Ухвала суду № 34148489, 07.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

07 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/35391/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чигиринському районі Черкаської області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 р.

у справі №2а-5775/09/2370

за позовом Державної податкової інспекції у Чигиринському районі Черкаської області

до Малого приватного підприємства «Вегас»

про стягнення штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Чигиринському районі Черкаської області (далі-позивач) звернулась з адміністративним позовом до Малого приватного підприємства «Вегас» (далі-відповідач) про стягнення штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Письмових заперечень на касаційну скаргу позивача від відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для звернення позивача до суду із названим позовом стали результати проведеної перевірки господарської діяльності відповідача, оформлені актом від 27.03.2009 р. №2359/18/19/23/30199999 та прийняте на його підставі рішення від 08.04.2009 р. №0001352302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3400,00 грн.

Зважаючи на той факт, що визначена відповідачу сума штрафних (фінансових) не була ним сплачена у законодавчо визначені строки, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Разом з тим, попередні судові інстанції, розглядаючи дану справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вказали на те, що оскільки позивачем при проведенні перевірки не було встановлено факту застосування відповідачем гральних автоматів, що не оснащені фіскальною пам'яттю, застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3400,00 грн. згідно рішення від 08.04.2009 р. №0001352302 є необґрунтованим.

Між тим, суд касаційної інстанції вважає наведені висновки судів передчасними, зокрема, не може погодитися із таким застосуванням норм процесуального права.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, тощо.

Відтак, питання правомірності застосування штрафних санкцій не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а отже суди не мали процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

У той же час, на адресу суду касаційної інстанції 24.04.2013 р. (згідно штампу вхідної кореспонденції) надійшла заява позивача про закриття провадження у справі у зв'язку з припиненням (ліквідацією) відповідача на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 17.01.2013 р. у справі №14/2068.

Згідно з ч. 1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

З врахуванням викладеного ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чигиринському районі Черкаської області залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 р. у справі №2а-5775/09/2370 скасувати.

Провадження в адміністративній справі №2а-5775/09/2370 закрити.

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Нечитайло

Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.