Постанова № 34141568, 28.08.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2013 року Справа № 814/3022/13-а

м. Миколаїв.

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середа О.Ф., розглянув в порядку письмового провадження справу

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Миколаїв

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби України, м. Миколаїв

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби України (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.04.2013 року № 0001951702.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 26.04.2013 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001951702, яким позивачу нараховано ПДВ в сумі 17 000,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 4 250,0 грн. на підставі акту позапланової невиїзної перевірки від 22.04.2013 року № 940/17-200-НОМЕР_1. Позивач вважає, що прийняте відповідачем рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні, зокрема, зазначає, що відповідно до висновків Акту перевірки перевіряючими було встановлено, що за перевіряємий період позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за січень 2012 року по взаємовідносинам з ПП «Промкомплект Україна» на загальну суму 17 000,00 грн. Тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники позивача та відповідача надали суду клопотання про розгляд справи без їх участі, в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

В період з 12.04.2013 року по 18.04.2013 року відповідачем проводилась документальна планова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця Барбалюка Ігоря Володимировича по фінансово - господарським взаємовідносинам з ПП «Промкомплект Україна» (код ЄДРПОУ 35477839) по податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, про що було складено Акт перевірки № 940/17-200-НОМЕР_1 від 22.04.2013 року (надалі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлені порушення п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу Українивід 02.12.2010 року № 2755-\/І із змінами та доповненнями (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року на суму 17 000,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0001951702 від 26.04.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17 000,00 грн. та застосовано штрафні санкції в суму 4 250,00 грн., на загальну суму 21 250,00 грн.

В обґрунтування висновків відповідач в Акті перевірки посилається на дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України згідно яких встановлено, що у січні 2012 року позивачем заявлено зокрема податковий кредит на суму 17 000,00 грн. по взаємовідносинах з ПП «Промкомплект Україна», зазначена сума податку включена позивачем до складу податкового кредиту за січень 2012 року.

Позивачем надані до перевірки видаткові накладні, податкові накладні, документи по сплати за придбані запасні частини до автомобілів, однак не надані акти звірок з ПП «Промкомплект Україна» та товарно-транспортні накладні.

В Акті перевірки відповідач посилається на результати невиїзної документальної перевірки ПП «Промкомплект Україна» (акт перевірки від 26.09.2012 року № 422/22-417/35477839 Західної МДПІ м. Харкова), на підставі зазначеного здійснено висновок про те, що в ПП «Промкомплект Україна» існують ознаки відсутності господарської діяльності за період березень 2011 року - червень 2012 року.

Висновки вказані в акті перевірки від 26.09.2012 року № 422/22-417/35477839 стали підставою для формування висновків в Акті перевірки від 22.04.2013 року № 940/17-200-НОМЕР_1 про те, що ПП «Промкомплект Україна» не мало господарських відносин з ФОП ОСОБА_1, у зв'язку з чим позивачем порушено п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що позивач згідно заявлених видів діяльності здійснює діяльність з допоміжного обслуговування наземного транспорту та діяльність з прибирання будинків (вивіз відходів). Враховуючи наведене для здійснення діяльності в перевірений період позивачем використовувався спеціалізований автомобільний транспорт, а також власний вантажна - пасажирський автомобіль.

Посилання Акту на дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України свідчить лише про те, що позивачем у встановленому законом порядку відображений податковий кредит по взаємовідносинах з ПП «Промкомплект Україна» у січні 2012 року.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3 даної статті ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. При цьому право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи те, що Актом зазначена наявність належно оформлених податкових накладних, наявність документів по оплати отриманого товару, відображення податкових накладних у відповідному Реєстри та податкової звітності, суд зазначає, що позивачем було дотримано вищеозначених вимог Податкового кодексу.

Посилання Акту на відсутність актів звірок позивача по виконаному правочину з ПП «Промкомплект Україна», у зв'язку з чим неможливо встановити за що сплачені позивачем кошти на користь постачальника спростовується змістом Акту перевірки, яким перелічені товарні накладні, податкові накладні, документі по сплати коштів, в усіх яких зазначена підстава - «за запасні частини».

Обґрунтування висновку Акту посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних здійснено без врахування наданими позивачем при перевірці поясненнями, згідно яких запасні частини отримувалися безпосередньо позивачем по місцю знаходження постачальника у м. Харкові та доставлялися на власному вантажно-пасажирському автомобілі без застосування послуг вантажного перевізника. Отримані запасні частини були використані при здійсненні господарської діяльності.

Виходячи зі змісту акту Західної МДПІ м. Харкова від 26.09.2012 року № 422/22-417/35477839 перевірку ПП «Промкомплект Україна» фактично здійснено не було, документи даного підприємства, в тому числі по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 не вивчалися, у зв'язку з чим даний висновок Акту не може свідчити про порушення діючого податкового законодавства з боку позивача.

Дані правові норми визначають, що до складу витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Системний аналіз правових норм, які регулюються правовідносини, вказує на те, що у разі невиконання іншими особами - учасниками господарських операцій в ланцюгу постачання товарів (послуг) податкових зобов'язань, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, суд вважає. що відповідач помилково застосував норми чинного податкового законодавства України в частині кваліфікації вчиненого позивачем правочину.

Такий висновок суду підтверджується практикою вирішення спорів Європейським судом з прав людини.

Так, відповідно з пунтком 57 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Контролюючим органом не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Що стосується посилання відповідача на відсутність доказів фактичного перевезення товару, позивач обґрунтовано посилається на те, що, відповідно із наказом "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та в порушення вимог Указу Президента України від 03.10.92 р. № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" товарно-транспортна накладна не є документом обов'язкового обліку.

Крім того, дія наказу Міністерства транспорту України та Державного комітету статистики України від 07.08.96 р. № 228/253 "Про затвердження Інструкції "Про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи" була зупинена, тому застосування товарно-транспортної накладної не є обов'язковим.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.04.2013 року № 0001951702, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа