Рішення № 34139810, 14.10.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 жовтня 2013 року Справа № 913/2066/13

Провадження №5/913/2066/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акант-Інвест», м. Дніпропетровськ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

про стягнення 13 033 грн. 42 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

Секретар судового засідання Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором перевезення вантажів в міжнародному сполучені № 12 від 18.02.2013 в сумі 12400 грн. 00 коп., неустойки в сумі 516 грн. 04 коп., 3% річних в сумі 104 грн. 98 коп. та інфляційних втрат в сумі 12 грн. 40 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем зобов'язань в частині оплати послуг за договором перевезення вантажів в міжнародному сполучені № 12 від 18.02.2013 в сумі 12400 грн. 00 коп. Крім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача неустойки в сумі 516 грн. 04 коп., 3% річних в сумі 104 грн. 98 коп. та інфляційних втрат в сумі 12 грн. 40 коп.

Позивач не скористався правом на участь свого представника у даному судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Разом з тим, від позивача надійшло клопотання від 16.09.2013 № 1609/1, в якому він просить розглянути справи без участі його повноважного представника та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач правом на участь свого представника не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка представника на повідомленні про відкладення розгляду справи.

При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

18 лютого 2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, як експедитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акант-Інвест», як перевізником, був укладений договір перевезення вантажів в міжнародному сполученні № 12 (далі за текстом договір) (а.с. 10-13).

Відповідно до п 1.1. договору предметом договору є правовідносини, за якими перевізник (позивач у справі) зобов'язується від свого імені за дорученням експедитора та за його рахунок на обумовлених в договорі та заявці умовах, здійснити в інтересах експедитора комплекс дій, пов'язаних з перевезенням вантажів експедитора.

Згідно із п. 4.5 договору експедитор зобов'язується оплатити рахунок перевізника в строк не пізніше 5ти банківських днів після надання експедитору оригіналів рахунку, СМR або ТТН зі штампом одержувача, акта виконаних робіт та податкової накладної, якщо інше не встановлено в заявці.

На виконання умов договору відповідачем було оформлено договір-заявка транспортного експедування (а.с. 14), відповідно до умов якої строк сплати послуг становить 5-7 банківських днів по оригіналу СМR.

З наданої позивачем міжнародно-транспорної накладної (а.с. 15) вбачається, що позивач у повному обсязі виконав передбачені умовами договору зобов'язання, а відповідач прийняв послуги без зауважень та претензій.

Позивачем 18.03.2013 направлено вказані у заявці документи, які були отримані відповідачем 22.03.2013 (а.с. 68).

Відповідачем на розрахунковий рахунок позивача перерахована частина боргу в загальній сумі 15186 грн. 00 коп.

Отже, відповідач свої обов'язки за договором не виконав належним чином та у повному обсязі, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість у сумі 12400 грн. 00 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 1 ст. 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 12400 грн. 00 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми,

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 25.03.2013 по 05.07.2013 в сумі 104 грн. 98 коп.

Проте, приймаючи до уваги, що документи, вказані у заявці, були отримані відповідачем 22.03.2013, прострочення виконання грошового зобов'язання розпочалося з 03.04.2013 (тобто через 7 банківських днів, встановлених заявкою на перевезення).

Враховуючи вказане, позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково в сумі 95 грн. 80 коп. за період з 03.04.2013 по 05.07.2013.

Заявлена позивачем вимога по стягненню інфляційних нарахувань підлягає задоволенню повністю в сумі 12 грн. 49 коп. як обґрунтовано нарахована за квітень-травень 2013 року. При цьому, втрати від інфляції, нараховані позивачем за березень 2013 року, судом не беруться до уваги, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання виникло лише з 03.04.2013.

Вимога позивача про стягнення пені в сумі 516 грн. 04 коп. за період з 25.03.2013 по 05.07.2013, не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Договір чи заявка не містять положень щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені та відповідно її розміру, у зв'язку з чим позивач не вправі нараховувати непередбачену договором санкцію у вигляді пені та вимагати її стягнення у судовому порядку.

Нарахування заявленої до стягнення пені позивач мотивує нормою п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Позивач невірно тлумачить зміст норми п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим його доводи з обґрунтування стягнення штрафних санкцій відхиляються судом з наступних підстав.

Згідно даної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, за змістом даної норми, сторони за господарськими договорами мають визначати штрафні санкції виходячи з облікової ставки Національного банку України, якщо законом або сторонами у договорі не передбачено інший розмір відсотків. Тому, тлумачення норми п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, як визначення на законодавчому рівні нарахування штрафних санкцій у розмірі однієї облікової ставки є неправильним.

Щодо застосування позивачем подвійної облікової ставки з посиланням на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» слід зазначити, що згідно ст. 1 даного Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, законодавством, на яке посилається представник позивача, обмежено максимальний розмір пені, що може бути стягнута за невиконання грошового зобов'язання, а не визначено в імперативному порядку розмір пені, що підлягає стягненню у будь-якому випадку незалежно від наявності певного правочину.

Тому, вимоги по стягненню пені є необґрунтованими.

Таким чином, оцінивши доводи позивача та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню борг в сумі 12400 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 95 грн. 80 коп., інфляційні втрати в сумі 12 грн. 40 коп. (Всього - 12508 грн. 20 коп.) У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1651 грн. 17 коп.

Згідно із до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Акант-Інвест» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 13033 грн. 42 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_2), ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акант-Інвест», м. Дніпропетровськ, вул. О.Гончара, б. 40, код за ЄДРПОУ 32887705: борг в сумі 12400 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 95 грн. 80 коп., інфляційні втрати в сумі 12 грн. 40 коп. та судовий збір в сумі 1651 грн. 17 коп. Наказ видати.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 14.10.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано - 16.10.2013.

Суддя С.В.Вінніков