Рішення № 34150595, 01.10.2013, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1380/13- ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 року м. Рівне

Рівненський міський суд в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Корінець К.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_3,

представника відповідача Рівненської міської ради - Мірошник Д.В., розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, Рівненської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, скасування рішення Рівненської міської ради та визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, суд -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача ОСОБА_2-ОСОБА_3, в судовому засіданні позовні вимоги позивача ОСОБА_6 не визнав. Просить суд відмовити в задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог, так як вважає, що права позивача діями відповідача ОСОБА_2 не були порушені.

Представник відповідача Рівненської міської ради Мірошнік Д.В., в судовому засіданні, позовні вимоги позивача до Рівненської міської ради визнала, проти їх задоволення не заперечує, в зв'язку з тим, що на час прийняття рішення та видачі державного акту на спірну земельну ділянку ОСОБА_2, були підстави для прийняття рішення та видачі державного акту, які на час розгляду даної цивільної справи в суді, відпали.

Представник позивача ОСОБА_6-ОСОБА_1, в судовому засіданні, позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та в наданих суду в письмовому вигляді виступу в судових дебатах. Просить суд визнати за ОСОБА_6 в порядку спадкування право власності на жилий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1. Скасувати рішення Рівненської міської ради № 687 від 25 лютого 2004 року в частині передачі ОСОБА_2 в приватну власність земельну ділянку площею 0,08 га., яка розташована в АДРЕСА_1. Визнати недійсним державний акт від 09 грудня 2004 року №010458300396 про право власності на земельну ділянку площею 0,08 га., яка розташована в АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_2

Суд заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази по справі приходить до наступного:

04 червня 2002 року ОСОБА_8 з однієї сторони та відповідач по даній справі ОСОБА_2 з другої сторони уклали договір довічного утримання, згідно з яким ОСОБА_8 передав у власність ОСОБА_2, належний йому на праві власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.09.1996 року, жилий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 730 кв.м., взамін чого ОСОБА_2, зобовязався надавати відчужувачу довічне матеріальне забезпечення.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 видане Відділом РАГС м. Рівне 09 липня 2002 року.

Після смерті ОСОБА_8, спадщину останнього прийняла його дружина ОСОБА_9, яка на момент смерті ОСОБА_8 проживала разом з ним, про відмову від спадщини не заявляла і є спадкоємцем першої черги.

25 лютого 2004 року рішенням Рівненської міської ради № 687 передано в приватну власність безоплатно земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 відповідачу по справі ОСОБА_2, як пояснила в судовому засіданні представник Рівненської міської ради Мірошнік Д.В. на підставі вище зазначеного договору довічного утримання.

09 грудня 2004 року на підставі вище зазначеного рішення Рівненської міської ради ОСОБА_2 отримує державний акт на земельну ділянку по АДРЕСА_1 за № 010458300396.

27 травня 2010 року ОСОБА_9 склала нотаріально посвідчений заповіт, яким все своє майно заповіла позивачу по даній справі ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 померла про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2.

Спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_9 прийняв позивач по справі ОСОБА_6, шляхом написання заяви органам нотаріату 22 вересня 2010 року, однак нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом за відсутності у нього правовстановлюючих документів на будинок. Інших спадкоємців не має.

Правонаступником померлої ОСОБА_9 є ОСОБА_6, як спадкоємець за заповітом.

Рішенням Рівненського міського суду від 26 травня 2010 року, ухваленим у цивільній справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору довічного утримання, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 01 жовтня 2010 року, було визнано недійсним договір довічного утримання від 04 червня 2002 року, укладений між ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2 - відповідачем по даній справі.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області, від 13 вересня 2012 року, яке набрало чинності на час розгляду даної справи, відмовлено сину померлого ОСОБА_8-ОСОБА_10 у задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_8, а тому по даній справі, за клопотанням позивача, ОСОБА_10 було визнано неналежним відповідачем, і замінено на належного відповідача Рівненську міську раду.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено в судовому засіданні 04 червня 2012 року скасовано реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на будинковолодіння АДРЕСА_1, а 19 червня 2012 року поновлено реєстрацію зазначеного будинковолодіння за померлим ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 вересня 1996 року, виданого Першою Рівненською державною нотаріальною конторою за р. № 2-3150.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні заяви позивача від 22.09.2010 р. органам нотаріату та витягів №23781402 від 27.05.2010 р. й №24803678 від 22.09.2010 р. про реєстрацію в Спадковому реєстрі, 22 вересня 2010 року позивач подав приватному нотаріусу Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_11 заяву про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_9

Відповідно до ст.1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців. Таким чином, оскільки ОСОБА_9 не встигла прийняти спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_8, то власником спадкового майна (будинковолодіння АДРЕСА_1) слід визнати, у порядку спадкової трансмісії, спадкоємця за заповітом померлої - позивача по справі ОСОБА_6, який прийняв спадщину, подавши про це відповідну заяву, згідно вимог ст.ст.1268, 1269 ЦК України. Як вбачається з наявних у матеріалах справи копії довідки №02-2006 від 22.11.2010 р. "Про правовий статус земельної ділянки ", виданої Управлінням держкомзему у місті Рівному, копії витягу з рішення Рівненської міської Ради №687 від 25 лютого 2004 року, копії Державного акту на право власності на земельну ділянку, земельна ділянка площею 800 кв.м. на АДРЕСА_1 (із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд) належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, - на підставі Державного акту на право власності на землю від 09.12.2004 р. №010458300396.

Відповідно до ст.328 ЦК України, ч.2 ст.126 ЗК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;б) свідоцтвом про право на спадщину.

Відповідно до ст.ст. 216, 393 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268, ст. 392 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки, договір довічного утримання, що слугував підставою прийняття рішення Рівненською міською радою 25 лютого 2004 року № 687 про передачу ОСОБА_2 в приватну власність вище зазначену земельну ділянку, на підставі якого ОСОБА_2 09 грудня 2004 року отримав державний акт № 010458300396, вище зазначеними судовими рішеннями визнано недійсним, тому рішення Рівненської міської ради № 687 від 25 лютого 2004 року підлягає скасуванню.

Виходячи з наведених норм закону та встановлених судом обставин справи, Державний акт на право власності на землю від 09.12.2004 р. №010458300396, виданий на ім'я ОСОБА_2, слід визнати недійним, оскільки він був виданий відповідачеві на підставі вище зазначеного рішення Рівненської міської ради, яке було прийнято на підставі цивільно-правової угоди щодо відчуження земельної ділянки (договору довічного утримання від 04 червня 2002 року), визнаної в судовому порядку недійсною, а відтак, судом була встановлена незаконність набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 800 кв.м. на АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.88 ЦПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають понесені позивачем ОСОБА_6 та документально ним підтверджені судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору в розмірі 509 грн. 68 коп. та 240 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього - 388 грн. 26 коп.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2, Рівненської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, скасування рішення Рівненської міської ради та визнання недійсним державного акту на земельну ділянку,задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_6 в порядку спадкування право власності на жилий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.

Скасувати рішення Рівненської міської ради № 687 від 25 лютого 2004 року в частині передачі ОСОБА_2 в приватну власність земельну ділянку площею 0,08 га., яка розташована в АДРЕСА_1.

Визнати недійсним державний акт від 09 грудня 2004 року №010458300396 про право власності на земельну ділянку площею 0,08 га., яка розташована в АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 509 грн. 68 коп. судового збору та 240 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд за апеляційною скаргою протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Рівненського

міського суду Бердій М.А.