Рішення № 34150940, 10.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р.Справа № 5023/5784/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Приватне АТ "Акціонерна СК "Інго Україна" , м. Київ до Приватне АТ "Страхова компанія "ВЕЛТА", м. Харків про стягнення коштів в сумі 15 443,25 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Батриної О.Ф.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2012 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна "( правонаступник ПрАТ"Інго Україна") ( надалі - позивач) звернулася до господарського суду та просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Велта" (надалі - відповідач) суму шкоди в порядку регресу у розмірі 15 443,25 грн., судовий збір у розмірі 1 609,50 грн. та витребувати у відповідача засвідчену належним чином копію Полісу ВС/3010493.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається що у строки передбачені ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ПАТ Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" виконало свої зобов'язання за полісом 250577048 та виплатило 29.03.2012р. платіжним дорученням № 2360 страхове відшкодування у розмірі 15443,25, грн. ( а.с.35).

Відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог з посиланням на пропуск позивачем строку позовної давності ( а.с.66-68), та крім того, виплата страхового відшкодування проведена позивачем з порушенням вимог ст.9 Закону України "Про страхування" без врахування страхування в частині, оскільки страхова сума транспортного засобу становить 131 600 грн. в той час як ринкова вартість на момент ДТП становить 136 133,66 грн. ( а.с.99-101).

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

За клопотанням відповідача у справі була призначена автотоварознавча експертиза, на розгляд експерта експертам поставлене наступне питання :

Який розмір матеріальної шкоди завданий власнику автомобіля "PEUGEOT 207", державний номер АА 9762 ІВ на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди",

У зв'язку з не проведенням оплати, експертиза №1916 знята з виконання.

У призначеному судовому засіданні, представник позивача не з'явився, через канцелярію суду надав пояснення, у яких звертає увагу суду на те, що згідно ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Позивачем було виконане своє основне зобов'язання 29.03.2012 року, що підтверджується платіжним дорученням №2360, таким чином строк позовної давності за регресною вимогою не порушено.

На підтвердження своєї правової позиції, позивач посилається на положення постанов Верховного суду України від 07.08.2012 року та 28.08.2012 року у яких розглянуто питання неоднакового застосування судами норм матеріального права у подібних правовідносинах щодо застосування строку позовної давності за позовами про стягнення страхового відшкодування.

Представник відповідача у судовому засідання проти позову заперечує, вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами є суброгацією, а тому слід застосувати строк позовної давності до вимог позивача з моменту нанесення шкоди, тобто з 09.08.2009 року.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 09.08.2009 року між ЗАТ"АК компанія "Інго Україна" (правонаступником якого є ПрАТ Інго Україна" ) та ТОВ "Ілта" було укладено Поліс добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів № 250577048, за яким позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки " PEUGEOT 207 ", державний номер АА 9762 ІВ.

Як свідчить розгорнута довідка ВДАІ , 09.08.2009 року в м. Харкові на вул. Жовтнева Революція сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки "Ніссан" державний номер АХ 8957 ВО, під управлінням водія Васильєвої Таїсії Сергіївни та транспортного засобу "PEUGEOT 207" державний номер АА 9762 ІВ, який належить ТОВ "Ілта " під керуванням Островського С.А. (а.с.15).

Відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Харкова у справі за № 3-3063/09., Васильєву Т.С. було визнано винною у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно наряду - замовлення № АОЗН 02068 від 12.08.2009 р., який надано ПАТ "Тетро" , вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "PEUGEOT 207" державний номер АА 9762 ІВ, склала 16 044,98 грн. ( а.с.20).

Крім того, відповідно до звіту ФОП Швець О.А. № 0206 від 29.09.2009 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки автомобіля марки "PEUGEOT 207" державний номер АА 9762 ІВ, становить 16 035,79 грн. (а.с.21-26).

На виконання умов вищезазначеного полісу страхування № 250577048 від 09.08.2009 р., на підставі заяви страхувальника від 12.03.2012 р., страхового акту № 62953 від 12.03.2012., розрахунку до нього та розпорядження № 62953 на виплату страхового відшкодування, позивач виплатив страхувальнику - ТОВ "Ілта" страхове відшкодування у розмірі 15443,25 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 500,00 грн.). що підтверджується платіжним дорученням № 2360 від 29.03.2012р. (а. с. 35).

Цивільно-правова відповідальність водія Васильевої Т.С., на момент ДТП була застрахована в ПАТ Страхова компанія "Велта" поліс № ВС/3010493. Відповідно до зазначеного полісу, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25500,00 грн., франшиза - 500,00 грн.

З метою досудового вирішення ситуації, що склалася, 09.08.2009 р. позивачем була направлена до ПАТ "Страхова компанія "Велта" регресна вимога № 0975 від 09.09.2012 р. на суму 15 443, 25 грн., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а . с 36-38).

Згідно ст. ст. 3-5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 цього ж Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Ч. 1 ст. 990 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про страхування", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Тобто, обов'язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди, несе страховик (відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності та в порядку Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до положення п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з яким розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Приписами статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом.

Приписами статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, ст.38 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 6 ст. 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Отже, відповідно до вищенаведених вимог ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" після виплати страхового відшкодування отримало право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Матеріалами справи встановлено, що цивільно-правова відповідальність Васильєвої Т.С. застрахована в ПАТ Страхова компанія "Велта", поліс № ВС/3010493.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, як страховик, несе відповідальність за збитки, завдані Васильєвою Т.С., як страхувальником.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Щодо позовних вимог про витребування у відповідача засвідченої належним чином копії Полісу ВС/30104993 суд зазначає наступне.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено , що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (абзац 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Аналогічним чином способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання викладені у ст. 20 Господарського кодексу України, якою, зокрема встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Проте, всупереч наведеним положенням законодавства позивач обрав спосіб захисту свого порушеного права, який не відповідає передбаченим статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України способам захисту цивільних прав та інтересів.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

З матеріалів справи вбачається, що витребувана позивачем копія Полісу ВС/30104993 є доказом перебування відповідача та Васильєвої Т.С. у договірних правовідносинах. Таким чином, позивач на підставі ст. 38 ГПК України повинен був звернутися до суду з клопотанням про витребування доказів у відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині витребування засвідченої копії Полісу ВС/3010493 не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 993, 1191, 1192, ЦК України, ст. 9 Закону України „Про страхування", ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ", керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49,75, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Велта" код ЄДРПОУ 23465084 ( 61002, м. Харків, вул. Сумська, 46, п/р №26508000000651 у ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" код ЄДРПОУ 16285602 (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, р/р26500024747600 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005) суму страхового відшкодування 15443,25 грн. та 1609,50 грн. судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.09.2013 р.

Суддя Лаврова Л.С.