Рішення № 34143176, 10.10.2013, Попаснянський районний суд Луганської області

Справа № 423/1022/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10.06.2013 року м. Попасна

Попаснянський районний суд Луганської області у складі :

головуючого судді Мазура М.В.,

при секретарі судового засідання Корабльовій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства страхової компанії «Теком» до ОСОБА_1, третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Статус», про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, в якому посилається на те, що 08.10.2008 року о 19 год. 20 хв. на вул. Клочковська, 228, в м. Харків відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю відповідача, котра, керуючи автомобілем «HYUNDAI TIBURON» д/н НОМЕР_4, допустила зіткнення з автомобілями «DACIA LOGAN» д/н НОМЕР_6, яким керував ОСОБА_2, та автомобілем «SUBARU LEGASY» д/н НОМЕР_5, яким керувала ОСОБА_3 та який належить ОСОБА_4, внаслідок чого автомобіль останнього одержав механічні пошкодження. 04.11.2008 р. постановою Дзержинського районного суду м. Харків відповідач була визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, яке спричинило дане зіткнення. На момент ДТП автомобіль «SUBARU LEGASY» д/н НОМЕР_5 був застрахований у ПрАТ СК «Теком» згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 008-07 Д/Т/АТ від 01.09.2008 р. Керуючись указаним договором, відповідно до страхового акту № 74 від 13.02.2009 р. та висновку експерта № 201/01 від 11.02.2009 року позивачем була виплачена сума страхового відшкодування у розмірі 29 647, 63 грн. Крім того, позивач поніс витрати на проведення експертизи - 850 грн. і за отримання довідки ДАІ - 83,00 грн. Таким чином, на підставі ст. 23 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 933, 1187 ч. 2, 1188, 1191 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача фактичні витрати на загальну суму 30 580,63 грн., пов'язані з виплатою страхового відшкодування.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, у наданій суду письмовій заяві позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив справу слухати за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував. Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд, якщо позивач не заперечує проти цього, вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним позов задовольнити частково з наступних підстав.

Постановою Дзержинського районного суду Харківської області від 04.11.2008 р. відповідачку було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КпАП України (а.с. 30). Як вбачається з цієї постанови, 08.10.2008 р. о 19 год. 20 хв. відповідачка, керуючи транспортним засобом «HYUNDAI TIBURON» д/н НОМЕР_4 по вул. Клочковська біля будинку 228 допустила порушення, а саме: не вірно вибрала безпечну швидкість і дистанцію руху, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «SUBARU LEGASY» д/н НОМЕР_5 з подальшим зіткненням з автомобілем «DACIA LOGAN» д/н НОМЕР_6.

Згідно довідки відділу Державтоінспекції з обслуговування міста Харкова та АТІ від 20.10.2008 р. № 52/1-8180 (а.с. 31) 08.10.2008 р. о 19 год. 20 хв. у м. Харкові по вул. вул. Клочковська, 228, відбулося зіткнення трьох транспортних засобів: «HYUNDAI TIBURON» д/н НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1, «SUBARU LEGASY» д/н НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_3 та «DACIA LOGAN» д/н НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_2 При цьому ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху.

Автомобіль «SUBARU LEGASY» д/н НОМЕР_5 був застрахований у ПрАТ СК «Теком» згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 008-07 Д/Т/АТ від 01.09.2008 р. (а.с. 67-71). Згідно з цим договором позивач виплатив страхове відшкодування на суму 29647,63 грн., що підтверджується страховим актом № 74 від 13.02.2009 року (а.с. 32), заявою про відшкодування шкоди (а.с. 34), звітом № 201/01 дослідження спеціаліста-автотоварознавця автомобіля «SUBARU LEGASY» д/н НОМЕР_5 (а.с. 35-43), протоколом огляду транспортного засобу з калькуляцією та фототаблицею (а.с. 44-57), платіжним дорученням № 619 від 16.02.2009 р. з позначкою банку (а.с. 72).

Позивач також поніс витрати в розмірі 850 грн., пов'язані зі сплатою послуг експерта, що підтверджується рахунками-фактурами № СФ-0000130 від 24.10.2008 р. та № СФ-0000139 від 11.02.2009 р. (а.с. 61-62), а також платіжними дорученнями з позначками банку № 4959 від 07.11.2008 р. та № 700 від 23.02.2009 р. (а.с. 63-64).

Крім того, позивач поніс витрати в розмірі 83,00 грн., пов'язані зі оплатою послуг ДАІ щодо видачі довідки про ДТП, що підтверджується самою довідкою ДАІ та платіжним дорученням № 4525 від 14.10.2008 р. з позначкою банку (а.с. 31, 83).

Таким чином, загальний розмір фактичних витрат позивача, пов'язаних з оформленням та виплатою страхового відшкодування, складає 30580,63 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована Страховою компанією «Статус», що підтверджується полісом № ВВ 4606861 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 124), позивач звернувся до СК «Статус» за цим фактом з претензією вих. № 036/11 від 19.01.2011 р. про відшкодування збитків в межах ліміту відповідальності (а.с. 162). Проте Страхова компанія «Статус» у відповіді на претензію вих. № 036/11 від 19.01.2011 р. (а.с. 164-165) відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що ОСОБА_1 за вказаним вище фактом була визнана винною за ст. 122 ч. 4 КпАП (порушення правил дорожнього руху, що призвело до створення аварійної ситуації), а не за ст. 124 КпАП (порушення правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів), а тому вина ОСОБА_1 за ст. 124 КпАП не доведена.

Верховний Суд України неодноразово зазначав у своїх правових висновках, що відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Причому у випадку, якщо цивільно-правова відповідальність водія, з вини якого стався страховий випадок, застрахована полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою, відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в межах передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності є саме страховик за цим полісом (такі висновки, зокрема, викладені у постановах ВСУ № 3-118гс11, 3-41гс12, 3-12гс12).

Згідно ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України, ст.ст. 6, 9, 12, 22, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право вимагати відшкодування понесених ним збитків саме у ПрАТ СК «Статус», але в межах ліміту відповідальності останньої, який було визначено в полісі № ВВ 4606861 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і становить 25500 грн., за вирахуванням франшизи, яка також визначена указаним полісом і становить 510 грн., тобто на загальну суму 24990,00 грн.

При цьому сама по собі відмова СК «Статус» відшкодувати позивачу в порядку регресу фактичні витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування, не переводить обов'язок відшкодування такої шкоди від СК «Статус» до відповідача, оскільки позивачем не надано доказів того, що він оскаржив цю відмову СК «Статус» в установленому законом порядку, у тому числі судовому.

При цьому суд вважає, що посилання СК «Статус» на те, що ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 4 КпАП, а не за ст. 124 КпАП, є безпідставним і не позбавляє цю страхову компанію обов'язку виплатити страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, оскільки адміністративно-правова та цивільно-правова відповідальність водія мають різну правову природу та не є взаємообумовленими. Зокрема, відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на момент ДТП, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Таким чином, ані указана норма Закону, ані будь-яка інша норма цього Закону або ЦК України не пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану внаслідок ДТП, з притягненням винної особи до адміністративно-правової відповідальності саме за ст. 124 КпАП. Натомість, як вбачається з положень ст. 6, п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку (яким є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, а не факт притягнення винної особи до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП) страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, постанова суду у справі про адміністративні правопорушення має преюдиціальний характер при розгляді цивільної справи, проте вказана норма встановлює межі обов'язковості зазначеного виду судових рішень для суду, що розглядає конкретну цивільну справу. Зокрема, зі змісту цієї норми вбачається, що така обов'язковість поширюється виключно на питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої прийнято відповідну постанову, але не на правову кваліфікацію діяння особи, наведену в постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки). Аналогічну позицію викладено в листі Вищого адміністративного суду України № 2379/12/13-12 від 14.11.2012 р.

Отже, як вбачається з постанови Дзержинського районного суду Харківської області від 04.11.2008 (а.с. 30), а також довідки відділу Державтоінспекції з обслуговування міста Харкова та АТІ від 20.10.2008 р. № 52/1-8180 (а.с. 31), відповідачка дійсно порушила п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху та спричинила дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої було завдано матеріальну шкоду власнику автомобіля «SUBARU LEGASY» д/н НОМЕР_5. Таким чином, суд вважає доведеним факт настання страхового випадку, що обумовлює обов'язок СК «Статус» відшкодувати завдану шкоду в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, тобто на загальну суму 24990,00 грн., а також обов'язок винної особи відшкодувати шкоду в розмірі, що перевищує указану суму, тобто 5590,63 грн.

За цих обставин, беручи до уваги те, що позивач не заявив вимоги про стягнення коштів з СК «Статус», на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993, 1187, 1188, 1191 ЦК України та норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути кошти саме в розмірі, що перевищує ліміт відповідальності СК «Статус» за вирахуванням франшизи, а саме - 5590,63 грн., відмовивши в задоволенні відмовити позову в решті вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Беручи до уваги те, що позивачем було сплачено судовий збір за подання позову, апеляційної та касаційної скарг на загальну суму 520,40 грн. (а.с. 15, 17, 96), але позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача пропорційну частину судових витрат, а саме - 95,14 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 224-233 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства страхової компанії «Теком» до ОСОБА_1, третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Статус», про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Горис, Вірменія, ідентифікаційний код НОМЕР_7, на користь Приватного акціонерного товариства страхової компанії «Теком» (код ЄДРПОУ 25050281), 5590,63 грн. (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто грн. 63 коп.) та витрати на сплату судового збору у сумі 95,14 (дев'яносто п'ять грн. 14 коп.)

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання до Попаснянського районного суду письмової заяви протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення. У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

В апеляційному порядку рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Попаснянський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасоване.

Суддя М.В. Мазур