Постанова № 34141607, 15.10.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/4932/13-а

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Трейд 2000" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

07 серпня 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор-Трейд 2000"(далі - ТОВ "Вектор-Трейд 2000") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та дій пов'язаних зі складанням акту перевірки №4814/15.2-05/37373719 від 25.06.2013.

11.09.2013 позивач подав до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ №0004631502/61 від 19.07.2013, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 1 444 644,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та інтереси "Вектор-Трейд 2000" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Стверджував про хибність та безпідставність доводів Кременчуцької ОДПІ про безтоварний характер господарських операцій за договором поставки, укладеного між позивачем та Приватним підприємством "КАПО" (далі - ПП "КАПО").

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в поданій до суду заяві просив розгляд справи проводити за відсутності його представника.

Представник відповідача, в судовому засіданні 09.10.2013 та наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Вектор-Трейд 2000", посилаючись на обставини, встановлені позаплановою невиїзною документальною перевіркою останнього по питанню правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по деклараціях з ПДВ за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, викладені в акті перевірки від 25.06.2013 №4814/15.2-05/37373719.

У судовому засіданні 15.10.2013 представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував з огляду на відсутність потреби в допиті свідків чи експертів.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Вектор-Трейд 2000" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа (ідентифікаційний код 37373719) (а.с. 37 т. 2), з 14.06.2012 перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником ПДВ відповідно до свідоцтва №200052006.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення (46.43, основний), оптова торгівля текстильними товарами (46.41), оптова торгівля одягом і взуттям (46.42), оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (46.49), неспеціалізована оптова торгівля (46.9), консультування з питань комерційної діяльності й керування (70.22), посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації (73.12) (а.с. 39 т. 2).

Кременчуцькою ОДПІ в період з 13.06.2013 по 19.06.2013 було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Вектор-Трейд 2000" по питанню правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по деклараціям з ПДВ за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 25.06.2013 №4814/15.2-05/37373719 (далі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог:

- ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України щодо недоодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними;

- пунктів 198.1, 198,2 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого контролюючим органом визнано недійсними дані щодо обсягів придбання та суми податкового кредиту, наведені в податкових деклараціях ТОВ "Вектор-Трейд 2000" з ПДВ за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року та, як наслідок, зменшено податковий кредит за вказаний звітний (податковий) період в розмірі 1155715,44 грн. і збільшено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в тому ж розмірі (а.с. 17 т.1).

На підставі висновків даного Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 19.07.2013 винесено податкове повідомлення-рішення №0004631502/61, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 1 444 644,30 грн. (в т.ч. 1 155 715,44 грн. - основний платіж, 288 928,86 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 22 т. 1).

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірному акту індивідуальної дії, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, з наявних матеріалів справи суд встановив, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ПП "КАПО" (код ЄДРПОУ 35587752), зараховано до складу податкового кредиту суми ПДВ за вересень - грудень 2012 року в загальному розмірі 1 155 715,44 грн. (49127,57 грн. + 23583,14 грн. + (63285,60 грн. + 927081,38 грн.) + (86014,06 грн. + 6623,69 грн.) відповідно) (а.с. 85 т. 2).

Позаплановою невиїзною документальною перевіркою ТОВ "Вектор-Трейд 2000" виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищенаведених сум, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо завищення позивачем податкового кредиту та, як наслідок, заниження зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету у вказаних періодах на загальну суму 1 155 715,44 грн.

При цьому вказаний висновок контролюючий орган мотивує обставинами іншої перевірки, висновки якої відображені в акті Індустріальної МДПІ м. Харкова від 14.02.2013 №143/22.1-07/35587752 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "КАПО" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.08.2012 по 31.12.2012". Зокрема зазначає, що за висновками вказаного акта не підтверджено реальність здійснення ПП "КАПО" господарських операцій із постачальниками та покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків ПП "КАПО" господарських операцій по ланцюгу постачання.

Проте суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу, виходячи з наступного.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ станом на момент виникнення та реалізації спірних відносин було врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

Зокрема абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

З огляду на викладене, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відсутність зазначених чинників в їх сукупності виключає можливість формування платником податків податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податку грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надаються тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних буде встановлено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Як пояснив в судовому засіданні 01.10.2013 представник позивача з посиланням на письмові докази додані до адміністративного позову, на підставі договору поставки від 03.09.2012 №ДГ-0000370, укладеного між ПП "КАПО" (постачальник) та ТОВ "Вектор-Трейд 2000" (покупець), позивач у грудні 2012 року придбав товарно-матеріальні цінності загальною вартістю 6 934 292,64 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 155 715,44 грн.), на підтвердження чого постачальником були виписані податкові накладні від 03.09.2012 №№61-68, 70; від 04.09.2012 №№141-145; від 01.11.2012 №№1-10; від 02.11.2012 №№61-70; від 05.11.2012 №№121-130; від 06.11.2012 №№181-190; від 07.11.2012 №№241-250; від 08.11.2012 №№265-274; від 09.11.2012 №№275-284; від 12.11.2012 №№295-304; від 13.11.2012 №315-324; від 14.11.2012 №335-344; від 15.11.2012 №355-358.

Вказані податкові накладні позивачем включено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року (по даті їх отримання), а також на їх підставі віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1 155 715,44 грн., що відображено у рядку 17 податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний (податковий) період та додатку №5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (а.с. 89-96 т. 2).

Дослідивши копії вищевказаних податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки відсутні.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписування вищезазначених податкових накладних ПП "КАПО" мало статус платника ПДВ та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Відтак, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ПП "КАПО" товарів загальною вартістю 6 934 292,64 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 155 715,44 грн.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Як визначено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивач надав копії видаткових накладних від 03.09.2012 №РН-0000314 - №РН-0000321, №РН-0000323; від 04.09.2012 №РН-0000325 - №РН0000329; від 01.11.2012 №РН-0000330 - №РН-0000339; від 02.11.2012 №РН-0000340 - №РН-0000349; від 05.11.2012 №РН-0000350 - №РН-0000359; від 06.11.2012 №РН-0000360 - №РН-0000369; від 07.11.2012 №РН-0000370 - №РН-0000379; від 08.11.2012 №РН-0000380 - №РН-0000389; від 09.11.2012 №РН-0000390 - №РН-0000399; від 12.11.2012 №РН-0000400 - №РН-0000409; від 13.11.2012 №РН-0000410 - №РН-0000419; від 14.11.2012 №РН-0000420 - №РН-0000429; від 15.11.2012 №РН-00004310 - №РН-0000433.

Вказані копії видаткових накладних оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, тобто вони є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено шляхом виписування та передачі контрагенту простого векселя серії АА №1038331 на суму 6 934 292,64 грн. (а.с. 131 т. 2), що передбачено пунктом 7.1 договору поставки (а.с. 24 т. 1).

Статтею 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 №2374-III визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (крім фінансових векселів).

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Позивачем вказані вимоги дотримано.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей не здійснювалося, оскільки товари передано на тимчасове відповідальне зберігання ПП "КАПО" на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії договору про відповідальне зберігання від 03.09.2013 (а.с. 26-28 т.1), акти приймання - передачі від 03.09.2013, 04.09.2012, 01.11.2012, 02.11.2012, 05.11.2012, 06.11.2012, 07.11.2012, 08.11.2012, 09.11.2012, 12.11.2012, 13.11.2012, 14.11.2012, 15.11.2012, 30.11.2012 (а.с. 29-42 т. 1), картки складського обліку матеріалів (а.с. 111-130 т. 2).

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджується товарність спірних господарських операцій, а також факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів ПДВ в розмірі 1 155 715,44 грн.

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті Індустріальної МДПІ м.Харкова від 14.02.2013 №143/22.1-07/35587752 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "КАПО" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.08.2012 по 31.12.2012, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки отримання податковим органом акта перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Крім того, як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічну думку висловлено Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09.09.2008 у справі №21-500во08, від 01.06.2010 у справі №21-573во10, від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини другої статті 8, частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198,2 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України не відповідає нормам діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичним обставинам справи.

Що стосується висновків контролюючого органу про порушення платником податків вимог частин першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписами статті 228 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в ході судового розгляду справи наявності таких доказів не встановлено. Так само, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів в підтвердження того, що договір поставки від 03.09.2012 №ДГ-0000370 суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що укладення такого правочину не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Слід зазначити, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (адже діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтями 191, 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (адже наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (адже відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

За таких обставин, суд визнає доводи податкового органу з приводу нікчемності угоди, укладеної позивачем з ПП "КАПО" такими, що зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ні Податковий кодекс України, ні Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач суду таких доказів не надав.

Разом з тим матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій та факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів суми ПДВ в розмірі 1 155 715,44 грн.

За таких обставин, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси платника податку.

А відтак податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 19.07.2013 №0004631502/61 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294 грн., розмір якого підтверджується квитанцією від 06.08.2013 №9055.169.1 (а.с.2 т.1).

Керуючись статтями 7-11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 19.07.2013 №0004631502/61.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38742715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Трейд 2000" (ідентифікаційний код 37373719) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Є.Б. Супрун