Ухвала суду № 34148584, 16.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/42558/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Авраменко С.Г.,

представників відповідача Шевченко Н.О., Завгороднєвої О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 року

у справі № 2а-14623/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (далі - позивач, ТОВ «Кернел-Трейд»)

до окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Кернел-Трейд» звернулось у жовтні 2012 року до суду з позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.07.2012 року № 0000252320.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2013 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 року постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2013 року скасована та прийнята у справі нова постанова, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС № 0000252320 від 06.07.2012 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Кернел-Трейд» 2146,00 гривень судового збору за подання адміністративного позову та 1147,00 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржену постанову скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме: п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України); пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення суду.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 08.06.2012 року № 520/40/50-23-131454383.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту у березні 2012 року кошти в розмірі 7 776 280,83 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000252320 від 06.07.2012 року, яким позивачу за порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, 201.4 ст. 201 ПК України зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 776 280,83 гривень та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 3 888 140,50 гривень.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Суд апеляційної інстанції, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про задоволення позовних вимог повністю, виходив з наступного.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Судами встановлено, що зі змісту акту від 08.06.2012 року № 520/40-50/23-10/31454383 вбачається, що відповідачем здійснювалася перевірка декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року від 19.04.2012 року № 9026622362, декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року від 15.05.2012 року № 9027913012, та уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Під час опрацювання декларацій відповідачем використовувалась інформація комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби.

Тобто, первинна бухгалтерська документація ТОВ «Кернел-Трейд» податковим органом не досліджувалась.

Податковий орган висновки акту перевірки обґрунтовує тим, що правочин між позивачем та його контрагентом є безтоварним оскільки відсутній факт реальної поставки товару, не створені юридичні наслідки крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Кошти, перераховані позивачем, без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Фінансова діяльність контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Інвест Агро» по ланцюгу з підприємством постачальником Фермерським господарством «Вечірок» має ознаки фіктивності в силу вимог ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який вважає протиправними висновки відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Інвест Агро» та завищення позивачем суми податкового кредиту, оскільки відповідачем під час проведення перевірки не були використані первинні бухгалтерські документи, а взятий до уваги тільки акт Жовтневої МДПІ Миколаївської області від 24.05.2012 року №301/22-36007147 про перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Інвест Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових з контрагентом-постачальником Фермерським господарством «Вечірок» за березень 2012 року.

Суд апеляційної вірно звернув увагу на положення п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до якого за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, проводиться документальна перевірка такого платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів того, що відповідачем на виконання вимог п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведена перевірка ТОВ «Кернел-Трейд».

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Кернел-Трейд» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рост Інвест Агро» (постачальник) укладено договори поставки № Н4863/12 від 03.03.2012 року (із строком поставки товару до 05.03.2012 року), № н4894/12 від 02.03.2012 року (із строком поставки товару до 05.03.2012 року), № Н4910/12 від 05.03.2012 року (із строком поставки товару до 07.03.2012 року), № Н4939/12 від 06.03.2012 року (із строком поставки товару до 08.03.2012 року), № Н4950/12 від 06.03.2012 року (із строком поставки товару до 08.03.2012 року), № Н4945/12 від 07.03.2012 року (із строком поставки товару до 12.03.2012 року), № Н4987/12 від 08.03.2012 року (із строком поставки товару до 11.03.2012 року), № Н4956/12 від 12.03.2012 року (із строком поставки до 14.03.2012 року), № Н5006/12 від 12.03.2012 року (із строком поставки товару до 15.03.2012 року), № Н5005/12 від 13.03.2012 року (із строком поставки товару до 15.03.2012 року), № Н5020/12 від 12.03.2012 року (із строком поставки товару до 14.03.2012 року), № Н5046/12 від 14.03.2012 року (із строком поставки товару до 16.03.2012 року), № Н5085/12 від 16.03.2012 року (із строком поставки товару до 19.03.2012 року), № Н5084/12 від 16.03.2012 року (із строком поставки товару до 19.03.2012 року), № Н5082/12 від 20.03.2012 року (із строком поставки товару до 23.03.2012 року), № Н5086/12 від 19.03.2012 року (із строком поставки товару до 21.03.2012 року), № 5087 від 21.03.2012 року (із строком поставки товару до 23.03.2012 року), № Н5132/12 (із строком поставки товару до 23.03.2012 року), № 5131/12 від 20.03.2012 року (із строком поставки товару до 23.03.2012 року), № Н5130/12 від 20.03.2012 року (із строком поставки товару до 23.03.2012 року), № Н5134/12 від 20.03.2012 року (із строком поставки товару до 23.03.2012 року), № Н5133/12 від 20.03.2012 року (із строком поставки товару до 23.03.2012 року), № Н5144/12 від 21.03.2012 року (із строком поставки товару до 23.03.2012 року), № Н5158/12 від 21.03.2012 року (із строком поставки товару до 23.03.2012 року), № Н5168/12 від 21.03.2012 року (із строком поставки товару до 23.03.2012 року), № Н5221/12 від 26.03.2012 року (із строком поставки товару до 28.03.2012 року), № Н5220/12 від 26.03.2012 року (із строком поставки товару до 28.03.2012 року), № Н5219/12 від 23.03.2012 року (із строком поставки товару до 26.03.2012 року), № Н5219/12 від 23.03.2012 року (із строком поставки товару до 26.03.2012 року), № Н5217/12 від 24.03.2012 року (із строком поставки товару до 28.03.2012 року), № Н5236/12 від 24.03.2012 року (із строком поставки товару до 26.03.2012 року), № Н5256/12 від 27.03.2012 року (із строком поставки товару до 29.03.2012 року), № Н5273/12 від 27.03.2012 року (із строком поставки товару до 30.03.2012 року), № Н5285/12 від 28.03.2012 року (із строком поставки товару до 04.04.2012 року), № Н5286/12 від 28.03.2012 року (із строком поставки товару до 30.03.2012 року).

Відповідно до п.1.1. зазначених договорів, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження врожаю 2011 року.

Згідно п. 2.3 укладених договорів, датою поставки товару вважається дата оформлення зернових складом у місці постачання складського документа на ім'я покупця.

Пунктом 2.6 договорів визначено, що при поставці товару постачальник зобов'язується надати покупцю, оригінал договору, підписаного уповноваженими представником постачальника і завіреного печаткою; рахунок-фактуру; податкову накладну; товарну накладну, виписану в день поставки товару (датою оформлення складського документу на ім'я покупця); картку аналізу зерна; складського документу оформленого на ім'я покупця; копію свідоцтва платника податку на додану вартість постачальника; належним чином засвідчену копію транспортної накладної; пакет документів для укладання договору, завірених печаткою та підписом керівника підприємства.

Згідно із п. 3.1 договорів, оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі впродовж 5-ти банківських днів після надання постачальником покупця документів, зазначених у п.2.6 договорів. У разі ненадання цих документів або неповного надання, покупець має право затримати оплату товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов вищенаведених договорів Товариством з обмеженою відповідальністю «Рост Інвест Агро» були виписані позивачу податкові накладні, видаткові накладні, складські квитанції на зерно, платіжні доручення.

Судом апеляційної інстанції були досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки, отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, колегією суддів до уваги не приймаються.

Відповідно до ст. 20 ПК України, органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який дійшов до висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про наявність умислу на укладення угоди, спрямованого на ухилення від сплати податків.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Выдповыдно до п. 198.3 ст. 198 ПК Украъни, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що доводи податкового органу в зазначеній частині не заслуговують на увагу, оскільки позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, у зв'язку з чим висновки викладенні в акті перевірки є необґрунтованими.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 року у справі № 2а-14623/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько