Ухвала суду № 34148650, 16.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/45641/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Книжник М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.06.2013 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 року

у справі № 802/1781/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька будівельна компанія» (далі - позивач, ТОВ «Вінницька будівельна компанія»)

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач, Вінницька ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Вінницька будівельна компанія» звернулось у квітні 2013 року до суду з позовом до Вінницької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 04.02.2013 року № 0000132300; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Вінницька будівельна компанія» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2294,00 гривні шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України із розрахункових рахунків Вінницької ОДПІ.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, за наслідками якої складено акт № 2795/22/32977018 від 07.11.2012 року.

На підставі акту перевірки Вінницькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000622300 від 20.11.2012 року за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 1 523 839,00 гривень.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду первинної скарги позивача рішенням Вінницької ОДПІ від 31.01.2013 року № 1284/10/10-02-11 частково скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000352300 від 20.11.2012 року, у зв'язку з чим відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0000132300 від 04.02.2013 року, яким ТОВ «Вінницька будівельна компанія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 220 972,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 304 792,00 гривні.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Судами встановлено, що між позивачем та ПП «Оліяр» укладено договір поставки № 01-06-11 від 01.06.2011 року. Факт здійснення поставки засвідчується актом прийому-передачі товару, що є підтвердженням реального характеру здійснення господарської операції.

Також судами попередніх інстанцій досліджено, що в подальшому придбані у ПП «Оліяр» товари було використано в господарській діяльності позивача, шляхом передачі товару ПП «Торговий дім «Майола» на умовах договору комісії № 21-01-11, укладеного 21.01.2011 року.

Крім того, судами встановлено, що розрахунки між постачальником та покупцем, комісіонером та комітентом у рамках наведених договорів проводилися у безготівковій формі шляхом банківських переказів коштів та на час розгляду адміністративної справи закриті повністю, що підтверджується дослідженими судами банківськими виписками.

Факт передачі права власності на товар від продавця до покупця, що є необхідною умовою для підтвердження реального характеру здійснення господарських операцій, підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій первинними документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджуючи первинні документи суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, дійшли до обґрунтованого висновку про реальність операцій позивача щодо придбання матеріальних цінностей, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту нараховані суми податку на додану вартість, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за травень 2011 року встановлено завищення на суму 1 200 074,00 гривні.

Судами досліджено документи, які підтверджують факт поставки позивачу товарів та реальність здійснення операцій, а саме такими є: договір поставки товару № 01-06-11 від 01.06.2011 року, додаткова угода до договору поставки, специфікація від 11.04.2012 року, податкові накладні, видаткові накладні та сертифікат відповідності.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що господарські операції, фактично здійснювані підприємством позивача, підтверджуються оформленими належним чином документами.

За відсутності у цих документах недоліків, які згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Отже, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції підтверджує, що при їх прийнятті суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.06.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 року у справі № 802/1781/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько