Рішення № 34148835, 24.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14914/13 24.09.13

За позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний

промислово-інвестиційний банк»

До товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «М.І.К.

«SCHORR Gmbh»

Про стягнення 94 486,74 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Жихарева О.В. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з додаткової відповідальністю «Фірма «М.І.К. «SCHORR Gmbh» про стягнення 94 486,74 грн., а саме 82 982,82 грн. основного боргу, 6 054,34 грн. пені та 5 449,58 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо поставки оплаченого позивачем товару та не повернув позивачу сплачені кошти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 р. порушено провадження у справі № 910/14914/13 та призначено її розгляд на 03.09.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2013р. розгляд справи було відкладено на 24.09.2013р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

15.03.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «М.І.К. «SCHORR Gmbh» (постачальником) та публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (покупцем) було укладено договір поставки № 30303 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язаний передати (поставити) у власність покупця освітлювальне обладнання та інші вироби, асортимент, якість, кількість, інші характеристики якого вказані у рахунку 30303 до цього Договору (далі - товар), а покупець, у свою чергу, зобов'язується оплатити та прийняти на умовах цього Договорі.

Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість товару за цим Договором складає 1 149 217,86 грн.

Відповідно до п. 3.4 покупець здійснює оплату вартості товару на умовах 100% попередньої оплати в 3-денний строк з дати підписання даного Договору.

Згідно з п. 4.3 постачальник зобов'язаний передати товар у розпорядження покупця у місці поставки у термін 70 календарних днів з дати здійснення попередньої оплати відповідно до п. 3.5 Договору, якщо інше не передбачено сторонами у специфікаціях до цього Договору.

15.03.2011 р. покупець сплатив на користь постачальника 1 149 217,86 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4203 наданим в матеріали справи.

Постачальником було здійснено поставку товару на суму 1 066 235,04 грн.

Поставку товару на суму 82 982,82 грн. постачальник не здійснив.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача кошти, сплачені за непоставлений товар, посилаючись на те, що відповідачем не була здійснена поставка товару, а претензії позивача про повернення коштів від 01.03.2012 р. та від 07.08.2012 р. залишені без відповіді та задоволення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач поставку не здійснив, тобто у замовника виникло право на пред'явлення вимоги про повернення попередньої оплати за непоставлений товар.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 82 982,82 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, тому вимога про його стягнення є правомірною.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 6 054,34 грн. пені за період з 01.02.2013 р. по 31.07.2013 р. та 5 449,58 грн. трьох процентів річних за період з 25.05.2011 р. по 31.07.2013 р.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.7 Договору у випадку прострочення постачальником строків передачі товару у розпорядження покупця перший сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, поставка якого прострочена, за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості товару.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконане.

Судом встановлено, що зобов'язання з поставки товару є простроченим з 25.05.2011 р. (15.03.2011 р. + 70 днів), тобто пеня може бути нарахована за період з 25.05.2011 р. по 24.11.2011 р.

Оскільки позивачем нарахована пеня за порушення зобов'язання поза шестимісячним періодом, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, перша вимога повернути кошти була направлена постачальнику 01.03.2012 р., при цьому позивач надав відповідачу строк для оплати до 14.03.2012 р. Таким чином, грошове зобов'язання є простроченим з 15.03.2012 р.

Суд зробив власний перерахунок за період з 15.03.2012 р. по 31.07.2013 р. та встановив, що до стягнення підлягає 3 437,53 грн. трьох процентів річних.

У задоволенні вимог про стягнення 6 054,34 грн. пені та 2 012,05 грн. трьох процентів річних судом відмовлено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 82 982,82 грн. сплачених коштів та 3 437,53 грн. трьох процентів річних, а разом 86 420,34 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню 1 728,41 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «М.І.К. «SCHORR Gmbh» (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 19/16 літ. А, код 20028360) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код 00039002) 82 982 (вісімдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 82 коп. сплачених коштів, 3 437 (три тисячі чотириста тридцять сім) грн. 53 коп. трьох процентів річних та 1 728 (одну тисячу сімсот двадцять вісім) грн. 41 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення підписано 16.10.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова