Рішення № 34150206, 16.10.2013, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3073/13-ц

Провадження № 2/740/974/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2013 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі :

головуючого - судді Марченка М.М.

при секретарі Заколодній Ю.О.

з участю представника позивача Усова С.С.

відповідача ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ніжина цивільну справу за позовом державного комунального підпрємства «Комунальний ринок» до ОСОБА_2 про повернення зайво виплачених коштів , -

в с т а н о в и в :

17.07.2013 року за вх. № 9677 державне комунальне підприємство "Комунальний ринок" звернулось в суд з основним позовом, а 27.09.2013 року за вх. № 13103 і 9.10.2013 року за вх. № 13577 з уточнюючими позовними вимогами до ОСОБА_2 про повернення зайво виплачених коштів. В позові зазначають, що ОСОБА_2 працював завідуючим господарством державного комунального підприємства «Комунальний ринок». Згідно наказу № 13 від 15 лютого 2013 року ОСОБА_2 отримав відпустку за період роботи з 19.11.2012 року по 19.11.2013 року 37 календарних днів, 30 днів основної та 7 днів додаткової відпустки і йому були нараховані відпускні в сумі 5735 грн. 00 коп., відповідно за 1 день відпустки нарахування складають 155 грн.00 коп., які він отримав. Під час відпустки віх хворів, про що надавав лікарняні листи і відпустка йому продовжувалась за період лікування наказами № 75 від 17 квітня 2013 року та № 83 від 08 травня 2013 року. Після закінчення відпустки ОСОБА_2 був звільнений з роботи відповідно до наказу директора ДКП «Комунальний ринок» № 84 від 13.05.2013 року за власним бажанням. Згідно наказу № 139 від 25.09.2013 року, що виправив помилки в наказі № 84 від 13 травня 2013 року ОСОБА_2 повинен повернути відпускні за 18 днів, у зв'язку з недопрацюванням повного робочого року в кількості 6 місяців, що складають 2286 грн.13 коп. На час подання позовної заяви підприємство не має заборгованості перед ОСОБА_2 по виплаті заробітної плати та належних йому платежів. Крім того, відповідно до ст. 22 ЗУ «Про відпустки» та п.2 ст.127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. При звільненні ОСОБА_2 з належних йому виплат не було здійснено відрахування оскільки тривалий час (з березня по травень 2013 року) перед звільненням він

перебував у відпустці та на лікарняному.При звільненні ОСОБА_2 було здійснено виплати пов'язані із тимчасовою втратою працездатності (лікарняні) із спеціального рахунку. Із зазначених коштів підприємство не мало права провести відрахування. За змістом ч.1. ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. ОСОБА_2 має повернути ДКП «Комунальний ринок» безпідставно набуті грошові кошти у сумі 2286 грн. 13 коп. за невідроблені дні використаної відпустки. Просять стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ДКП «Комунальний ринок» безпідставно набуті грошові кошти у сумі 2286 грн. 13 коп. та понесені судові витрати 229 грн. 40 коп.

В судовому засіданні представник позивача Усов С.С. позов підтримав, просив його задовольнити і пояснив, що відповідач ОСОБА_2 дійсно працював на підприємстві. Наказом № 13 від 15 лютого 2013 року ОСОБА_2 була надана основна відпустка з 04 березня 2013 року по 03 квітня 2013 року 30 календарних та додаткова відпустка за ненормований робочий день з 04 квітня 2013 року по 10.04.2013 року на 7 календарних днів відпустки за період роботи з 19.11.2012 року по 19.11.2013 року. За надану відпустку йому були нараховані відпускні, які він отримав. Під час відпустки він хворів і перебував на лікуванні, тому йому продовжувалась відпустка. 13 травня 2013 року наказом № 84 він звільнився з роботи за власним бажанням на підставі ст. 36 п.4 КЗпП України. Зазначену відпустку ОСОБА_2 використав повністю, але недопрацював повного робочого року в кількості 6 місяців, за які йому були нараховані і виплачені відпускні 2286 грн.13 коп., які відповідають 18 дням відпустки, тому вказану суму наданих відпускних 2286 грн.13 коп. ОСОБА_2 повинен повернути підприємству, яку добровільно відмовляється повертати за невідроблені дні відпустки. Підстав для неповернення зазначених коштів за невідроблені дні відпустки у ОСОБА_2 немає. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ДКП «Комунальний ринок» за невідроблені дні відпустки грошові кошти у сумі 2286 грн. 13 коп. та понесені судові витрати сплачений судовий збір за подачу позовної заяви до суду у сумі 229 грн. 40 коп.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що дійсно йому 15 лютого 2013 року наказом по підприємству була надана основна відпустка з 04 березня 2013 року по 03 квітня 2013 року 30 календарних днів та додаткова відпустка за ненормований робочий день з 04 квітня 2013 року по 10.04.2013 року на 7 календарних днів відпустки за період роботи з 19.11.2012 року по 19.11.2013 року. За надану відпустку йому були нараховані відпускні, які він отримав. Під час відпустки він хворів і перебував на лікуванні з 25 березня 2013 року по 12 квітня 2013 року та з 15 квітня 2013 року по 30 квітня 2013 року. За час хвороби йому відпустка була продовжена. 13 травня 2013 року він звільнився з роботи за власним бажанням. Позов він не визнає в зв'язку з тим, що вважає , що за його період роботи на підприємстві йому не повністю надані відпустки, за які повинна бути виплачена компенсація. Просить в задоволенні позовних вимог державному комунальному підприємству «Комунальний ринок» відмовити.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він працював директором державного комунального підприємства «Комунальний ринок» і наказом № 13 від 15 лютого 2013 року ОСОБА_2 була надана основна відпустка з 04 березня 2013 року по 03 квітня 2013 року 30 календарних днів та додаткова відпустка за ненормований робочий день з 04 квітня 2013 року по 10.04.2013 року на 7 календарних днів відпустки за період роботи з 19.11.2012 року по 19.11.2013 року. За надану відпустку йому були нараховані відпускні, які він отримав.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню із слідуючих підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів міститься в ст. 16 ЦК України.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

В копії наказу № 17 від 08.12.2011 року зазначено: Допустити до роботи ОСОБА_2 в посаді завгоспа ДКП «КР» з 1 листопада 2011 року з посадовим окладом згідно штатного розпису. Надати таб. № 15. Підстава: заява від 01.11.2011 року ( а. с. 3).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору, що передбачено ст.6 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до наказу позивача № 13 від 15.02.2013 року, ОСОБА_2 - завідуючому господарством надано щорічну основну відпустку з 4 березня 2013 року по 3 квітня 2013 року на 30 календарних днів та додаткову за ненормований робочий день з 4 квітня 2013 року по 10 квітня 2013 року на 7 календарних днів за період роботи з 19.11.2012 року по 19.11.2013 року ( а. с.6).

В копії наказу № 84 від 13 травня 2013 року зазначено: ОСОБА_2 - завідуючого господарсвом ДКП «Комунальний ринок» звільнити з роботи з 13 травня 2013 року згідно ст. 36 п. 4 КЗпП України (за власним бажанням). Головному бухгалтеру провести розрахунки. Чергову відпустку за робочий рік з 19.10.2012 року по 19.10.2013 року використав повністю в період з 04 березня по 10 квітня 2013 року. Утримати виплачені кошти при виході у відпустку у зв'язку з недопрацюванням повного робочого року в кількості 5 місяців за 15 днів ( а.с.7).

В копії наказу № 139 від 25.09.2013 року зазначено, що у зв'язку з виявленням помилки у наказі № 84 від 13 травня 2013 року привести у відповідність до наказу № 15 від 15.02.2013 року та викласти частину наказу, про розрахунки у наступній редакції: Головному бухгалтеру провести розрахунки. Чергову відпустку за робочий рік з 19.11.2012 року по 19.11.2013 року використав повністю в період з 04 березня по 10 квітня 2013 року. Утримати виплачені кошти при виході з відпустки у зв'язку з недопрацюванням повного робочого року в кількості 6 місяців за 18 днів ( а. с. 73).

