Постанова № 34139900, 14.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.10.2013р. справа №905/4539/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 по дов.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Донецької міської ради, м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2013р. (повний текст від 09.08.2013р.) у справі №905/4539/13 (суддя Харакоз К.С.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк

до Донецької міської ради, м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаки-2007», м. Донецьк

про скасування рішення Донецької міської ради №31/137 від 05.06.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Донецької міської ради, м. Донецьк, про визнання недійсним та скасування рішення Донецької міської ради від 05.06.2013р. №31/137 «Про скасування рішень міської ради від 21.09.2012р. №21/302, №21/317».

Ухвалою від 21.06.2013р. господарський суд порушив провадження у справі №905/4539/13 та в порядку ст. 27 ГПК України залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаки-2007», м. Донецьк.

08.07.2013р. позивач направив до суду клопотання про зміну позовних вимог, а саме - просив припинити дії, що порушують права ФОП ОСОБА_2, шляхом скасування рішення Донецької міської ради від 05.06.2013р. №31/137 «Про скасування рішень міської ради від 21.09.2012р. №21/302, №21/317».

Рішенням від 08.08.2013р. господарський суд Донецької області уточнені позовні вимоги задовольнив з посиланням на Рішення Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009р., відповідно п.5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх змін чи припинення. З огляду на викладене, суд першої інстанції зазначив, що після укладення договору на розміщення тимчасової споруди з позивачем, рішення Донецької міської ради №21/317 від 21.09.2012р. не може бути скасоване чи змінене, оскільки вичерпало свою дію самим фактом укладання такого договору. Тому оскаржуване у даній справі рішення Донецької міської ради №31/137 від 05.06.2013р. є таким, що прийнято в порушення способів, встановлених Конституцією та законами України, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Не погодившись з винесеним рішенням відповідач, Донецька міська рада, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та припинити провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що суд першої інстанції помилково визначив підсудність даного спору, порушив провадження у справі та в подальшому ухвалив оскаржуване судове рішення. За твердженням скаржника, прийняття рішень, в тому числі індивідуально-правового характеру, є способом реалізації органом місцевого самоврядування своїх владних повноважень, а надання дозволу на розташування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності є адміністративною послугою уповноваженого на те суб'єкта владних повноважень. В свою чергу, за висновком апелянта, наведене обумовлює необхідність додержання спеціальних вимог закону щодо визначення способу захисту прав при оскарженні дій або актів суб'єктів власних повноважень із застосуванням приписів адміністративного законодавства.

Заявник апеляційної скарги також наголошує, що судом першої інстанції було безпідставно не прийнято до уваги той факт, що при прийнятті рішень від 21.09.2012р. №21/317 та від 05.06.2013р. №31/137 міська рада не реалізовувала свою господарську компетенцію, а здійснювала владні повноваження в сфері містобудівної діяльності. Тому, за висновком відповідача, відповідно до приписів ст.ст.62, 80 ГПК України суд мав або відмовити у прийнятті позовної заяви, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, або припинити провадження у справі на стадії судового розгляду.

Вищевикладене, на думку скаржника, є порушенням норм процесуального права, що в свою чергу є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились з невідомих підстав, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином (штамп канцелярії ДАГС про відправлення процесуального документа 03.10.2013р.). Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 02.10.2013р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Донецької міської ради №21/317 від 21.09.2012р. ФОП ОСОБА_2 було дозволено розміщення комплексу торговельних павільйонів строком на 3 роки по АДРЕСА_1 згідно паспорта на об'єкт обслуговування населення за умови укладення відповідного договору.

21.02.2013р. між Донецькою міською радою та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір на розміщення тимчасової споруди, за умовами якого міська рада дозволила, а позивач розмістив відповідно до паспорту прив'язки комплекс торгових павільйонів загальною площею 636,00кв.м. на земельній ділянці загальною площею 636,00кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1, строком до 21.09.2015р. Крім того, в матеріалах справи наявна копія оформленого позивачем «Паспорта прив'язки тимчасової споруди», зареєстрованого 02.04.2013р.

Проте в подальшому, рішенням №31/137 від 05.06.2013р., у зв'язку з неодноразовими колективними зверненнями громадян, що мешкають по вул. Кольцова, будинки №№1,3,5,7,9,11, про незгоду з розміщенням комплексу торгових павільйонів по АДРЕСА_1, наявність на земельній ділянці інженерних мереж та зелених насаджень, з метою недопущення порушення прав і законних інтересів громадян, Донецька міська рада скасувала, зокрема, рішення №21/317 «Про надання дозволу ФОП ОСОБА_2 на розміщення комплексу торгових павільйонів по АДРЕСА_1», а також запропонувала позивачу розірвати договір на розміщення тимчасових споруд, укладений на підставі вказаного рішення міськради.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач звернувся до господарського суду з вимогами про припинення дій, що порушують права ФОП ОСОБА_2, шляхом скасування рішення Донецької міської ради №31/137 від 05.06.2013р. (з урахуванням уточнення).

Як вже зазначалось вище, суд першої інстанції уточнені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

У пункті 5 Рішення Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009р. у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) висловлено правову позицію про те, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Разом з цим, Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що після укладення договору розміщення тимчасової споруди від 21.02.2013р. з позивачем на виконання рішення Донецької міської ради №21/317 від 21.09.2012р., зазначене рішення не може бути скасовано або змінено, оскільки вичерпало свою дію самим фактом укладання вказаного договору. Крім того, оскільки внаслідок прийняття рішення Донецької міської ради №21/317 від 21.09.2012р. виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією прав позивача на здійснення підприємницької діяльності шляхом розміщення тимчасових споруд, ФОП ОСОБА_2 заперечує проти зміни чи припинення вказаних правовідносин, прийняття міською радою спірного рішення №31/137 від 05.06.2013р. суперечить вищевказаним приписам Конституції та законів України, що є підставою для задоволення уточненого позову та скасування рішення Донецької міської ради №31/137 від 05.06.2013р.

Відносно посилань заявника апеляційної скарги на непідвідомчість даного спору господарському суду, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У пункті 17 Постанови №10 від 24.10.2011р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» Пленум Вищого господарського суду України висловив правову позицію про те, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах: а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність; б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором; в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління; г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Оскільки у даному випадку на виконання органу місцевого самоврядування було укладено господарський договір (розташування тимчасових споруд), місцевий господарський суд обґрунтовано прийняв дану позовну заяву до свого провадження та розглянув справу по суті з винесенням відповідного рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами та обставинами справи, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

З огляду на наведене, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2013р. у справі №905/4539/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на скаржника.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2013р. (повний текст від 09.08.2013р.) у справі №905/4539/13 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Донецької міської ради, м. Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2013р. (повний текст від 09.08.2013р.) у справі №905/4539/13 - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

А.М. Мясищев

Надруковано примірників - 6

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-третій особі

1-господарському суду

1-ДАГС