Ухвала суду № 34142497, 09.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 р.Справа № 821/724/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у справі за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Пані Крістіна» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Приватна виробничо-комерційна фірма «Пані Крістіна» (далі - позивач, ПВКФ «Пані Крістіна») звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 12.11.12 № 0008002200, №0007992200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Позивач вказував на те, що договори, укладені позивачем з ТОВ «Укрзерногрупп», ТОВ «Благо Юг», ПП «Оліяторг» на поставку товарів, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України, є правомірними, придбані товари використані у власній господарській діяльності. У позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, сплачено постачальнику у повному обсязі ПДВ у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, що свідчить про виконання підприємцем всіх умов чинного законодавства під час формування податкового кредиту, при цьому всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку на придбання товару оформленні у відповідності до вимог ПКУ та Закону України від 16.07.99 №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Законодавство передбачає відповідальність за неналежне виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті ПДВ до бюджету саме для платника ПДВ - юридичної особи, а не покупця товарів. Висновки щодо нікчемності правочинів суперечать дійсним обставинам господарської діяльності, не вказано які норми цивільного, господарського законодавства порушені позивачем, чи є вирок суду щодо скоєння злочинів конкретними посадовими особами.

Позивач також посилався на те, що до компетенції податкової інспекції не входить встановлення нікчемності угод при проведенні перевірок платників податків. За наявності ознак нікчемності правочину податковий орган має лише право звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідач заперечував проти позову, мотивуючи тим, що платником податків - ПКВФ «Пані Крістіна» включено до податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, які містять недостовірну інформацію про господарські операції. При проведенні перевірки відповідачем були використані інші акти перевірок постачальників позивача, їх реальності та повноти відображення в обліку. Зміст даних актів свідчить про відсутність організаційно-розпорядчих господарських умов необхідних для здійснення систематичних поставок позивачу товарів, зокрема, до відсутності у таких постачальників власних складських приміщень; можливості здійснення окремих робіт, що потребують особистого втручання окремих фізичних осіб; відсутністю домоволодінь; відсутністю автомобільного транспорту тощо. Актами перевірок постачальників позивача було підтверджено, що вони проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Враховуючи вищенаведене, операції позивача з ТОВ «Укрзерногрупп», ТОВ «Благо Юг», ПП «Оліяторг» не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», яким виступає позивач. На підставі викладеного, спірні повідомлення-рішення винесені правомірно і підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 12.11.2012 року №0008002200, №0007992200.

ДПІ на вказану постанову подано апеляційну скаргу. Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що приватна виробничо-комерційна фірма «Пані Крістіна» є юридичною особою, платником податків, перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні.

У вересні-жовтні 2012 року фахівцями ДПІ у м. Херсоні була проведена планова виїзна документальна перевірка ПВКФ «Пані Крістіна» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.11 - 30.06.11, результати перевірки оформлені актом від 31.10.12 № 2385/22-1/231350101. Перевіряючи дійшли висновку щодо порушення позивачем низко вимог чинного законодавства, а саме: п.138.2 ст.138 пп. 39.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України; ч.5 ст.203, ч.1 та ч.2 ст.215, ст.216, 228, 626 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані па реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ПП «Оліяторг», ТОВ «Укрзерногрупп» та ТОВ «Благо-Юг» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся всього у сумі 2488878 грн., у тому числі: 2 квартал 2011 року на суму 1052322 грн., 2-3 квартал 2011 року на суму 1761321грн., 2-4 квартал 2011 року на суму 2339549 грн., 1 квартал 2012 року на суму 138829 грн., 1-2 квартал 2012 року на суму 149329 грн. Встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 5 ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215, ст. 216, 228, 626 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ПП «Оліяторг», ТОВ «Укрзерногрупп» та ТОВ «Благо-Юг» в результаті чого завищено від'ємне значення ПДВ (рядок 24 Декларації) на суму 192563 грн. та занижено податок на додану вартість у сумі суму 1586397 грн., у тому числі: за червень 2011 року на суму 324850 грн., за липень 2011 року на суму 186977 грн., за серпень 2011 року на суму 269348 грн., за вересень 2011 року на суму 160196 грн., за жовтень 2011 року на суму 78484 грн., за листопад 2011 року на суму 145431 грн., за грудень 2011 року на суму 278893 грн., за лютий 2012 року на суму 132218 грн., за червень 2012 року на суму 10000 грн.

При перевірці ДПІ зазначило про завищення валових витрат на суму 10883046 грн. 74 коп. внаслідок включення до їх складу витрат по придбанню товарів у ТОВ «Укрзерногруп» в сумі 7881985 грн. 45 коп., ТОВ «Благо-Юг» 50000 грн., ПП «Оліяторг» 2951061 грн.

Завищення податкового кредиту становило 1586397 грн., в тому числі за господарськими операціями з ТОВ «Укрзерногруп» на 1576397,09 грн., ТОВ «Благо-Юг» на 10000 грн. (господарська операція з придбання товарів у ПП «Оліяторг» стала підставою для приймання податкового повідомлення-рішення від 27.07.12 № 0005652200, яке оскаржено позивачем в межах іншої судової справи (№ 2а-3631/12/2170).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, відповідачем було встановлено, що одним з постачальників олії соняшникової у квітні, травні 2011 року було ПП «Оліяторг» на суму 3541273 грн. 32 коп., в т.ч. ПДВ 590212 грн. 21 коп., поставка підтверджується видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, не надано сертифікати якості. Відповідачем використаний акт від 04.0412 № 102/22-03 ДПІ у Соломянському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Оліяторг» за квітень-червень 2011 року, оскільки посадових осіб за місцезнаходженням підприємства не знайдено. ДПІ у Солом'янському районі м. Києва отримала акт від ДПІ у Печерському районі м. Києва №115-23-3-36302590 від 01.02.2012 про неможливість проведення перевірки контрагента ПП «Оліяторг» - ТОВ «Укрдім», м. Київ, з питань підтвердження отриманих від платника податків ПП «Оліяторг», згідно акту перевірки встановлено, що: ТОВ «Укрдім» має стан - 3 прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру). Відповідальними за фінансово-господарську ТОВ «Укрдрім» був ОСОБА_2; який є також головним бухгалтером. Свідоцтво ПДВ анульовано 17.11.2011, в зв'язку із ліквідацією за власним бажанням. За юридичною адресою ТОВ «Укрдрім» не знаходиться, про що складено акт від 28.10.2011. Висновком почеркознавчого дослідження під 03.02.2012 року № 28 по підприємству ТОВ «Укрдім» було встановлено підписання документів не ним, а іншою особою. Крім того, в проваджені СУ ДПС у м. Києві знаходиться кримінальна справа відносно службових осіб ПАТ КБ «Інтербанк» за фактом умисного ухилення від сплати податків, в ході розслідування якої встановлено реєстрацію фіктивних підприємств, в тому числі ТОВ «Укрдім». Актом позапланової виїзної перевірки ПВКФ «Пані Крістіна» від 04.05.12 ДПІ у м. Херсоні з питання дотримання законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Оліяторг» за квітень, травень 2011 року, донараховано суму ПДВ за квітень 2011 року у розмірі 371728 грн., за травень 2011 року у сумі 218485 грн. ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2012 № 0005652200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 590214 грн., у тому числі за основним платежем на 590213 грн. та за штрафними санкціями на 1 грн. При проведені планової перевірки відповідачем досліджено формування валових витрат та встановлено їх завищення по операціям з ПП «Оліяторг».

