Постанова № 34142034, 30.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 вересня 2013 року 12 год. 14 хв. № 826/13117/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Комбі-Торг" до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання неправомірними і протиправними дій відповідача та зобов’язання його вчинити певні дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 30 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 14 серпня 2013 року надійшов позов приватного підприємства "Комбі-Торг" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач) про:

- визнання неправомірними дій відповідача по проведенню зустрічної звірки (документальної виїзної позапланової перевірки) позивача, за результатами якої складений акт від 21 червня 2013 року № 124/22.7/38262161 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Комбі-Торг" (код за ЄДРПОУ 38262161) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Медіа-Ресурс" (код за ЄДРПОУ 354326970) за період серпень та вересень 2012 року" (також далі - акт звірки);

- визнання протиправними дій відповідача, які полягають у складанні акту звірки, та щодо висновків про: відсутність фактів реального здійснення позивачем господарських операцій за серпень-вересень 2012 року; здійснення позивачем фінансово-господарських взаємовідносин із постачальниками та покупцями, які не направлені на реальне настання правових наслідків; відсутність об’єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат (послуг), придбанні та продажу товарів за серпень-вересень 2012 року, які підпадають під визначення ст.ст. 134, 138, 185, 198 Податкового кодексу України (також далі - ПК України), які зроблені в акті звірки;

- визнання неправомірними дій відповідача, які полягають у зміні в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" (також далі - база даних) показників податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість (також далі - ПДВ), які задекларовані позивачем у серпні-вересні 2012 року (також далі - показники);

- зобов’язання відповідача відобразити у базі даних показники.

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що дії відповідача щодо проведення зустрічної звірки позивача та складання за її результатами акту звірки, а також зазначення у ньому відповідних висновків, є протиправними, оскільки не узгоджуються з податковим законодавством.

Ухвалою суду від 15 серпня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 09 вересня 2013 року. Пояснила, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки у діях відповідача відсутні ознаки протиправності.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем 21 червня 2013 року складено акт звірки, у якому зазначено, що, згідно з п. 73.5 ст. 73 ПК України, здійснено відповідні заходи з метою проведення перевірки позивача за серпень-вересень 2012 року.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання неправомірними і протиправними дій відповідача та зобов’язання його вчинити певні дії, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з п. 73.5 ст. 73 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, відповідно до п.п. 1-4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 (також далі - Порядок № 1232), цей Порядок визначає механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

З викладених положень вбачається, що проведення зустрічних звірок направлено на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Контролюючий орган має право провести зустрічну звірку платника податків, якщо такий платник перебуває на обліку у контролюючому органі, який має намір провести зустрічну звірку.

Твердження представників позивача про не направлення відповідачем на адресу позивача письмового запиту спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме копією письмового запиту від 25 квітня 2013 року № 10364/10/22.7-19 про надання інформації та її документального підтвердження (також далі - письмовий запит), а також квитанцією від 26 квітня 2013 року, яка є належним та достатнім доказом отримання відповідачем послуг поштового зв’язку, у даному випадку, направлення поштового відправлення позивачу (а.с. 127, 128).

При цьому, як пояснила у судових засіданнях представник відповідача, будь-якої відповіді на письмовий запит відповідачем від позивача не отримано.

Згідно з п. 7 Порядку № 1232, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2.2 розділу 2, п. 3.1 розділу 3, п. 4.4 розділу 4 наказу Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року № 236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" (також далі - Методичні рекомендації), необхідність проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання визначається посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби (далі - органи ДПС) за результатами проведеного аналізу даних та встановлених розбіжностей в податкових деклараціях, автоматизованих інформаційних системах органів державної податкової служби України (АІС ДПА України, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, Єдиний реєстр податкових накладних тощо), а також аналізу податкової інформації та документів, отриманих із внутрішніх (у т.ч. від підрозділів податкової міліції тощо) або зовнішніх джерел (у т.ч. від платників податків), які свідчать (можуть свідчити) про порушення такими платниками податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

Зустрічна звірка може бути проведена органом ДПС - ініціатором самостійно у разі коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому самому органі ДПС, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

У разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - акт) (додаток 3), реєструє його у журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Зі змісту акту звірки вбачається, що позивач не знаходиться за податковою адресою.

У матеріалах справи містяться копії акту від 21 червня 2013 року № 119/22.7 про незнаходження за юридичною/фактичною адресами позивача та довідки про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків - позивача, згідно з якою, місцезнаходження позивача не виявлено, що його зареєстровано на осіб, які до його діяльності не мають жодного відношення.

Враховуючи викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо проведення звірки позивача.

Стосовно вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту звірки суд зазначає, що з аналізу змісту акту звірки та дослідження зразка форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання (додаток 3 до Методичних рекомендацій) вбачається, що зазначивши в акті звірки певну інформацію щодо податкової звітності позивача та результати аналізу наявної у податковому органі інформації, відповідач діяв згідно з чинним податковим законодавством.

До того ж, акт звірки є службовим документом, складання якого та зазначення у ньому відповідної інформації жодним чином не може порушувати прав та законних інтересів позивача, а також створювати для позивача будь-яких обов’язків. Акт про неможливість проведення зустрічної звірки за своєю суттю не є рішенням суб’єкта владних повноважень та правовим актом індивідуальної дії.

Стосовно реальності здійснення позивачем господарської діяльності суд зазначає наступне.

Між позивачем та ТОВ "Медіа-Ресурс" укладено договори підряду від 18 серпня 2012 року № 1 та б/н, за умовами яких позивач доручив, а ТОВ "Медіа-Ресурс" зобов’язалось виконати роботи, надати послуги (ремонтні, транспортні).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів представниками позивача надано суду копії видаткових та податкових накладних (згідно з положеннями ПК України, не підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних), актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Вказаними договорами обумовлена наявність замовлень (попередніх та остаточних) та рахунків-фактур, однак, представниками позивача не надано суду доказів складання та підписання сторонами таких замовлень та рахунків. Суду також не надано інших доказів, які б підтвердили фактичне здійснення господарських операцій за вказаними договорами, зокрема, документів на підтвердження здійснення позивачем оплати за виконані роботи (надані послуги).

До того ж, наявні у матеріалах справи документи, надані представниками позивача, викликають у суду сумнів щодо достовірності та добросовісності їх складання.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів,

регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 також зазначено, що за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Таким чином, із системного аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку про не підтвердження документально представниками позивача факту реальності здійснення позивачем господарської діяльності із ТОВ "Медіа-Ресурс".

При цьому, враховуючи, що у задоволенні основних вимог позивачу відмовляється, похідна від них вимога про зобов’язання відповідача вчинити певні дії, за переконанням суду, також не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представник відповідача надала достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов приватного підприємства "Комбі-Торг" до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання неправомірними і протиправними дій відповідача та зобов’язання його вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову приватного підприємства "Комбі-Торг".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 07 жовтня 2013 року