З довідки № 81 від 10.06.2013 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав відпускні ( а.с. 34).

В довідці ДКП «Комунальний ринок» від 25.09.2013 року за вих. № 137 зазначено, ОСОБА_2 нараховано відпускні згідно наказу № 13 від 15 лютого 2013 року за 37 календарних днів в сумі 5735 грн.00 коп., відповідно за 1 день відпустки нарахування складають 155 грн. 00 коп. Згідно наказу № 139 від 25.09.2013 року, що виправив помилки у наказі № 84 від 14 травня 2013 року ОСОБА_2 повинен повернути відпускні за 128 днів, що складають 2790 грн. ( 18 днів * 155 грн.) після утримання податків: єдиний соціальний внесок 3.6 % - 100 грн.44 коп., податок з доходів фізичних осіб 15 % - 403 грн. 43 коп. Сума до повернення складає 2286 грн. 13 коп.

В ст. 22 Закону України «Про відпустки» зазначено, що у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого

року; відрахування, передбачене частиною першою цієї статті, не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з: 1) призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу; 2) переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України; 3) відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці; 4) змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників; 5) виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи; 6) нез'явленням на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні; 7) поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; 8) направленням на навчання; 9) виходом на пенсію; відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

Відповідно до ст. 127 КЗпП України, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України; відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування; у цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки; відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Також ст. 1212 ЦК України зобов'язує особу, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно.

П.п.2 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 зазначено, що не утримані при звільненні суми за невідпрацьовані дні використаної працівником відпустки не можуть бути стягнені з нього судом у тому разі, коли трудовий договір припинено з підстав, зазначених у пунктах 3, 5, 6 ст. 36, пунктах 1, 2, 5 ст. 40 КЗпП України, а також при направленні на навчання та у зв'язку з виходом на пенсію. Роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду стосовно до правил ч. 2 ст. 233 КЗпП України протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позов державного комунального підприємства «Комунальний ринок» підлягає задоволенню, оскільки відповідач отримав оплачувану відпустку, яку повністю відбув, після цього звільнився, недопрацювавши повного робочого року в кількості 6 місяців, за які отримав 18 днів відпустки і грошові кошти в розмірі 2286 грн. 13 коп. Правова підстава щодо отримання відповідачем ОСОБА_2 заробітної плати за 18 днів відпустки в розмірі 2286 грн. 13 коп. відпала, у зв'язку із звільненням 13 травня 2013 року відповідача за власним бажанням, не допрацювавши повного робочого року в кількості 6 місяців, тому відповідач зобов'язаний повернути за невідроблені дні відпустки грошові кошти позивачеві в розмірі 2283 грн.13 коп.

Позивач ДКП «Комунальний ринок» поніс документально-підтверджені судові витрати, сплативши судовий збір в розмірі 229 грн.40 коп. при подачі позовної заяви до суду (а.с.1), то на підставі приписів ст.88 ЦПК їх слід стягнути з відповідача ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 11, 15, 1212 ЦК України, ст. ст. 127, 136 КЗпП України, ст. ст. 2, 6, 22 Закону України «Про відпустки», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214 - 215, 218 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги державного комунального підприємства «Комунальний ринок» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, проживаючого АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь державного комунального підприємства «Комунальний ринок», місцезнаходження 16600 Чернігівська область, м. Ніжин, площа Івана Франка ( Леніна) № 1, ідентифікаційний код 22825528 за невідроблені дні відпустки грошові кошти у сумі 2286 (дві тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 13 коп. та понесені судові витрати в порядку повернення сплаченого судового збору за подачу позовної заяви до суду у сумі 229 ( двісті двадцять дев'ять ) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя