Постанова № 34146430, 08.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р. справа № 808/4677/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року в адміністративній справі

за позовом Заступника Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А0593

до Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області

треті особи Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

про скасування розпорядження,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Заступника Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А0593, в якому прокурор просив скасувати розпорядження голови Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області «Про передачу громадянам у власність земельних ділянок на території Новопетрівської сільської ради» від 29.07.2010 № 480.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з даною постановою відповідач та треті особи у справі подали апеляційні скарги, в яких просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційні скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, при ухваленні постанови судом порушені норми матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Бердянської районної ради «Про матеріали інвентаризації землекористувань» від 28.12.2000 № 7 затверджено матеріали інвентаризації землекористувань Донецької КЕЧ військової частини А-4322; дозволено Земельно-кадастровому бюро при Бердянському районному відділі земельних ресурсів провести роботи по закріпленню меж земельних ділянок на місцевості і виготовленню державного акту на право постійного користування; доручено Бердянському районному відділу земельних ресурсів внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації.

Наказом Головнокомандувача військ Протиповітряної оборони Збройних сил України № 75 від 05.11.2003 військову частину А-4322 ліквідовано та її правонаступником визначено військову частину А-0593 та зобов'язано командувача в/ч А-0593 прийняти казармено-житловий фонд та земельну ділянку ліквідованої в/ч А-4322.

На підставі Наказу Головнокомандувача військ Протиповітряної оборони № 75 від 05.11.2003 між військовими частинами складено Акт прийому-передачі казармено-житлового фонду, комунальних споруд і обладнання, квартирного майна, палива і території військового містечка № 3 розташованого в с. Новопетрівка Бердянського району Запорізької області, про що повідомлено до частини супровідним листом № 418 від 27.04.2005.

Відповідно до пунктів 3 та 4 даного Акту військова частина А-0593 прийняла від військової частини А-4322 земельну ділянку, площею 2802,06 га та технічну документацію на казармено-житловий фонд, після чого складено ліквідаційний баланс в/ч А-4322. У подальшому був складений акт від 30 грудня 2005 року відповідно до пунктів 3, 4 якого квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя прийняв від Донецької квартирно-експлуатаційної частини земельну ділянку площею 2802,06 га та технічну документацію на землекористування після чого складено ліквідаційний баланс в/ч А-4322. Зазначений Акт прийому-передачі військового майна затверджено начальником Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління.

Виконуючим обов'язки голови Бердянської районної державної адміністрації винесено розпорядженням №192 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», яким припинено право користування військової частини А-4322 Бердянського гарнізону Донецької КЕЧ земельною ділянкою, площею 2802,06 га, на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району, у тому числі: рілля - 1037,38 га, пасовища - 1581,53 га, під господарськими шляхами і прогонами - 5,26 га, забудовані землі - 116,68 га, інші землі - 59,13 га, під водою - 2,08 га, яка надавалась рішенням сесії Бердянської районної ради №7 від 28 грудня 2000 року для розміщення та обслуговування об'єктів і споруд полігону.

Відповідно до розпорядження голови Бердянської Районної Державної Адміністрації № 480 від 29 липня 2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають в запасі на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області. Пунктом 2 вказаного розпорядження передано безоплатно у власність громадянам земельну ділянку загальною площею 16,0000 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу), які розташовані на території Новопетрівської сільської ради.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07 грудня 2010 року, яке набрало законної сили, у справі №15/45/09-4/20/10 за позовом заступника військового прокурора Запорізького гарнізону в інтересах Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя до Бердянської районної державної адміністрації визнано недійсним розпорядження голови Бердянської райдержадміністрації № 192 від 03 квітня 2009 року «Про припинення права користування земельною ділянкою».

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 19 травня 2011 року головою Бердянської райдержадміністрації видано розпорядження № 483 від 20.06.2011, яким визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови райдержадміністрації № 192 від 03.04.2009 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою».

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 07 грудня 2010 року у справі №15/45/09-4/20/10 встановлено, що при винесенні розпорядження № 192 відповідачем не був дотриманий порядок примусового припинення права користування земельною ділянкою, оскільки таке розпорядження винесено не в судовому порядку, що є прямим порушенням приписів статті 143 ЗК України. Таким чином, визнання недійсним розпорядження голови Бердянської РДА «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» від 03.04.2009 № 192 тягне за собою скасування всіх розпоряджень голови Бердянської РДА, які стосуються передачі у власність земельних ділянок в/ч А-4322, у тому числі розпорядження голови Бердянської районної державної адміністрації «Про передачу громадянам у власність земельних ділянок на території Новопетрівської сільської ради» від 29 липня 2010 року № 480.

Проте суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим та помилковим, адже судом не зазначено правову норму, яка регламентує автоматичне скасування рішення про передачу земельної ділянки у власність громадянам внаслідок встановлення порушення процедури при прийнятті суб'єктом владних повноважень іншого рішення, яке не стосується прав та обов'язків цих осіб.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Державного акта № 001486, виданого на підставі рішення Бердянської районної ради від 28.12.2000 № 7, земельна ділянка площею 2802,06 га була надана для розміщення та обслуговування об'єктів і споруд полігону.

Частиною 1 статті 19 ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

За приписами статі 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про використання земель оборони» також визначено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки земельна ділянка площею 2802,06 га була надана для розміщення та обслуговування об'єктів і споруд полігону (державний акт № 001486), вона є землями запасу.

Натомість судом не було взято до уваги та не надано належної оцінки тій обставині, що до складу зазначеної земельної ділянки входить рілля - 1037,38 га, пасовища - 1581,53 га, які в силу закону за цільовим призначенням є землями сільськогосподарського призначення.

На момент прийняття оскаржуваного розпорядження не існувало обставин, які б унеможливлювали передачу таких земель у власність громадянам.

В судовому засіданні представник позивачів підтвердив, що громадяни - треті особи у справі, володіють та користуються землею як добросовісні набувачі.

При цьому ані прокурором, ані позивачами не доведено, що громадяни - власники земельних ділянок, вчиняють перешкоди в реалізації Міністерству оборони України (відповідній військовій частині) права на землі оборони.

Скасовуючи оскаржуване розпорядження суд фактично позбавить фізичних осіб, які є добросовісними набувачами земельних ділянок, права на володіння та користування ними та, як наслідок, іншим нерухомим майном, розміщеним на цих ділянках, що призведе до порушення гарантій, встановлених ст. 13, 14, 41 Конституції України.

Також суд зазначає, що прокурор виступаючи в інтересах держави, так само як й інші органи влади при зверненні до суду, не має допускати порушення прав та законних інтересів інших осіб, які отримали земельні ділянки на законних підставах.

Разом з тим частиною 6 статті 2 Закону України «Про використання земель оборони» передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, які межують із земельними ділянками, наданими військовим частинам, можуть вимагати встановлення земельних сервітутів відповідно до закону.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (ч. 1 ст. 100 ЗК України).

Аналіз наведених норм дає можливість дійти висновку, що в разі виникнення спору між суміжними власниками земельних ділянок щодо користування цими земельними ділянками, він має бути вирішений за правилами цивільного судочинства.

За приписами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Ані прокурором, ані позивачами не доведено, що розпорядження голови Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області «Про передачу громадянам у власність земельних ділянок на території Новопетрівської сільської ради» від 29.07.2010 № 480 в момент його прийняття не відповідала принципам, передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що при вирішенні даної адміністративної справи судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до прийняття судового рішення з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року в адміністративній справі № 808/4677/13-а скасувати.

У задоволені позову Заступника Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А0593 до Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області, треті особи Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про скасування розпорядження відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 09 жовтня 2013 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова