Постанова № 34141562, 09.09.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2013 року Справа № 814/3236/13-а

м. Миколаїв.

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом: Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, м. Миколаїв

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Влад", м. Миколаїв

Суть спору: про зупинення роботи об'єкта.

Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про розгляд у скороченому провадженні питання щодо зупинення роботи об'єкта АЗС № 2, який розташований за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вулиця Жовтненвої революції, 148 "а" і належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Влад" (надалі - відповідач).

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що на його думку виявлені під час проведення перевірки порушення створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а також створюють пожежну та техногенну небезпеку.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, будь-яких заяв чи клопотань не надавав.

Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд вважає, що відсутність представника позивача не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору по суті.

На підставі частини 3 статті 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

В період з 01.07.13 р. по 05.07.13 р. відповідач до наказу від 20.06.13 р. № 7 Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області на підставі посвідчення на перевірку від 01.07.2013 № 299 посадовими особами позивача було здійснено позапланову перевірку виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, виданого за результатами планової перевірки, проведеної у період з 04.04.13 р. по 15.04.13 р. на об'єкті АЗС № 2, який належить відповідачу по справі.

В ході проведення перевірки посадовими особами відповідача здійснювався огляд (обстеження) територій, будівель, споруд, приміщень, проводилась перевірка організації та виконання відповідачем вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту.

За результатами перевірки позивачем було складено Акт від 05.07.13 р. № 160 (надалі - Акт перевірки № 160), у якому зафіксовано факт виявлених порушень, які на його думку є особливо небезпечними, оскільки створюють на підприємстві відповідача загрозу життю та здоров'ю людей, а саме:

- територія АЗС № 2 не спланована таким чином, щоб виключити потрапляння розливних нафтопродуктів за її межі, а саме, на в'їзді та виїзді з території не влаштовано пологі підвищення або дренажні лотки, які відводять забруднені нафтопродуктами атмосферні опади в очисні споруди, що є порушенням пункту 7.12.5 Правил пожежної безпеки в Україні;

- не виконано перевірку дихальної арматури, що є порушенням пункту 7.12.17 НАПБ 19.10.2004;

- допускається експлуатація АЗС без переносного газоаналізатора у вибухозахищеному виконанні, що є порушенням пункту 7.12.19 НАПБ 19.10.2004;

- на території АЗС не встановлений порядок оповіщення людей про пожежу, з яким ознайомлені всі працівники, що є порушенням пункту 3.7 НАПБ 19.10.2004;

- не проводиться навчання та перевірка знань посадових осіб з питань пожежної та техногенної безпеки у порядку, визначеному чинним законодавством, що є порушенням пункту 3.19 НАПБ 19.10.2004;

- посадові особи, відповідальні за протипожежний стан, не пройшли спеціальне навчання по програмі пожежно-технічного мінімуму, що є порушенням пункту 3.18 НАПБ 19.10.2004;

- не проводиться своєчасне очищення приміщень від горючого сміття, відходів виробництва, що є порушенням підпунктів 4.2.1, 4.2.15 НАПБ 19.10.2004;

- керівний склад цивільного захисту не пройшов навчання на курсах цивільної оборони, що є порушенням пункту 1 додатку 1 Переліку категорій осіб керівного складу цивільної оборони, інших управлінських кадрів і фахівців, які підлягають навчанню у сфері цивільного захисту;

- не проведено технічне обслуговування засобів захисту органів дихання, що є порушенням пунктів 4.3.1, 4.3.10 Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях;

Тому, до усунення зазначених вище порушень позивач вважає, що експлуатація АЗС № 2 має бути зупинена.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, пояснення представників сторін, інші матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не доведені належними доказами, виходячи з наступного.

Згідно пункту 7 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Акту перевірки № 160 відповідач звернувся до суду у порядку та строки, встановлені законом.

У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Підстави для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг передбачені, зокрема, статтею 68 Кодексу цивільного захисту України. Так, повністю або частково зупинити виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг можливо лише у тому випадку, коли порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють загрозу життю та здоров'ю людей.

Відповідач зазначає, що з матеріалів Акту перевірки № 160 не вбачається, яким чином перевіряючий прийшов до висновку і вирішив, що виявлені порушення створили загрозу життю та здоров'ю людей, техногенній безпеці, на що позивачем чи його представником не надано пояснень у тому числі не обгрунтовано, чим така загроза підтверджується.

Судом встановлено, що АЗС № 2 працює з 1997 р. Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідними міськими радами надавалися дозволи на розміщення зазначеної АЗС у якості об'єкта торгівлі на території м. Вознесенськ Миколаївської області, що підтверджується Актом Вознесеньскої державної технічної комісії Державного архітектурно-будівельного контролю від 29.04.67 р., Актом державної приймальної комісії про прийом в експлуатацію закінченого будівельного об'єкту затвердженим рішенням Вознесенської міської ради народних депутатів від 22.11.96 р. № 167. З наведеного вбачається, що за період експлуатації АЗС № 2 і до моменту наступної перевірки вона не створювала реальної загрози життю та здоров'ю людей, техногенній безпеці. Будь-яких доказів на це позивачем не надано.

На обґрунтування своїх висновків стосовно наявності загроз життю та здоров'ю людей, техногенній безпеці позивачем зазначені у Акті перевірки № 160 десять порушень, які на його думку їх створюють.

Так, у позові зазначено, що територія АЗС не спланована таким чином, щоб виключити потрапляння розливних нафтопродуктів (у тому числі в разі аварії) за її межі, не влаштовано пологі підвищення або дренажні лотки.

На спростування цього порушення відповідачем було надано копію акту вводу АЗС в експлуатацію, з якого вбачається, що вона містить змонтовані дренажні збірники-уловлювачі для нафтопродуктів, та спеціальні колодязі згідно проектної документації.

Дозвіл Вознесенської міської ради на розміщення об'єктів торгівлі також свідчить про те, що станом на момент введення АЗС в експлуатацію вона відповідала встановленим вимогам законів та нормам того часу.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що на АЗС № 2 неможливий розлив нафтопродуктів по її території, оскільки цьому перешкоджатимуть дренажні збірники-уловлювачі для нафтопродуктів. Вказане не спростовано представником позивача і тому з наведеного можна зробити висновок, що така його точка зору є лише припущенням. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження цього, як на підставу закриття АЗС.

Стосовно встановлення перевіряючим порушень у зв'язку з відсутністю перевірок позивачем дихальної арматури. Представник відповідача пояснив, що перевірка та обслуговування дихальної арматури здійснюється силами спеціалістів самого відповідача. На підтвердження цього відповідач надав суду фотографічні знімки спеціалістів, які здійснюють таку перевірку і яка проводиться за календарний рік неодноразово, що також не спростовано позивачем.

Стосовно встановлення порушенням про відсутність переносного газоаналізатора, термозахисного костюму та набору іскронеутворюючого інструменту. Відповідач зазначив, що на АЗС № 2 є в наявності переносний газоаналізатор, термозахисний костюм, та набір іскронеутворюючого інструменту, на які існують відповідні паспорти. Такий висновок позивача спростовується матеріалами справи та поясненнями представника відповідача з яких вбачається, що відсутність цих спеціальних засобів не дає можливості підприємству проводити перевірку вибухонебезпечної концентрації суміші парів нафтопродуктів у повітрі під час зливо-наливних операцій. Представник відповідача пояснив, що такі зливо-налівні операції здійснюються підприємством періодично по мірі необхідності та надходження нафтопродуктів. Якщо б відповідач не здійснював такі заходи концентрація суміші парів перевищила б встановлені норми, що вже могло би призвело до вибуху нафтопродуктів.

Стосовно висновків позивача про відсутність запасів води для пожежогасіння. Він спростовується наданими відповідачем до суду фотографічний знімок пожежного гідранту, розташованого на території АЗС № 2. Також з пояснень відповідача вбачається, що пожежна водойма на об'єкті заповнена водою, яка у випадку пожежі використовується для пожежогасіння, що не спростовано позивачем.

Стосовно зазначеного порушенням про відсутність встановленого порядку (системи) оповіщення людей про пожежу. Вказане спростовується матеріалами справи та поясненнями представника відповідача, які свідчать про те, що порядок (система) оповіщення людей про пожежу розроблено згідно ПЛАС (план локалізації аварійних ситуацій) і відпрацьована з персоналом АЗС № 2, про що повідомлявся перевіряючий під час проведення перевірки.

Наступним порушенням позивач зазначив про відсутність проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань пожежної та техногенної безпеки. На спростування такого висновку відповідач надав суду докази того, що його посадові особи проходили відповідну перевірку знань згідно чинного законодавства з питань охорони праці та з питань пожежної безпеки, а також пройшли навчання по програмі пожежно-технічного мінімуму, про що свідчать копії відповідних посвідчень.

Стосовно встановлених перевіряючим порушень в частині відсутності проведення своєчасного очищення приміщень від горючого сміття, відходів виробництва. Зазначене спростовується наданими відповідачем до суду поясненнями та фотографічними знімки на підтвердження того, що у приміщеннях АЗС № 2 знаходиться не горюче сміття та відходи виробництва, а тільки запчастини необхідні для ремонту його устаткування.

Щодо висновків позивача про встановлення порушень в частині відсутності проходження керівним складом навчання на курсах цивільної оборони. Представник відповідача пояснив, що керівний склад підприємства прослухав курс цивільної оборони, який проводив начальник відділу надзвичайних ситуацій, але посвідчення про проходження такого навчання керівництвом відділу надзвичайних ситуацій досі не видано з невідомих причин.

Стосовно встановлення порушенням про відсутність проведення технічного обслуговування засобів захисту органів дихання, представник відповідача спростував надання суду копій посвідчень про проходження технічного обслуговування.

Щодо встановлення перевіряючим інших незначних недоліки у роботі АЗС № 2 позивач не надав суду належних доказів, що вони спричиняють реальної загрози життю та здоров'ю людей, а відтак є підставою для зупинення в цілому працюючого об'єкту.

На думку суду, позивач не довів, що те чи інше порушення дійсно викликає таку реальну загрозу, не надав належних доказів на її підтвердження, а звернення до суду в порядку статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", статей 67, 68, 70 Кодексу цивільного захисту України, статті 183-2 КАС України передбачає, що така реальна загроза вже повинна існувати саме на момент звернення до суду і її усунення без зупинення у цілому діяльності суб'єкта господарювання є неможливим.

Крім того, суд зазначає наступне. Згідно пункту 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежно безпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

З наведеного суд приходить до висновку, що повністю або частково зупинити роботу можна підприємства, його окремого виробництва, його виробничої дільники чи окремого агрегату.

Представник позивача у судовому засіданні не довів, що АЗС № 2 є підприємством, окремим виробництвом, виробничою ділянкою чи агрегатом.

На думку суду, зазначена норма закону стосується саме виробничих, а не інших, підприємств.

Згідно статті 50 КАС України, сторонами в адміністративній справі можуть бути суб'єкт владних повноважень та підприємства. По даній справі відповідачем є ТОВ "ВЛАД", а позовні вимоги стосуються закриття лише його окремої господарської одиниці - автозаправної станції, що суперечить припису пункту 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України.

Крім того, судом встановлено, що позовні вимоги не визначають, до якої саме події або на який проміжок часу слід зупинити роботу цього об'єкту. При цьому, під вирішення спору позивач чи його представник не уточнив позовні вимоги. Таким чином, вирішення судом питання про зупинення роботи об'єкта відповідача на невизначений проміжок часу може порушувати права та інтереси підприємства відповідача, оскільки чинним законодавством не встановлений механізм поновлення роботи об'єкту у зв'язку із усуненням порушень, або з інших підстав, роботу якого було зупинено на невизначений судовим рішенням строк.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача з вищенаведених підстав задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області - відмовити повністю.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку

Головуючий суддя О. Ф. Середа