п.2.1 Договору про відступлення права вимоги (том справи - 1, аркуш справи - 12).

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" листом №12-4241 від 27.11.2012р. повідомило відповідача про уступку права вимоги позивачу-2 (том справи - 1, аркуш справи - 13).

В свою чергу позивач-2 направив відповідачу вимогу №26/2-557-12 від 24.12.2012р. про сплату існуючої заборгованості у сумі 2 394 383,35 грн., але вказана вимога була залишена без належного реагування (том справи - 1, аркуш справи - 49).

Позов обґрунтований тим, відповідач не розрахувався за поставлений йому природний газ у порядку та строки, обумовлені сторонами Договору поставки, і на підставі Договору відступлення права вимоги позивач-2, як новий кредитор у зобов'язанні, набув права вимагати сплати основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пені, на свою користь.

Місцевий господарський суд частково задовольнив позов, зменшивши заявлену позивачами і прокуратурою до стягнення суму 3% річних. В іншій частині позовні вимоги були визнані судом обґрунтованими, нормативно і документально підтвердженими.

Київський апеляційний господарський суд частково погоджується з висновками місцевого господарського суду, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

В ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 512-516 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків (ст. 516 Цивільного кодексу України).

Як уже зазначалось вище, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача (боржника), на користь позивача-2 (нового кредитора), заборгованості за Договором поставки з урахуванням інфляційної складової боргу, 3% річних та пені на підставі Договору відступлення права вимоги.

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Договору поставки у період з січня по квітень 2012 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" передав, а відповідач прийняв у власність 987,928 тис. куб. м. імпортованого природного газу вартістю 3 946 041,31 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу (том справи - 1, аркуші справи - 39-43).

Однак відповідач лише частково розрахувався за отриманий природний газ, що призвело до виникнення заборгованості у загальній сумі 2 394 383,35 грн.

Вказані обставини не заперечуються відповідачем та підтверджуються підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків по оплаті за природний газ та його транспортування станом на 31.10.2012р., оборотно-сальдовою відомістю та довідками по рахунку позивача-2 (том справи - 1, аркуші справи - 43-46).

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідач здійснив повний та своєчасний розрахунок за договором поставки ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 394 383,35 грн. основного боргу.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як уже зазначалось вище, відповідно до п.6.2.2 Договору поставки у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачами та прокуратурою було заявлено до стягнення з відповідача 232 476,49 грн. пені, нарахованої за період з 23.03.2012 р. по 07.11.2012р., з урахуванням здійсненої відповідачем оплати вартості газу, отриманого у січні-квітні 2012 року.

Однак, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, при здійсненні розрахунку пені позивачами та прокуратурою не було дотримано вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З розрахунку, доданого до позову вбачається, що відповідачу було нараховано пеню за прострочення оплати газу, отриманого в січні 2012 року, за період, тривалість якого перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За розрахунком суду апеляційної інстанції, який збігається з розрахунком місцевого господарського суду, з відповідача підлягає стягненню пеня у загальному розмірі 228 497,16 грн.

Також колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що відповідачем не було наведено достатніх правових підстав, за наявності яких суд міг би зменшити розмір нарахованих відповідачу штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, нарахування 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі та прокуратура просили суд стягнути з відповідача 10 492,05 грн. інфляційних втрат та 88 185,05 грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з його обґрунтованістю, а також з висновком місцевого господарського суду про те, що вказані вимоги підлягають задоволенню у заявленому позивачами і прокуратурою розмірі.

Натомість колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що за умовами Договору про відступлення права вимоги від Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (первісного кредитора) до позивача-2 (нового кредитора) перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто на 27.11.2012р., у зв'язку з чим позивач-2 має право на стягнення з відповідача 3% річних лише у сумі, яка існувала станом на 27.11.2012р.

За розрахунком місцевого господарського суду, з відповідача підлягає стягненню 3% річних у загальному розмірі 65 553,78 грн.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що по суті договір відступлення права вимоги - це передання кредитором своїх прав у зобов'язанні іншій особі, що здійснюється за допомогою правочину, в результаті чого первісний кредитор перестає бути учасником зобов'язання і замість нього в зобов'язання вступає нова особа - новий кредитор (в даному випадку - позивач-2). При цьому міняється суб'єктний склад зобов'язання, але зміст його залишається тим, що був. Оскільки перехід прав відбувається у повному обсязі, до нового кредитора переходить не тільки саме право вимоги, а й можливість використати засоби його забезпечення, передбачені колишніми суб'єктами зобов'язань (стягнення неустойки, тощо).

В п.1.2 Договору відступлення права вимоги сторони погодили, що крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Натомість, як уже зазначалось вище, сторонами в Договорі уступки права вимоги було чітко визначено перехід до нового кредитора права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань.

Вищевказані обставини не були враховані місцевим господарським судом під час розгляду справи.

Перевіривши розрахунок 3% річних, доданий до позову, колегія суддів погоджується з його обґрунтованістю, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 88 185,05 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги позивача-2 повністю підтвердились, що в свою чергу свідчить про невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для справи в частині вимог про стягнення з відповідача 3% річних.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача-2 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2013р. у справі №911/1907/13 - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 22 631,24 грн. 3% річних з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання підлягають відшкодуванню позивачу-2 за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2013р. у справі №911/1907/13 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 394 383,35 грн. (два мільйони триста дев'яносто чотири тисячі триста вісімдесят три гривні 35 копійок) заборгованості, 10 492,05 грн. (десять тисяч чотириста дев'яносто дві гривні 05 копійок) інфляційних втрат, 88 185,05 грн. (вісімдесят вісім тисяч сто вісімдесят п'ять гривень 05 копійок) 3% річних та 228 497,16 грн. (двісті двадцять вісім тисяч чотириста дев'яносто сім гривень 16 копійок) пені.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради в доход Державного бюджету України 54 431,14 грн. (п'ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять одну гривню 14 копійок) судового збору".

3. Стягнути з Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 860,25 грн. (вісімсот шістдесят гривень 25 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати накази із ззначенням необхідних реквізитів сторін.

5. Матеріали справи №911/1907/13 повернути до Господарського суду Київської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Чорна Л.В.

Новіков М.М.