Ще одним із постачальників олії соняшникової рафінованої дезодорованої ПВКФ «Пані Крістіна» було товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзерногруп» за період з 01.06.11 по 01.02.12 на загальну суму 9458382,54 грн., у т.ч. ПДВ 1576397,09 грн. Придбання олії соняшникової рафінованої дезодорованої у ТОВ «Укрзерногруп», задокументовано згідно наступних видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних, сертифікати якості та специфікації продукції до перевірки не надано. Відповідач посилається на акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 31.08.12 №779/22-317/36854155 перевірки даного контрагента за період з 01.05.2011 по 30.04.2012, яким було встановлено: ТОВ «Укрзерногруп» відмовило в наданні інформації щодо взаємовідносин з ПП «Оліяторг», ПП «Укрхімкомплект», ПП «Євротерм-Харків», відсутнє за юридичною адресою. Протягом травня 2011 року - квітня 2012 року ТОВ «Укзерногруп» сформувало податковий кредит за рахунок суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності («податкових ям» та «транзитерів») на суму ПДВ 10992120 грн., а саме: ПП «Оліяторг», за період квітень, травень, червень 2011 року, сума взаємовідносин за період, що перевіряється, становить 6 374 179 грн.; ПП «Укрхімкомплект», стан 3 «Прийнято рішення про припинення», сума взаємовідносин 575 168 грн.; ПП «Євротерм-Харків», стан 7 «До ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей», сума взаємовідносин 4 055 242 грн. Тому відповідач вважає, що правочини, укладені ТОВ «Укрзерногруп» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Перевіряючи зазначають, що позивач також отримував товари (плівку) від ТОВ «Благо Юг» на суму 60000 грн.. в т.ч. ПДВ 10000 грн. Дане підприємство не декларує наявності основних фондів, чисельність працюючих 2 особи, товариство не знаходиться за юридичною адресою, про що надіслано повідомлення про відсутність платника за місцезнаходженням. ДПІ у м. Херсоні встановлено, що ТОВ «Благо Юг» фактично використовує приміщення за адресою м. Херсон, вул. Домобудівна, 9. Службових осіб СГД запрошено до ГВПМ ДПІ у м. Херсоні, але останні до ДПІ не з'явились, документів щодо здійснення діяльності за червень 2012 року не надано. Також повідомлено, що на підставі того, що за вказаний період ТОВ «Благо Юг» не мало основних фондів, складських приміщень, автотранспортних засобів, найманих працівників та не підтверджено реальності проведення фінансово-господарської діяльності, розрахунків та обставин їх здійснення, можливо зробити висновок, що гр. ОСОБА_3 формально виконував обов'язки директора ТОВ «Благо Юг» та як наслідок використовував реквізити даного підприємства, надавав послуги по формуванню незаконного податкового кредиту іншим суб'єктам підприємницької діяльності та відповідно незаконно формував витрати. Податкова декларація за червень 2012 р. надана платником із запізненням 07.08.12, податковий кредит сформовано від приватного підприємства «Снабресурс плюс» на суму ПДВ 188,1 тис. грн., а реалізація товарів в липні відбулась також ПП «Снабресурс плюс» та ТОВ «Проком». Відповідач вбачає проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Херсоні були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.11.12 № 0008002200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 1586397 та застосування штрафу в сумі 630774 грн. 50 коп., 0007992200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2488878 грн. та застосування 72039 грн. 50 коп. штрафу, які є предметом спору.

Наведені податкові повідомлення-рішення відповідача оскаржені позивачем до суду.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції спірні рішення ДПІ у м. Херсоні ґрунтуються на неправомірності та нікчемності укладених позивачем угод щодо купівлі товарів. Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такою правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Але до публічних правочинів господарські угоди позивача не відносяться. Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Отже, позиція відповідача про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору основних фондів, приміщень, чисельності персоналу, наявності транспорту. ДПІ не наведено жодного нормативного акту, який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу. Тому правочини між позивачем та його постачальниками є оспорюваними, тобто, є правомірними, поки їх недійсність не буде встановлена судом.

Згідно ст.138.1 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу. Відповідно до ст.138.2 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.6ст.198 Податкового Кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. Згідно п.201.8 ст.210 Податкового Кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість, в порядку передбаченомуст.183 цього Кодексу.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що всі обставини справи щодо здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Оліяторг», ТОВ «Укрзерногрупп», ТОВ «Благо-Юг» повністю досліджено. Суд першої інстанції вірно вважає, що вони носять реальний характер та не мають жодних ознак фіктивності. Відповідно до акту перевірки, ДПІ не заперечує наявність у позивача правильно оформлених первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку, відображення в податковій звітності здійснених операцій придбання товарно-матеріальних цінностей. Відповідач не заперечує того, що постачальники товару позивачу на момент складання та видачі податкових накладних по спірним угодам були зареєстрованими платниками податку на додану вартість та мали свідоцтво платника податку на додану вартість.

Судова колегія вважає обґрунтованим включення позивачем до валових витрат суми 2951061 грн., сплаченої ПП «Оліяторг» за придбану олію соняшникову. На підтвердження реальності поставки олії соняшникової від ПП «Оліяторг» позивачем надано до суду первинні бухгалтерські документи, зокрема, договір від 29.03.2011 р. № 2903, видаткові накладні від 12.04.2011 р. № РН-0000073, від 19.04.2011 р. № РН-0000078, від 28.04.2011 р. № РН-0000083, від 30.05.2011 р. № РН-0000122, від 31.05.2011 р. № РН-0000123, податкові накладні від 12.04.2011 р. № 6, від 19.04.2011 р. № 8, від 28.04.2011 р. № 14, від 30.05.2011 р. № 29, від 31.05.2011 р. № 30, відповідно до яких позивачем отримано олію соняшникову.

Транспортування олії соняшникової підтверджується товарно-транспортними накладними від 10.04.2011 р. №№ 0383225, 0383224, від 16.04.2011 р. № 0396264, від 25.04.2011 р. № 0396269, від 25.04.2011 р. № 0396268, від 27.04.2011 р. № 0396270, від 27.05.2011 р. № 004049, від 30.05.2011 р. № 0396487, від 27.05.2011 р. № 004045.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції розрахунки між ПВКФ «Пані Крістіна» та ПП «Оліяторг» проведено у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками. Отриману від ПП «Оліяторг» олію соняшникову в подальшому використано в господарській діяльності позивача, а саме - вироблення майонезу. Посилання відповідача на те, що ПП «Оліяторг» придбавало олію, яка в подальшому була реалізована позивачу, у ТОВ «Укрдім», не підтверджені доказами, з акту про неможливість проведення зустрічної звірки даного підприємства вбачається наявність 24 постачальників у квітні 2011 року та 20 у травні 2011 року, а не тільки ТОВ «Укрдім».

Судом також встановлено, що ПП «Оліяторг» у деклараціях за квітень, травень 2011 року у складі податкових зобов'язань відобразило ПДВ по операціях з позивачем, що не заперечується відповідачем.

Що стосується не надання до перевірки сертифікатів якості, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що дані документи не є документами бухгалтерського або податкового обліку, податкова інспекція не має компетенції щодо перевірки наявності даних документів та їх відповідності. Головний технолог ПВКФ «Пані Крістіна» ОСОБА_4 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що сертифікати якості товарів, які використовуються у виробництві, зберігаються протягом місяця з моменту реалізації товарів у торгівельну мережу. Сертифікати якості були видані ВАТ «Київський маргариновий завод», з яким ПП «Оліяторг» уклало договір про виконання робіт щодо очищення та переробці соняшникової олії (договір надано суду).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання нікчемними угод між позивачем та ПП «Оліяторг» за квітень, травень 2011 року вже було предметом розгляду у справі №2а-3631/12/2170. Відповідно до постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 23.10.12, яка набула законної сили 06.02.2013 податкове-повідомлення рішення ДПІ у м. Херсоні № 0005652200 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 590213 грн. та застосування штрафу 1 грн. було скасоване, а доводи відповідача щодо нікчемності укладених угод спростовані. Судове рішення по справі № 2а-3631/12/2170 в силу ст.72 Кодексу адміністративного судочинства має преюдиційне значення при розгляді даного спору.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції здійснення господарських операцій з таким постачальником як ТОВ «Укрзерногруп» підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, доказами оплати за поставлений товар. Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрзерногруп» тільки на підставі відсутності сертифікатів якості. Контролюючим органом не надано до суду належних доказів, що інформація, яку містять первинні бухгалтерські та податкові документи, не відповідає дійсності, а також, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства. Не надано доказів, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не може бути одержана. Порушення податкового законодавства контрагентом позивача в другому та третьому ланцюгах постачання або неможливість проведення їх перевірки податковим органом не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків.

Судова колегія вважає, що відмова посадових осіб ТОВ «Укрзерногруп» від надання документів підприємства на податкову перевірку є підставою для притягнення цих осіб до відповідальності, донарахування податкових зобов'язань та вжиття відповідних заходів щодо винних осіб. Позивач не може впливати на іншого платника податків та змушувати останнього до виконання передбачених законом обов'язків платників податків.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції доказів того, що ТОВ «Укрзерногруп» продавало позивачу олію соняшникову, яку в свою чергу придбавало у ТОВ «Укрдім» та ПП «Оліяторг», як стверджує відповідач в акті перевірки, суду не надано. В спірних періодах ТОВ «Укрзерногруп» мав близько 20 постачальників в кожному періоді, не виключено, що придбана позивачем олія мала інше походження. Посилання відповідача на наявність порушених кримінальних справ відносно створення фіктивних підприємств, в тому числі ТОВ «Укрдім», ніяким чином не впливає на податковий обік позивача, оскільки вироку суду по кримінальній справі немає, отже доказів того, що посадові особи позивача мали якесь відношення до діяльності іншого суб'єкта господарювання відсутні.

Що стосується визнання податковою інспекцією нікчемними угод між позивачем та ТОВ «Благо Юг» на підставі проведеного аналізу податкової звітності останнього та встановлення фактів відсутності основних засобів, земельних ділянок та транспорту, суд першої інстанції вірно зазначає, що відповідно до частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. ТОВ «Благо Юг» як на момент проведення господарських операцій з позивачем так і на день складання податковою інспекцією акту про неможливість здійснення зустрічної звірки є зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, є зареєстрованим платником податку на додану вартість. Доказів внесення до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням суду не надано. Відповідачем дійсно не заперечується та обставина, що ТОВ «Благо Юг» використовував приміщення за адресою м. Херсон, вул. Домобудівна, 9, що службових осіб даного товариства було знайдено та запрошено до податкової інспекції. Враховуючи викладене, суд вважає, що висновок відповідача про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) ТОВ «Благо Юг» до позивача є тільки припущенням.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не заперечує, що постачальники позивача декларували зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язання по податку на прибуток по операціям з позивачем. Контролюючим органом не надано до суду належних доказів щодо безтоварності господарських операцій за участю позивача, що інформація, яку містять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, що позивач діяв без належної обачності й обережності, що він отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Доводи позивача підтверджуються висновком № 47 від 25.12.12 спеціаліста - судового експерта Амеліною О.Ю., яка на вимогу прокурора Херсонської області здійснювала експертне дослідження додержання службовими особами ПВКФ «Пані Крістіна» вимог податкового законодавства. Спеціаліст дійшла до висновку про те, що відомості акту від 31.10.12 перевірки позивача про заниження грошових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток, документально не підтверджені.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Крім того, в засіданні суду апеляційної інстанції, позивачем надано постанови окружного адміністративного суду м. Київа від 28.02.2013 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 року у справі №2а-16288/12/2670 які підтверджують його правову позицію.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 14.10.2013 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький