Постанова № 34141753, 02.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 жовтня 2013 р. № 820/6050/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Севастьяненко К.О.

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача - Копійки О.С.,

представників відповідача - Токаренка Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариства з обмеженою відповідальністю до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про скасування рішення, картки відмови та стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Спільне підприємство "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів, в якому просить суд:

- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000026/1 від 20.06.2013 року;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00028 від 20.06.2013 року;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені 21180 гривень 46 копійок податку на додану вартість.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що декларантом спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю було подано до митного органу митну декларацію за формою МД-2 №807010001/2013/806313 та відповідні товаросупровідні документи для митного оформлення товару, поставленого за зовнішньоекономічним контрактом № 15 05 13 від 15.05.2013 року. Проте митним органом не було прийнято визначену позивачем митну вартість та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000026/1 від 20.06.2013 року та відмовлено в прийнятті вантажної митної декларації (картка відмови №807010001/2013/00028 від 20.06.2013 року), що призвело до надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 21180 грн. 46 коп. Позивач вважає зазначене рішення та картку відмови необґрунтованими, незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а надмірно сплачений податок на додану вартість - стягненню на користь позивача.

Представник відповідача, Харківської митниці Міндоходів, заперечуючи проти позову, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що оскаржувані в даній справі рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000026/1 від 20.06.2013 р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00028 від 20.06.2013 р. є законними та обґрунтованими, складеними відповідно до вимог чинного законодавства, крім того, вказав, що позивачем не було сплачено податок на додану вартість у розмірі 21180 грн. 46 коп., у зв'язку з чим просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача, Харківської митниці Міндоходів, в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях проти позову, просив у задоволенні позову відмовити. Крім того, пояснив, що кошти у розмірі 21180 грн. 46 коп. (різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом) сплачені позивачем в повному обсязі та перераховані до Державного бюджету України відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, в судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причин неприбуття суду не повідомив, заперечень проти позову не надав, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності до суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, спільне підприємство "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю, пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, код ЄДРПОУ 30665859, вул. Дзержинського, буд. 55, м. Куп'янськ, Харківська область, 63702, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 25-29).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що між СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" ТОВ (Україна) та компанією W.Van der zwan and Zn B.V. (Нідерланди) було укладено Контракт № 15 05 13 від 15.05.2013 року (надалі - Контракт), відповідно до якого Компанія W.Van der zwan and Zn B.V. (постачальник) зобов'язується поставити СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" ТОВ (покупець) товар - свіжоморожену та охолоджену рибу різних видів, морепродукти та інші продукти харчування, вид, асортимент і кількість якого зазначається у Спеціфікаціях та/або Інвойсах, які є невід'ємною частиною даного Контракту, а покупець зобов'язується прийняти вказаний в специфікації товар та здійснити його оплату на умовах вказаного договору (а.с. 13-20).

На виконання умов вказаного Контракту на митну територію України відповідно до інвойсу № 1310328 від 06.06.2013 року було ввезено товар, а саме: скумбрію морожену, нерозібрану, з головою, з хвостом, харчові приправи та добавки відсутні, без теплової кулінарної обробки, поверхня чиста, виду: "scomber scombrus", розмір 400-600, в картонних коробках по 21 кг., виробник: W.Van der zwan and Zn B.V. (SCH302) NL, дата виготовлення: січень-лютий 2013 р., ДСТУ 4378:2005, 870 коробів, картонні короби на дерев'яних піддонах, одержувачем якого є позивач.

За умовами вищевказаного контракту товар упакований у короба або у відра, тара не підлягає поверненню та включена у вартість товару (п. 7.2 контракту), також вартість товару включає вартість упаковки, наклеювання етикеток, оформлення товаросупровідної документації, податки та збори у країні постачальника (п.4.2. контракту). Ціна, вид, кількість, вартість товару, умови оплати та умови поставки товару узгоджуються та фіксуються сторонами у Інвойсах та/ або в Специфікаціях. Отже, за умовами контракту (відповідно до інвойсу) ціна за 18270,00 кг (нетто) товару становить 32886,00 EUR, що у відношенні до гривні за курсом 10,715416 дорівнює 352387,17 грн.

Судом встановлено, що у Інвойсах було встановлено умови поставки FCA (Інкотермс 2010), відповідно яких позивач користувався послугами перевізника - ФОП ОСОБА_3 за Договором про надання послуг з перевезення № 25/02-03 від 25.02.2013 р. (а.с. 96-97), навантаження товару на транспорт перевізника було здійснено силами та за рахунок продавця. Ціна транспортних послуг з м. Еймейден до пп Ягодин становить 18385,0 грн. (без ПДВ) (відповідно до рахунку - фактури №60 від 10.06.2013 року - а.с. 89). Отже, враховуючи вищевикладене, сума складових митної вартості товару становить 352387,17 грн. + 18385,0 грн. = 370772,17 грн., з яких сума ПДВ, яка підлягає до сплати у митному режимі імпорту, становить 74154,43 грн., що було відображено декларантом позивача при митному оформленні товару у митній декларації №807010001/2013/806313 від 20.06.2013 року, у митному оформленні якої було відмовлено (а.с. 11-12).

Декларантом, разом з вищевказаною митною декларацією було подано до митного органу наявні в нього документи, перелік яких наведений у графі 44 вантажної митної декларації за формою МД-2 807010001/2013/806313 (відповідно до класифікатора документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" від 20 вересня 2012 року №1011), та як вказано у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00028 від 20.06.2013 року (картка відмови): картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародну автомобільну накладну (CMR), книжку МДП (Carnet TIR), рахунок - фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги; рахунок-фактура (інвойс); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товару, стороною якого є виробник товарів, що декларуються; договір (контракт) про перевезення товару; ветеринарні свідоцтва Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів); висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами; сертифікат відповідності; декларація виробника; підтвердження законності вилучених водних біоресурсів із середовища їх існування або аналогічний документ, підтверджений компетентним органом; інформація про позитивні результати здійснення санітарно - епідеміологічного контролю товару; інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю; сертифікат про походження товару загальної форми; єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів; копія митної декларації країни відправлення; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів.

Однак, як встановлено судом, орган доходів і зборів витребував у декларанта додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Після письмових пояснень декларанта про причини ненадання додаткових документів орган доходів і зборів прийняв оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000026/1 від 20.06.2013 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00028 від 20.06.2013 року.

У графі 33 оскаржуваного рішення митний орган в обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 58 Митного кодексу України послався на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та відмова декларанта в наданні всіх необхідних додаткових документів, передбачених п.3 ст. 53 МК України, у зв'язку з чим митний орган і зробив коригування митної вартості за другорядним (резервним) методом відповідно до вимог ст. 64 МК України.

З метою запобігання псування товару та випуску товару у вільний обіг згідно митного режиму позивачем було надано до митного органу нову митну декларацію №807010001/2013/806313 з митною вартістю, визначеною у відповідності до оскаржуваного Рішення, після митного оформлення якої позивачем відповідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України було сплачено різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, у розмірі 21180,46 грн.

Про завершення митного оформлення декларації №807010001/2013/806313, сплати митних платежів (тобто ПДВ), зняття з митного контролю та дозвіл на вільне використання товару свідчить відтиск особистої номерної печатки інспектора митного органу згідно з наказом Державної митної служби України від 17.11.1998 року №723 "Про затвердження Порядку замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, а також введення в дію особистих митних забезпечень нового зразка".

Суд вважає, що Харківська митниця Міндоходів, приймаючи рішення №807010001/2013/000026/1 від 20.06.2013 року із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без застосування попередніх методів, як це встановлено ч.3 ст.57 Митного кодексу України, діяла з порушенням вимог ст.57 Митного кодексу України зважаючи на наступне.

Згідно із ч.1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 "Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування" Митного кодексу України.

Позивачем для митного оформлення вказаного товару була визначена митна вартість товару виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.

Частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій ст.53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Разом з тим, частинами 2-3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч.ч.5-6 ст. 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно із ч.ч.2-3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що орган доходів і зборів має виключну компетенцію з питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Однак, дискреційні функції органів доходів і зборів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відмовляючи в митному оформленні товару за основним (першим) методом, органом доходів і зборів послався на те, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, декларантом не надано додаткових документів, надання яких передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України.

Проте такий висновок Харківської митниці Міндоходів не ґрунтується на фактичних обставинах справи та суперечить нормам діючого законодавства, оскільки відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень ч.10 цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Суд зазначає, що відповідач у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, запереченнях проти позову, поясненнях у судовому засіданні не вказав, які саме існували обмеження щодо прав позивача на використання оцінюваних товарів, передбачені ч. 1 ст.58 Митного кодексу України.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що ненадання позивачем додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 Митного кодексу України, не дало змоги відповідачу визнати заявлену декларантом митну вартість, оскільки згідно із вимогами п.3 ст.53 Митного кодексу України декларант зобов'язаний надати додаткові документи за їх наявності.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

Частиною 4 ст. 54 Митного кодексу передбачено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст.54 Митного кодексу України).

Отже, право органу доходів і зборів на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі встановлення ним доказів, які прямо підтверджують неповноту та/або недостовірність відомостей про числові значення митної вартості товарів, однією з підстав виникнення яких є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Проте, із запиту органу доходів і зборів про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не вбачається підстав для їх витребування та причин незгоди органу доходів і зборів з обраним позивачем методом.

За правилами частин 1 - 2 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч.2 ст. 256 Митного кодексу у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Частиною 7 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю органом доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" під час заповнення графи 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд зазначає, що в Рішенні про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000026/1 від 20.06.2013 року відсутні зауваження органом доходів і зборів до отриманих від декларанта (позивача) документів стосовно повноти та/або достовірності отриманих відомостей про митну вартість товару, не обґрунтована послідовність застосування митним органів методів визначення митної вартості, не вказано конкретних підстав для вимоги додаткових документів.

Щодо посилання Харківської митниці Міндоходів на те, що вартість поставленого товару на момент митного оформлення не було сплачено, суд зазначає наступне. Представником позивача надані до суду та долучені до матеріалів справи платіжні доручення в іноземній валюті № 164 та № 178 від 29.05.2013 року та 11.06.2013 року по сплаті вартості товару придбаного позивачем відповідно до умов контракту № 15 05 13 від 15.05.2013 року у компанії W.Van der zwan and Zn B.V. Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 3 ЦК України визначено справедливість, добросовісність та розумність загальними засадами цивільного законодавства, а ст.6 ГК України закріплено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема, якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та або/бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Отже, митним законодавством не передбачено обов'язковість сплати вартості ввезеного товару на час митного оформлення товару. Окрім того, Митним кодексом України не надано повноважень органам доходів і зборів встановлювати факти порушень виконання господарюючими суб'єктами своїх зобов'язань, що випливають з контрактів із контрагентами. Також, суд зазначає, що затримка в оплаті товару не впливає на вартість товару, позивачем було надано суду копію рахунку (інвойсу), з якого вбачається, що вартість товару складає 32886,00 EUR за 18270 грн. товару (нетто).

Таким чином, у органу доходів і зборів були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Належними документами, наявними в матеріалах справи підтверджено ціну товару, який був імпортований позивачем на митну територію України на підставі контракту № 15 05 13 від 15.05.2013 р.

Суд зазначає, що при наявності у органу доходів і зборів сумнівів щодо визначення митної вартості товару, митниця повинна була довести належним чином те, що позивачем навмисно занижена вартість товару.

Однак, органом доходів і зборів не надано таких доказів та не доведено, що митна вартість товару, заявлена позивачем, була нижче вартості товару та вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених іншими митницями України.

Щодо посилань митного органу на спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України як підстави відмови у задоволенні вимог суд зазначає, що відомості, надані суду в обґрунтування правової позиції не містять жодних параметрів, які б вказували на подібність, аналогічність чи ідентичність товарів, оскільки не відображають складових митної вартості вказаних в них товарів. Доказів проведення порівняння документів, поданих при оформленні товарів, визначених відповідачем як ідентичні (аналогічні), суду не надано, а отже суд відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України вважає висновок митного органу про ідентичність товару недоведеним.

Окрім того, вказані відомості не містять всю цінову інформацію про факти митних оформлень митницями по Україні. Оскільки, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до дати прийняття спірного Рішення про коригування митної вартості, а саме: 17.05.2013 року було здійснено митне оформлення подібного товару за відповідними митними деклараціями, які долучені судом до матеріалів справи, в яких позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом - ціною договору (контракту), яка була менша, ніж вартість товару у спірних правовідносинах, проте з такою вартістю митний орган погодився та товар було випущено у вільний обіг. Крім того, судом встановлено, що після дати прийняття спірного Рішення про коригування митної вартості, а саме: 12.07.2013 року в рамках вищевказаного контракту, укладеного між позивачем та компанією W.Van der zwan and Zn B.V., було подано декларацію №807010001/2013/806594 на розмитнення подібного (аналогічного чи ідентичного) товару, а саме: скумбрії мороженої, нерозібраної, з головою, з хвостом, харчові приправи та добавки відсутні, без теплової кулінарної обробки, поверхня чиста, виду: "scomber scombrus", розмір 400-600, в картонних коробках по 21 кг., виробник: W.Van der zwan and Zn B.V. (SCH302) NL, дата виготовлення: січень-лютий 2013 р., ДСТУ 4378:2005, 870 коробів, картонні короби на дерев'яних піддонах. ВМД №807010001/2013/806594 була прийнята без зауважень. Вказана продукція була розмитнена 12.07.2013 року.

З наданих митним органом відомостей спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України вбачається, що подібний/аналогічний товар, оформлений митницями по Україні, у найближчий до митного оформлення час за ціною за одиницю товару склав 2,4488 EUR/кг. Проте в чинному законодавстві України не закріплені часові рамки поняття "максимально наближений у часі". При цьому не надав належних пояснень щодо конкретної ВМД, яка була врахована органом доходів та зборів, та пояснив, що витяги зі спеціалізованої бази даних відповідача збережені не були.

Згідно із ч.4 ст.3 Митного кодексу України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно до вимог п.2 ст.71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, саме Харківська митниця Міндоходів зобов'язана надавати докази правомірності своїх дій в частині визначення митної вартості товарів, доводити законність і обґрунтованість своїх дій.

Однак, відповідачем не надано належних доказів виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих позивачем відомостей про вартість товару, послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів або доцільності застосування інших ніж основний методів, причин неможливості застосування основного методу оцінки за ціною договору, для застосування якого позивачем було надано усі необхідні для цього документи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Харківська митниця Міндоходів прийняла неправомірне та необґрунтоване Рішення про коригування митної вартості товарів 807010001/2013/000026/1 від 20.06.2013 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00028 від 20.06.2013 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 МК України, у разі, якщо після сплати декларантом додатків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надмірно сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, оскільки оскаржуване рішення є неправомірним, то сплачені на його підставі кошти, а саме: 21180 грн. 46 коп. податку на додану вартість підлягають поверненню (стягненню) з бюджету на користь підприємства як надмірно сплачені ним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та перевіряє чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є правомірними, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариства з обмеженою відповідальністю до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про скасування рішення, картки відмови та стягнення суми - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000026/1 від 20.06.2013 року.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00028 від 20.06.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 30665859, вул. Дзержинського, буд. 55, м. Куп'янськ, Харківська область, 63702) надмірно сплачені 21180 грн. 46 коп. (двадцять одна тисяча сто вісімдесят грн. 46 коп.) податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 30665859, вул. Дзержинського, буд. 55, м. Куп'янськ, Харківська область, 63702) судовий збір у розмірі 246 грн. 21 коп. (двісті сорок шість грн. 21 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 08.10.2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко