Постанова № 34139915, 14.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р. Справа№ 911/864/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Шпортило Я.І, довіреність № 35-30-8 від 02.01.2013;

від відповідача - Кобзар Л.І., довіреність № б/н від 26.06.2013;

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення господарського суду Київської області від 30.04.2013 у справі № 911/864/13-г (суддя Саванчук С.О.) за позовом державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" про стягнення 15 232 755 грн. 66 коп.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" про стягнення 15 232 755 грн. 66 коп., з яких: 14 133 374 грн. 86 коп. - основна заборгованість; 875 296 грн. 39 коп. - пеня; 182 296 грн. 11 коп. - 3% річних та 41 788 грн. 30 коп. - інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.04.2013 по справі № 911/864/13-г позов задоволено частково, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 10 356 852 грн. 84 коп. основної заборгованості, 128 881 грн. 32 коп. 3% річних, 25 065 грн. 35 коп. інфляційних втрат та 642 645 грн. 89 коп. пені; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі дійшовши висновку про безпідставність включення позивачем сум податку на додану вартість до вартості послуг з наземного обслуговування, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу частково.

Крім цього, позивачем заявлялась вимога про стягнення з відповідача плати у розмірі 1% від квартального чистого доходу за користування інфраструктурою аеропорту в сумі 630 156 грн. 00 коп.

Дана плата також включена позивачем до суми основної заборгованості.

Судом першої інстанції у задоволенні вимоги в частині стягнення з відповідача плати за користування інфраструктурою аеропорту також було відмовлено, оскільки місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що зі звітів про фінансові результати товариства відповідача за 4 квартал 2011 року, за 1 квартал 2012 року, за 2 квартал 2012 року, за 3 квартал 2012 року вбачається, що в спірний період відповідачем від здійсненої діяльності, згідно предмету Угоди, не отримано доходу, проте, наявні збитки.

Також, судом першої інстанції з урахуванням задоволеної суми основного боргу здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 30.04.2013 по справі № 911/864/13-г скасувати в частині відмові у задоволенні позовних вимог в сумі 4 079 310 грн. 26 коп., прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що для застосування нульової ставки оподаткування за послуги з обслуговування повітряних суден позивач не має підстав, оскільки у нього відсутні будь-які господарські відносини з авіакомпаніями перевізниками, тобто відповідно коригувати раніше виставлені рахунки за послуги, надані відповідачу останній не може.

В обґрунтування вимог про стягнення з відповідача плати у розмірі 1% від квартального чистого доходу за користування інфраструктурою аеропорту в сумі 630 156 грн. 00 коп. позивач посилається на неналежне дослідження судом першої інстанції Звітів про фінансові результати товариства відповідача та питання отримання прибутку.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 14.10.2013 надав пояснення, якими підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою.

Представник відповідача надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні з наступних підстав.

Між державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (Аеропорт) та товариством з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" (Агент) 20.09.2011 укладено Генеральну угоду № 02.1.1-14/23.30-91 про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування (обслуговування на пероні та місцях стоянок ПС).

Пунктом 1.1 угоди визначено, що вона встановлює порядок надання Агентом послуг перевізникам з обслуговування на пероні та місцях стоянок повітряних суден.

При цьому, під "послугами з обслуговування на пероні та місцях стоянок повітряних суден" розуміються послуги наземного обслуговування згідно з Додатком А до Стандартної угоди ІАТА від січня 2008 року.

До даної Генеральної угоди сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 20.09.2011р. та № 2 від 30.10.2011р.

Так, у Додатковій угоді № 2 сторони встановили перелік послуг з наземного обслуговування, які Аеропорт буде надавати Агенту при обслуговуванні Агентом кожного рейсу авіакомпанії ПАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", який виконується повітряним судном AN 148, F50.

Згідно п. 2.7 Додаткової угоди № 2, Агент здійснює оплату за вищевказані послуги за місяць двома частинами. Оплата здійснюється на підставі рахунків, які виставляються за період з 01 по 15 число поточного місяця, в якому надаються послуги, до 20 числа цього ж місяця; за період з 16 по 31 число поточного місяця до 05 числа місяця, що настає за звітним. Датою отримання рахунку буде фактична дата його отримання, засвідчена підписом представника Агента. Протягом 35-ти днів з дати отримання рахунку Агент здійснює оплату в національній валюті України на вказаний поточний рахунок Аеропорту.

Разом з рахунками Агент отримує підписані з боку Аеропорту акти приймання-здачі виконаних послуг. Підписані акти Агент зобов'язаний повернути в бухгалтерію Аеропорту протягом 5-ти банківських днів з дати їх отримання. Акти підписуються керівниками сторін або призначеними ним уповноваженими особами. У разі підписання актів не керівниками, сторони дають одна одній належним чином оформлені повноваження осіб, що підписують акти. Якщо протягом 5-ти банківських днів з дня одержання акт не буде повернено Аеропорту, він вважається підписаним Агентом.

Пунктом 2.8. Додаткової угоди № 2 передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати рахунків, агент виплачує аеропорту за кожний день простроченого платежу пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у той період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.1 угоди за можливість користування інфраструктурою аеропорту агент сплачує на користь аеропорту плату у розмірі 1% від квартального чистого доходу, отриманого від своєї діяльності згідно з предметом Угоди (згідно "Звіту про фінансові результати" ф.2СК"). Нарахування ПДВ здійснюється згідно з чинним законодавством.

На виконання умов договору, позивачем у період з квітня по вересень 2012 року надано відповідачу послуги з наземного обслуговування на загальну суму 21 093 988 грн. 43 коп., що підтверджується рахунками-фактурами від 10.05.2012 № 71/249, від 15.05.2012 № 71/274, від 31.05.2012 № 71/301, від 15.06.2012 № 71/337, від 30.06.2012 № 71/354, від 15.07.2012 № 71/376, від 31.07.2012 № 71/391, від 31.07.2012 № 71/392, від 15.08.2012 № 71/415, від 15.08.2012 № 71/416, від 31.08.2012 № 71/448, від 31.08.2012 № 71/449, від 15.09.2012 № 71/471, від 15.09.2012 № 71/472, від 30.09.2012 № 71/478, від 30.09.2012 № 71/479 та актами приймання-здачі виконаних послуг до них (т.1, а.с. 59-90).

Так, рахунки за надані послуги разом з актами приймання-здачі виконаних послуг передані відповідачу згідно реєстрів про передачу зазначених документів, що підтверджується підписами уповноважених представників відповідача (т.1, а.с. 102-111).

Акти приймання-здачі з підписом уповноваженої особи та відбитком печатки відповідача позивачу не були повернуті, а отже відповідно до пункту 2.7 Додаткової угоди № 2 вони вважаються підписаними відповідачем.

Відповідач частково оплатив послуги з наземного обслуговування надані позивачем згідно рахунків-фактур від 10.05.2012 № 71/249, від 15.05.2012 № 71/274, від 31.05.2012 № 71/301, від 15.06.2012 № 71/337, від 30.06.2012 № 71/354, від 15.07.2012 № 71/376 на загальну суму 7 590 769 грн. 57 коп.

Враховуючи невиконання відповідачем в повному обсязі зобов'язання щодо оплати послуг з наземного обслуговування позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості за ці послуги в сумі 13 503 218 грн. 86 коп.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача плату у розмірі 1% від квартального чистого доходу за користування інфраструктурою аеропорту в сумі 630 156 грн. 00 коп., що була включена позивачем до суми основної заборгованості.

Таким чином, позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу у розмірі 14 133 374 грн. 86 коп., що складається з суми наданих відповідачу послуг з наземного обслуговування (13 503 218 грн. 86 коп., в тому числі 20% ПДВ у сумі 3 146 366 грн. 02 коп.) та плати у розмірі 1% від квартального чистого доходу за користування інфраструктурою аеропорту (630 156 грн. 00 коп.)

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 2.7 Додаткової угоди № 2 Агент здійснює оплату за послуги за місяць двома частинами. Оплата здійснюється на підставі рахунків, які виставляються за період з 01 по 15 число поточного місяця, в якому надаються послуги, до 20 числа цього ж місяця; за період з 16 по 31 число поточного місяця до 05 числа місяця, що настає за звітним. Датою отримання рахунку буде фактична дата його отримання, засвідчена підписом представника Агента. Протягом 35-ти днів з дати отримання рахунку Агент здійснює оплату в національній валюті України на вказаний поточний рахунок Аеропорту.

Разом з рахунками Агент отримує підписані з боку Аеропорту акти приймання-здачі виконаних послуг. Підписані акти Агент зобов'язаний повернути в бухгалтерію Аеропорту протягом 5-ти банківських днів з дати їх отримання. Акти підписуються керівниками сторін або призначеними ним уповноваженими особами. У разі підписання актів не керівниками, сторони дають одна одній належним чином оформлені повноваження осіб, що підписують акти. Якщо протягом 5-ти банківських днів з дня одержання акт не буде повернено Аеропорту, він вважається підписаним Агентом.

Відповідачем зобов'язання з оплати послуг з наземного обслуговування в обумовлені строки своєчасно та в повному обсязі виконано не було.

Як вже зазначалось вище, відповідач перерахував на рахунок позивача лише 7 590 769 грн. 57 коп.

Решта заборгованості за надані позивачем послуги з наземного обслуговування відповідачем оплачена так і не була.

Враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг з наземного обслуговування настав, проте зобов'язання в повному обсязі виконано не було.

У зв'язку з невиконанням в повному обсязі зобов'язання з оплати послуг з наземного обслуговування позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за зазначені послуги в сумі 13 503 218 грн. 86 коп.

При цьому, позивачем до зазначеної суми заборгованості за рахунками -фактурами від 10.05.2012 № 71/249, від 15.05.2012 № 71/274, від 31.05.2012 № 71/301, від 15.06.2012 № 71/337, від 30.06.2012 № 71/354 та частково за рахунками від 15.07.2012 № 71/376, від 31.07.2012 № 71/392, від 15.08.2012 № 71/416, від 31.08.2012 № 71/449, від 15.09.2012 № 71/472, від 30.09.2012 № 71/479 було включено суму податку на додану вартість, що нарахований у розмірі 20% від вартості цих послуг та складає 3 146 366 грн. 02 коп.

Так, зазначена сума податку на додану вартість безпідставно включена позивачем до суми заборгованості з оплати послуг з наземного обслуговування, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1. Угоди та пункту 2 Додаткових угод № № 1, 2, ціни за послуги позивача встановлені без податку на додану вартість.

Також, зазначено, що нарахування податку на додану вартість здійснюється у відповідності до чинного законодавства України.

Згідно абзацу "в" підпункту 195.1.3. пункту 195.1. статті 195 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції, зокрема: послуги з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси.

До послуг з обслуговування повітряних суден, які виконують міжнародні рейси, відносяться послуги, які комплексно необхідні та безпосередньо пов'язані з виконанням міжнародного рейсу, а саме:

- обслуговування повітряних суден та пасажирів в аеропорту (посадка-зліт повітряного судна, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, наднормативна стоянка повітряного судна);

- послуги з наземного обслуговування повітряних суден та пасажирів в аеропортах;

- оренда аеропортових приміщень у частині використання для обслуговування міжнародних рейсів (офіси, стійки реєстрації та інші службові приміщення, які орендуються авіаперевізниками, що виконують міжнародні рейси);

- послуги персоналу з обслуговування повітряних суден.

Таким чином, послуги з обслуговування міжнародних авіарейсів підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Та обставина, що надані послуги стосувалися обслуговування саме міжнародних авіарейсів підтверджується матеріалами справи та не спростовується позивачем.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність включення сум податку на додану вартість до вартості послуг, що надані з обслуговування міжнародних авіарейсів у рахунках-фактурах від 10.05.2012 № 71/249, від 15.05.2012 № 71/274, від 31.05.2012 № 71/301, від 15.06.2012 № 71/337, від 30.06.2012 № 71/354 та частково за рахунками від 15.07.2012 № 71/376, від 31.07.2012 № 71/392, від 15.08.2012 № 71/416, від 31.08.2012 № 71/449, від 15.09.2012 № 71/472, від 30.09.2012 № 71/479.

Слід також зазначити, що аналогічної правової позиції щодо неправомірності застосування 20% ставки податку на додану вартість до послуг з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси дотримується і Вищий господарський суд України в постанові від 02.04.2013 по справі № 10/034-12 за позовом державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" про стягнення заборгованості за Генеральною угодою № 02.1.1-14/23.30-91 від 20.09.2011 (вимоги про стягнення заборгованості за якою, проте за інший період, також є предметом розгляду у даній справі).

Такого висновку дійшла і Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Київської області при здійсненні документальної позапланової перевірки ТОВ "Аерохендлінг" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, про що зазначено в Акті від 29.05.2012р. № 174/15-1/32164518.

Так, перевіркою було встановлено, що до послуг з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси, застосовується нульова ставка податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" п. 195.1.3. Податкового кодексу України.

При цьому, податкова інспекція зазначила як порушення, оподаткування послуг з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси, за ставкою 20%, оскільки зазначене суперечить вимогам підпункту "в" п. 195.1.3. Податкового кодексу України.

Наведені обставини було відображено, як в вищезазначеній постанові Вищого господарського суду України від 02.04.2013 по справі № 10/034-12, так і в акті Державної фінансової інспекції України від 20.06.2013 № 05-21/166 (т.5, а.с. 21-29).

Отже, з урахуванням наведеного, сума заборгованості за надані позивачем відповідачу послуги з наземного обслуговування за вирахуванням податку на додану вартість складає 10 356 852 грн. 84 коп. (13 503 218 грн. 86 коп. - сума наданих послуг - 3 146 366 грн. 02 коп. - сума податку на додану вартість).

Доводи відповідача щодо відсутності заборгованості за послуги з наземного обслуговування, у зв'язку з тим, що замовлення на такі послуги з боку відповідача були відсутні, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Так, Додатковою угодою № 2 сторони визначили перелік послуг з наземного обслуговування, які позивач буде надавати відповідачу при обслуговуванні останнім рейсів авіакомпанії ПАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України".

Порядок оплати за отримані відповідачем послуги визначено п. 2.7 Додаткової угоди № 2, відповідно до якого оплата здійснюється на підставі рахунків, датою отримання яких є фактична дата їх отримання, засвідчена підписом представника відповідача. Протягом 35-ти днів з дати отримання рахунку відповідач здійснює оплату в національній валюті України на вказаний поточний рахунок Аеропорту.

Крім цього, в зазначеному пункті Додаткової угоди вказано, що разом з рахунками відповідач отримує підписані з боку Аеропорту акти приймання-здачі виконаних послуг. Підписані акти він зобов'язаний повернути в бухгалтерію Аеропорту протягом 5-ти банківських днів з дати їх отримання. Якщо протягом 5-ти банківських днів з дня одержання акт не буде повернено Аеропорту, він вважається підписаним відповідачем.

Рахунки за надані позивачем послуги разом з актами приймання-здачі виконаних послуг на загальну суму 21 093 988 грн. 43 коп. передані відповідачу згідно реєстрів про передачу зазначених документів, що підтверджується підписами уповноважених представників відповідача (т.1, а.с. 102-111).

Акти приймання-здачі з підписом уповноваженої особи та відбитком печатки відповідача позивачу не були повернуті, а отже відповідно до пункту 2.7 Додаткової угоди № 2 вони вважаються підписаними відповідачем.

За наведених обставин, враховуючи те, що відповідачем жодних зауважень щодо зазначених позивачем в актах приймання-здачі кількості та якості послуг не було зроблено, доводи відповідача щодо неотримання ним таких послуг є необґрунтованими.

Крім того, відповідачем не доведено не отримання таких послуг та не спростовано доказів, наданих позивачем.

Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку в частині визначення суми заборгованості за надані позивачем відповідачу послуги з наземного обслуговування у розмірі 10 356 852 грн. 84 коп. (тобто за вирахуванням ПДВ від заявленої позивачем суми).

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з відмовою у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача плати у розмірі 1% від квартального чистого доходу за користування інфраструктурою аеропорту, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5.1 Угоди за можливість користування інфраструктурою аеропорту агент сплачує на користь аеропорту плату у розмірі 1% від квартального чистого доходу, отриманого від своєї діяльності згідно з предметом Угоди (згідно "Звіту про фінансові результати" ф.2СК"). Нарахування ПДВ здійснюється згідно з чинним законодавством.

Позивачем на підставі Звітів відповідача про фінансові результати було виставлено останньому рахунки-фактури за користування інфраструктурою аеропорту за період 4-ий квартал 2011 року - 3-ий квартал 2012 року на загальну суму 630 156 грн. 00 коп.

Рахунки на зазначену суму було передано відповідачу разом з актами приймання-здачі виконаних послуг згідно реєстрів про передачу зазначених документів, що підтверджується підписами уповноважених представників відповідача (т.1, а.с. 102-111).

Акти приймання-здачі з підписом уповноваженої особи та відбитком печатки відповідача позивачу не були повернуті.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення плати за користування інфраструктурою зазначив про те, що зі звітів про фінансові результати товариства відповідача за 4 квартал 2011 року, за 1 квартал 2012 року, за 2 квартал 2012 року, за 3 квартал 2012 року вбачається, що в спірний період відповідачем від здійсненої діяльності, згідно предмету Угоди, не отримано доходу, а наявні збитки.

Проте, зазначений висновок суду є невірним.

Перш за все, звітами не підтверджено наявність збитків та вбачається отримання відповідачем доходу, в контексті такого поняття, закладеного в п. 5.1 угоди.

Крім того, Державною фінансовою інспекцією України за результатом проведеної зустрічної звірки відповідача було встановлено, що останнім отримано доходу (виручки) за наземне обслуговування за спірний період 4-ий квартал 2011 року - 3-ий квартал 2012 року без ПДВ на загальну суму 36 182 854 грн. 38 коп.

Таким чином, 1% чистого доходу відповідача, отриманого від здійснення діяльності на території аеропорту складає 361 828 грн. 54 коп. без ПДВ або 434 194 грн. 25 коп. з ПДВ.

На підтвердження наведеного, позивачем долучено до матеріалів справи Акт Державної фінансової інспекції України від 20.06.2013 № 05-21/166 (т.5, а.с. 21-29).

Неможливість надання зазначеного акту до суду першої інстанції позивач обґрунтував тим, що його було складено лише 20.06.2013, тобто вже після ухвалення оскаржуваного рішення по даній справі від 30.04.2013.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин.

Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про прийняття даного додаткового доказу, оскільки причина його не подання до суду першої інстанції є поважною та позивач в силу незалежних від нього обставин не міг своєчасно подати Акт ревізії до місцевого господарського суду.

Крім цього, слід зазначити, що під час розгляду даної справі судом першої інстанції ревізія фінансово-господарської діяльності позивача, за результатами проведення якої і було складено зазначений акт, ще тривала.

Отже, судом апеляційної інстанції розглядається дана справа за наявними у справі і додатково наданими доказами, оскільки заявник обґрунтував неможливість їх надання суду першої інстанції.

Як вже було зазначено, за результатом проведеної зустрічної звірки відповідача Державною фінансовою інспекцією України було встановлено, що останнім отримано доходу (виручки) за наземне обслуговування за період 4-ий квартал 2011 року - 3-ий квартал 2012 року без ПДВ на загальну суму 36 182 854 грн. 38 коп., з яких 1% чистого доходу відповідача, отриманого від здійснення діяльності на території аеропорту складає 361 828 грн. 54 коп. без ПДВ або 434 194 грн. 25 коп. з ПДВ.

Крім цього, за даними Акту Державної фінансової інспекції України від 20.06.2013 № 05-21/166 зазначені кошти за користування інфраструктурою аеропорту відповідачем на користь позивача не сплачувались.

За результатами вказаного Акту видано вимогу про усунення порушення, яка не оскаржена в частині складеній на підставі вищезазначених обставин та не визнана недійсною.

Отже, враховуючи те, що Актом Державної фінансової інспекції України від 20.06.2013 № 05-21/166 встановлено отримання відповідачем доходу (виручки) за наземне обслуговування за період 2011-2012 роки, а також те, що відповідачем кошти за користування інфраструктурою аеропорту на користь позивача не сплачувались, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про задоволення вимоги в частині стягнення зазначеної плати в сумі 434 194 грн. 25 коп.

Таким чином, рішення суду першої інстанції з урахуванням задоволеної судом апеляційної інстанції вимоги про стягнення суми коштів за користування інфраструктурою аеропорту підлягає зміні в частині визначення суми основного боргу.

Так, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 10 791 047 грн. 09 коп., з яких: 10 356 852 грн. 84 коп. - сума наданих послуг з наземного обслуговування; 434 194 грн. 25 коп. - плата користування інфраструктурою аеропорту.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 875 296 грн. 39 коп., 3% річних в сумі 182 296 грн. 11 коп. та інфляційні втрати в сумі 41 788 грн. 30 коп.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до пункту 2.8. Додаткової угоди № 2 у випадку несвоєчасної оплати рахунків, агент виплачує аеропорту за кожний день простроченого платежу пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у той період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи було це передбачено договором.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за Генеральною угодою № 02.1.1-14/23.30-91 від 20.09.2011 колегія суддів здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням задоволеної суми основного боргу, дійшла висновку про часткове задоволення зазначених вимог.

Так, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 656 557 грн. 56 коп. пені, 131 663 грн. 65 коп. 3% річних та 25 498 грн. 67 коп. інфляційних втрат.

Рішення суду першої інстанції в частині визначення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідно підлягає зміні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд розглянув не повно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості та відповідно сум пені, 3% річних та інфляційних втрат в меншому ніж є обгрунтованим розмірі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право змінити рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення зміні в частині визначення суми основної заборгованості та відповідно сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 791 047 грн. 09 коп. основної заборгованості, 656 557 грн. 56 коп. пені, 131 663 грн. 65 коп. 3% річних, 25 498 грн. 67 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення господарського суду Київської області від 30.04.2013 у справі № 911/864/13-г за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" про стягнення 15 232 755 грн. 66 коп. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 30.04.2013 у справі № 911/864/13-г змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" про стягнення 15 232 755 грн. 66 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" (08300, Київська область м. Бориспіль, Аеропорт, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32614518) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20572069) 10 791 047 грн. 09 коп. основної заборгованості, 656 557 грн. 56 коп. пені, 131 663 грн. 65 коп. 3% річних, 25 498 грн. 67 коп. інфляційних втрат та 52 427 грн. 08 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити».

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" (08300, Київська область м. Бориспіль, Аеропорт, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32614518) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20572069) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 3 805 грн. 74 коп.

5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідні накази.

6. Матеріали справи № 911/864/13-г повернути до господарського суду Київської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Руденко М.А.