Рішення № 34143540, 11.10.2013, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/7342/13-ц

Провадження № 2/750/2432/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.10.2013 року м.Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

головуючого - судді Супруна О.П.,

при секретарі - Носенко М.Ю.,

з участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, представника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області - Ленька А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, Приватного підприємства «Юстиція», відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання прилюдних торгів недійсними, витребування 1/2 частини квартири та визнання права власності,

третя особа: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

в с т а н о в и в :

31 липня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ПП «Юстиція», підрозділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання прилюдних торгів недійсними, витребування 1/2 частки квартири та визнання права власності.

Позов обґрунтовано тим, що в ході виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 березня 2006 року, за яким з ОСОБА_7 та НВП «Технології та електронні комунікації» солідарно стягнуто на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 619924 грн. 64 коп. заборгованості за кредитним договором, було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1. Враховуючи те, що квартира була придбана у період шлюбу, рішенням апеляційного суду Чернігівської області за ОСОБА_9 було визнано право власності на 1/2 частину даної квартири та виключено належну їй частину квартири з акту опису і арешту майна. 18 червня 2012 року відбулися прилюдні торги, в ході яких належна позивачу 1/2 частка квартири була продана ОСОБА_2 та 20 червня 2012 року складено акт про проведення прилюдних торгів. На думку позивача, прилюдні торги належить визнати недійсними, оскільки йому не пред'являлась вимога про продаж належної йому частки, а іншому співвласнику не було запропоновано придбати частку боржника, як це передбачено ст. 366 ЦК України, а відтак відповідачі позбавили позивача права здійснити добровільний продаж належної йому частки майна, а співвласники були позбавлені можливості реалізувати належне їм переважне право купівлі частки.

Ухвалами суду від 06 вересня 2013 року неналежний відповідач - підрозділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Чернігівській області замінений на належного - відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Чернігівській області, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль».

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_2, відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Чернігівській області, ПП «Юстиція» та відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на безпідставність вимог позивача.

Позивач, відповідача ОСОБА_2 та представник третьої особи до суду не з'явились, про час і місце розгляду справи оповіщені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, відповідача ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що в порядку виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 202 січня 2011 року про стягнення з ОСОБА_7 та НВП «Технології та електронні комунікації» грошових коштів на загальну суму 619924 грн. 64 коп. проведені прилюдні торги з реалізації ? частки квартири АДРЕСА_1.

29 лютого 2012 року відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області подав заявку на реалізацію арештованого майна, а саме вищевказаної (а.с. 17-18).

18 червня 2012 року прилюдні торги з реалізації майна боржника відбулися, згідно протоколу №12/057/12/а-5, а майно реалізовано за 72300 грн. 00 коп. покупцю ОСОБА_2, та 20 червня 2012 року затверджено акт про проведені прилюдні торги (а.с. 15,16).

08 листопада 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір міни, за яким ОСОБА_2 передав ОСОБА_5, а ОСОБА_5 прийняла 1/2 частину чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1. За договором ОСОБА_5 передала ОСОБА_2 2/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_2. Договір посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (а.с. 19-22).

Позивач вважає, що прилюдні торги по реалізації спірної частки квартири належить визнати недійсними на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 366 ЦК України, йому не пред'являлась вимога про продаж належної йому частки, а іншому співвласнику не було запропоновано придбати частку боржника, а тому відповідачі позбавили його права здійснити добровільний продаж належної йому частки майна, а співвласник в особі його дружини була позбавлена можливості реалізувати належне їй переважне право купівлі частки.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 366 ЦК України, у разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Виходячи з аналізу зазначених норм закону, суд не знаходить правових підстав для визнання правочину - прилюдних торгів з реалізації спірної квартири недійсним, оскільки він був вчинений в рамках виконавчого провадження з виконання судового рішення, а при цьому положеннями ст. 366 ЦК України кредитору надано право, а не обов'язок, вимагати від боржника продажу своєї частки у праві спільної часткової власності, яким він не скористався, а звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходить також з того, що підставами для визнання прилюдних торгів недійсними може бути лише порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року №68/5 (постанова Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі № 6-174цс12). Таких порушень в ході судового розгляду не встановлено, та позивач і не вказував на них як на підставу звернення з позовом до суду.

Отже, враховуючи відсутність підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, для визнання недійсними прилюдних торгів від 18 червня 2012 року з реалізації ? частки квартири АДРЕСА_1, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі, оскільки позовні вимоги про витребування ? частки спірної квартири та визнання за позивачем права власності на неї є похідними від першої позовної вимоги.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, Приватного підприємства «Юстиція», відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання прилюдних торгів недійсними, витребування 1/2 частини квартири та визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.П. Супрун