Постанова № 34148723, 26.09.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року

Справа № 808/3890/13-а

м.ЗапоріжжяP>

Запорізький окружний адміністративний суд у складі, головуючого – судді Артоуз О.О. при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства

«Запорізький абразивний комбінат»

до: Запорізької митниці Державної митної служби

про: скасування рішення та стягнення фінансової гарантії

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» до Запорізької митниці Державної митної служби про скасування рішення та стягнення фінансової гарантії.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що для митного оформлення вантажу позивачем 25.12.2012 була заявлена до м/п «Запоріжжя-центральний» Запорізької митниці ЕМД №112050000/2012/029669. Під час митного оформлення декларантом була визначена митна вартість імпортованого товару за основним методом: за ціною контракту. Також, під час митного оформлення на вимогу інспектора Запорізької митниці для підтвердження митної вартості позивачем були надані додаткові документи. Проте, як зазначає позивач, незважаючи на надані додаткові документи митним органом було прийняте рішення про коригування митної вартості №112050000/2012/000891/2 від 26.12.2012, митну вартість скориговано з 0,945 дол. США за кг. до 1,8116 дол. США за кг. Позивач вважає вказане рішення про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Для унеможливлення простою виробництва, позивачем було прийнято рішення оформити даний вантаж згідно зі ст.55, 313 Митного кодексу України, під фінансову гарантію (грошова застава – 36019 грн.), з метою у подальшому підтвердження митної вартості, заявленої декларантом, шляхом надання додаткових документів, вказаних у рішенні про коригування митної вартості. З цією метою, 28.12.2012 надано додаткові документи для підтвердження митної вартості, а саме прайс – лист б/н від 31.07.2012. Позивач наголошує, що зважаючи на факти та докази, порівняння визначеної митним органом митної вартості з митною вартістю, заявленою позивачем є таким, що здійснено при неповному з'ясуванні всіх обставин, які мали значення для прийняття рішення про визначення митної вартості товару, а відтак, для захисту порушеного права, позивач вважає, що спірне рішення є протиправним, а порушені права позивача підлягають захисту шляхом скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №112050000/2012/000891/2 від 26.12.2012.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав зазначених у письмових запереченнях (36837 від 18.09.2013), зокрема зазначає, що під час здійснення митних формальностей за ЕМД №112050000/2012/029669, а саме на етапі перевірки митної вартості товару у інспектора, що здійснював митне оформлення, виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товарів. Інспектором була проаналізована наявна в митному органі цінова інформація та виявлено, що декларантом була заявлена митна вартість товару – 0,945 дол. США/кг., натомість на момент здійснення митних формальностей за даним товаром в ЄАІС ДМСУ містилась інформація про ціну ідентичного товару, що становила 1,8116 дол. США/кг. Тому, відповідно до ст.53 МК України, декларанту була пред'явлена письмова вимога (електронне повідомлення декларанту) щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Відповідач вказує, що 26.12.2012 представником позивача було надано прайс - лист б/н від 31.07.2012. Інші затребувані документи декларант надати відмовився (через відсутність можливості), про що вчинено запис в електронному повідомленні до ЕМД. Відповідач вказує, що з наданих позивачем документів неможливо підтвердити заявлену митну вартість товару, тому підстави для скасування вищезазначеного рішення відсутні.

26.09.2013 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю (у порядку письмового провадження). Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

26.09.2013 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю, просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог та розглянути справу у порядку письмового провадження. Також, представник відповідача просить суд замінити відповідача у справі Запорізьку митницю Державної митної служби на Запорізьку митницю Міндоходів, у зв’язку з проведенням реорганізації.

Згідно з ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Згідно зі ст.55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає за необхідне замінити відповідача у справі Запорізьку митницю Державної митної служби на її правонаступника Запорізьку митницю Міндоходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження

Керуючись приписами ст. 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно контракту ПП 1323/69-11046 від 22.12.2010, укладеного ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» з фірмою «HENAN HUIXIN IMPORT & EXPORT TRADE CO., LTD», Китай (продавець) згідно інвойсу № 1210НХ006 від 26.10.2012 позивачем отримано білий електрокорунд у кількості 20тн за ціною 945 дол. США/тн на умовах CIF UA м.Одеса, країни походження - Китай, який є сировиною для виробництва на абразивному комбінаті. Доставка здійснювалась морським транспортом з Китаю.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач, 25.12.2012 подав до Запорізької митниці електронну митну декларацію, якій було присвоєно № 112050000/2012/029669 та на підтвердження митної вартості товару позивач надав також митному органу сертифікат походження товару № ССРГГ 121128963 від 02.11.2012, копія вантажної митної декларації країни відправлення № 020220120521651206 від 22.10.2012.

На етапі перевірки митної вартості товару інспектором митниці, для підтвердження митної вартості товару, на підставі ст. 53 Митного кодексу України позивачу пред’явлена вимога (у вигляді електронного повідомлення) щодо необхідності надання додаткових документів, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс- листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

26.12.2012 представник позивача був ознайомлений з переліком додаткових документів, що були затребувані митницею, та того ж дня у відповідь представником позивача додатково був наданий прайс-лист б/н від 31.07.2012. Інші затребувані документи декларант надати відмовився (через відсутність можливості), інформація про що містилась в окремому електронному повідомлені, який був направлений митниці декларантом.

26.12.2012 Запорізькою митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2012/000891/2, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням резервного методу (2ґ) - згідно наявної у митного органу інформації щодо раніше визначених митними органами митних вартостей за методом 1-6 (за МД №807100000/2012/449479 від 12.11.2012), митну вартість скориговано з 0,945 дол. США за кг. до 1,8116 дол. США за кг.

Товар випущено у вільний обіг за ЕМД № 112050000/2013/030092 від 28.12.2012 шляхом надання фінансової гарантії (грошова застара 36019 грн.) відповідно до розділу X Митного кодексу України.

У графі 33 оскаржуваного рішення №112050000/2012/000891/2 від 26.12.2012 митний орган дійшов висновку, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не може бути застосований, оскільки, використані декларантом відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Документи, які надані до митного оформлення товару містять ряд розбіжностей, а саме:

1) інвойс від 26.10.2012 № 1210НХ006 не містить посилання на додаткове узгодження/специфікацію до контракту, що унеможливлює однозначну ідентифікацію даної партії товару;

2) номер банківського рахунку компанії «Henan Huixin Import & Export Trade Co., LTD» в контракті від 22.12.2010 № ПП 1323/69-11046 (509-732830-83) відрізняється від номера банківського рахунку в додатку до контракту від 09.10.2012 №10 (817-432842-838);

3) контракт від 22.12.2010 № ПП 1323/69-11046 складається з 4-х сторінок. Під час вивчення електронної копії був помічений різний формат та якість сканування. До того ж третя сторінка закінчується пунктом 11.5, а четверта з цього ж пункту починається.

4) контракт від 22.12.2010 № ПП 1323/69-11046 та додаткові угоди до контракту (від 09.10.2012 №10 та 01.10.2012 №4) мають різні відтиски печатки компанії «Henan Huixin Import & Export Trade Co., LTD».

5) підпис Голови правління ПАТ «ЗАК» на контракті від 22.12.2010 № ПП 1323/69-11046 відрізняється від підпису цієї ж особи на додатковій угоді до контракту від 01.10.2012 №4.

6) додаток до контракту від 09.10.2012 №10 містить інформацію щодо виробника товару - Zhengzhou Pingyuan Abrasives Co., Ltd, Henan province, China. Декларант в МД заявляє, що виробником товару є «Zhengdong New District»;

7) інформація щодо продавця в контракті від 22.12.2010 № ПП 1323/69-11046 (Henan Huixin Import & Export Trade Co., LTD) не співпадає з найменуванням продавця в додатковій угоді від 01.10.2012 №4 (RM 0513 Road King Building, 14 TH Business Outer Ring Road, Zhengdong New District, Zhengzhou, China, 450016).

Декларантом не подано документи, які підтверджують митну вартість, декларантом надано лише прайс-лист б/н від 31.07.2012, інших додаткових документів, що були витребувані митницею декларантом не надано.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.

Стаття 4 Митного кодексу України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд вважає, що відповідач мав можливість та був зобов’язаний визначити митну вартість за першим основним методом – за ціною контракту і відповідно не мав права застосовувати другорядний метод визначення митної вартості, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частина 2 ст. 53 Митного Кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість. Всі ці документи були надані митниці при митному оформленні товарів.

Суд вважає за необхідне зазначити відносно існування, на думку митниці, розбіжностей в наданих до митного оформлення документів, наступне.

Що стосується твердження митниці відносно того, що інвойс від 26.10.2012 № 1210НХ006 не містить посилання на додаткове узгодження/специфікацію до контракту, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у вказаному інвойсі чітко зазначені повні реквізити контракту. При цьому суд зазначає, що всі додаткові угоди та специфікація до контракту є невід’ємними частинами контракту, а тому зазначати їх в інвойсі немає необхідності. Крім цього, суд зазначає, що, законодавством не встановлена форма інвойсу та порядок його заповнення, а також відсутні імперативні законодавчі вимоги щодо обов’язкового зазначення саме в інвойсі. Отже, не зазначення в інвойсі додаткових узгоджень/специфікації до контракту не є розбіжністю.

Що стосується твердження митниці відносно того, що підпис Голови правління ПАТ «ЗАК» на контракті від 22.12.2010 № ПП 1323/69-11046 відрізняється від підпису цієї ж особи на додатковій угоді до контракту від 01.10.2012 №4 суд зазначає наступне.

По-перше, відмінність, на думку митниці, підписів на документах не є розбіжністю (зазначене могло розцінюватись митницею лише як наявність ознак підробки, але в будь-якому разі не є розбіжністю в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України). По-друге, відмінність підписів голови правління «ЗАК» на зазначених вище документів чином не доведено митницею (митниця не надала суду жодного доказу підробки: ані висновків почеркознавчої експертизи, ані навіть звернень до правоохоронних органів із заявою про проведення перевірки можливих ознак підробки).

Отже, з урахуванням викладеного, керуючись визначеним ч. 2 ст. 71 обов’язком відповідача доводити правомірність своїх дій та рішень, суд вважає не доведеним відповідачем наявність ознак підробки на додатковій від 01.10.2012 №4 до контракту від 22.12.2010 № ПП 1323/69-11046 згідно якої було внесено зміни до ціни товару.

Згідно з ч. 2 ст.54 Митного Кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

Поряд з обумовленим, зі змісту наданих позивачем документів вбачається, що всі відомості, необхідні для перевірки числового значення складових митної вартості, наявні.

А відтак, відповідач під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що подані декларантом документи не містили відомостей на підтвердження числових значень митної вартості, декларант неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

В даній справі судом також не встановлено існування яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому варто зазначити, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Зазначене кореспондується з пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. № 3018-VІ, встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією. В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. В даному випадку митна декларація №807100000/2012/449479 від 12.11.2012, яка була взята митним органом за джерело визначення митної вартості імпортованого товару не є обов’язковим та необхідним документом для визначення митної вартості (ч. 2 ст. 53 МК України).P> P class="ps1">З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно визначено митну вартість товару основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), згідно ст. ст. 57, 58 Митного кодексу України. У митного органу не було законних підстав застосовувати резервний метод для визначення митної вартості товарів, які імпортувалися позивачем, без послідовного застосування попередніх другорядних методів та без обґрунтування неможливості їх застосування, що є порушенням ч. ч. 3, 6, 8 ст. 57 Митного кодексу України, у зв’язку з чим рішення про коригування митної вартості від 26.12.2012 № 112050000/2012/000089/2 є протиправним.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача фінансову гарантію (грошову заставі) у розмірі 36019 грн. суд зазначає наступне.

У відповідності з п. 1 Розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 за № 1097/14364), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Тобто, цей порядок передбачає самостійне добровільне звернення суб'єкта господарювання з заявою для повернення помилково та/або надмірно сплачених коштів. Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, можливе ініціювання проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів). Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

Оскільки, позивач не звертався до митного органу із заявою про повернення з Державного бюджету України коштів, вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь фінансової гарантії (грошової застави) у розмірі 36019 грн. є такою, що заявлена передчасно.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участі» у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.2,4,7-12, 41, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» до Запорізької митниці Міндоходів про скасування рішення та стягнення фінансової гарантії – задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2012/000891/2 від 26.12.2012 Запорізької митниці Міндоходів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» (код ЄДРПОУ 00222226) 360 (триста шістдесят гривень) грн. 81 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні – з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Артоуз