Постанова № 34139657, 14.10.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р. Справа № 914/854/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддів Краєвської М.В.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної cкарги Фермерського господарства "Стоянцівське" без номера та дати (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 05-05/1457/13 від 18.07.2013р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 18.06.2013р.

у справі № 914/854/13-г (головуючий суддя - О.І. Щигельська, судді - Ю.О. Сухович, Б.І. Яворський)

за позовом Прокурора Мостиського району в інтересах держави в особі державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд, м. Київ

до Фермерського господарства „Стоянцівське", с. Стоянці Мостиського району

про стягнення 641289,25грн.

за участю представників сторін:

від Прокуратури: Яворський Я.Т. - старший прокурор управління прокуратури Львівської області (посвідчення від 24.10.2012 р. № 011137);

від позивача: Кук Б.Б. - представник (довіреність №304 від 22.05.2013 р.);

від відповідача (скаржника): не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.06.2013 р. у справі № 914/854/13 позов задоволено частково, стягнуто з Фермерського господарства "Стоянцівське" на користь Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд 230235,96 грн. - авансового платежу, 226047,19 грн. - штрафу, 1700,01 грн. - 3% річних за користування чужими коштами. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Фермерського господарства "Стоянцівське" в доход Державного бюджету України 4579,83 грн. судового збору. Стягнуто з Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд в доход Державного бюджету України 1833,06 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено форвардний біржовий контракт № 116 Ф від 05.04.2012 р. та додатковий договір до нього № 1 від 20.09.2012 р., згідно яких фермерське господарство «Стоянцівське» зобов'язувалось здійснити поставку зерна Державній спеціалізованій установі Аграрний фонд на суму 1800000,00 грн. Позивач на виконання умов договору здійснив попередню оплату у розмірі 9000000,00 грн., проте відповідач не виконав своїх зобов'язань за контрактом в повній мірі, здійснив поставку зерна всього на суму 669764,04 грн., а тому сума неповернутого авансового платежу складає 230235,96 грн., яка підлягає стягненню в примусовому порядку з урахуванням штрафу - 226047,19 грн. та 3% річних - 1700,01 грн. (згідно розрахунку суду) за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів та термінів поставки. В частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 100591,00 грн. та штрафу у розмірі 7% за прострочення поставки товару понад 30 днів на суму 79116,52 грн., суд відмовив, оскільки відсутні підстави для їх застосування.

Відповідач, - фермерське господарство «Стоянцівське», не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. В доводах апеляційної скарги зазначає про безпідставність нарахування 3 % річних у розмірі 1700,01 грн., а тому позовні вимоги визнав частково, в сумі 230235,96 грн. - авансового платежу, 226047,19 грн. - штрафу та 566,15 грн. - 3 % річних. При цьому зазначив, що розрахунковий період, який визначено судом першої інстанції з 02.11.2012 р. по 30.01.2013 р. є помилковим. На думку відповідача, за розрахунковий період при визначенні 3% річних початково повинен братися день наступний за днем закінчення терміну поставки товару, тобто 02.11.2012 р., а кінцевим - останній день дії Контракту, тобто 01.12.2012 р., а тому сума річних, що підлягає стягненню з господарства становить 566,15 грн., а не 1700,01 грн.

Державна спеціалізована бюджетна установа Аграрний фонд у письмових поясненнях (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 05-04/4680/13) заперечив доводи апеляційної скарги, оскільки ні чинним законодавством, а ні самим Контрактом не передбачено, що закінчення його строку звільняє відповідача від обов'язку поставки товару, а тому господарство зобов'язане сплатити 3% річних в сумі 1700,01 грн. за період з 02.11.2012 р. по 30.01.2013 р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 914/854/13-г та призначено до розгляду в судове засідання на 12.08.2013 р. (а.с. 66-67) в складі колегії головуючого судді Давид Л.Л., суддів Данко Л.С. та Юрченка Я.О. В даному складі колегії суддів 12.08.2013 р. розгляд справи № 914/854/13-г відкладено в судове засідання на 16.09.2013 р. (а.с. 87-88).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Юрченка Я.О. в склад колегії суддів для розгляду справи № 914/854/13-г господарського суду Львівської області введено суддю Кордюк Г.Т.

В судовому засіданні 16.09.2013 р. розгляд справи № 914/854/13-г відкладено на 30.09.2013 р. (а.с. 100-101).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2013 р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Кордюк Г.Т. в склад колегії суддів для розгляду справи № 914/854/13 -г господарського суду Львівської області введено суддю Кравчук Н.М.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 р. розгляд справи № 914/854/13-г відкладено в судове засідання на 14.10.2013 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача (скаржника) (а.с. 107-108). Участь представників сторін в судове засідання визначено на власний розсуд.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 р. в зв»язку із перебуванням у відрядженні судді Данко Л.С. і зайнятістю в інших судових засіданнях Кравчук Н.М. в склад колегії по розгляду справи № 909/854/13-г господарського суду Львівської області введено суддів Краєвську М.В., Юрченка Я.О.

В судове засідання 14.10.2013 р. з'явився Прокурор та представник Позивача, які заперечили доводи апеляційної скарги. Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив.

Вивчивши матеріали справи у сукупності з апеляційною скаргою та поясненнями на неї, оцінивши зібрані докази, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

5 квітня 2012р. Державною спеціалізованою бюджетною установою Аграрний фонд (покупець, позивач у справі) та фермерським господарством "Стоянцівське" (продавець, відповідач у справі) укладено форвардний біржовий контракт №116Ф на закупівлю зерна (далі - контракт), відповідно до умов якого продавець зобов'язується до 01.11.2012р. поставити покупцю пшеницю м'яку 3 класу у кількості 1000 тонн на суму 1800000,00 грн. (п.1.1-1.6 контракту). Відповідно до п.2.1 контракту брокер-продавець поставляє брокеру-покупцю товар на базисі поставки EXW філія ПАТ "Державно-продовольча корпорація України" Львівський КХП, Львівська область. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта приймання - передавання товару на базисі поставки відповідно до умов цього контракту (п. 2.2 контракту).

Покупець упродовж трьох робочих днів з моменту укладення контракту зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50% від суми контракту. Остаточний розрахунок здійснюється впродовж трьох робочих днів після поставки товару (п.5.1, п.5.3 контракту).

За невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого товару (п.7.2. контракту). У разі виконання покупцем пункту 5.1 та невиконання продавцем пункту 2.1 контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% указаної вартості (п.7.5 контракту).

Контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами та реєстрації на Аграрній біржі і діє до 01.12.2012р. (п. 10.3.контракту).

Аграрною біржою контракт зареєстровано 05.04.2012р. (а.с. 14).

Платіжним дорученням №326 від 24.04.2012р. позивач здійснив попередню оплату по контракту відповідачу у розмірі 900000,00 грн. (а.с. 17).

Додатковим договором №1 від 20.09.12р. до форвардного біржового контракту №116Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна від 05.04.2012р. сторонами внесено зміни, згідно яких відповідач зобов"язувався поставити позивачу 714,089 тонн пшениці м"якої 3-го класу та 345,396 тонн пшениці м"якої 6-го класу на загальну суму 1800000,24 грн. (а.с. 15).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Проте, відповідач не виконав своїх зобов'язань за контрактом в повній мірі, поставивши лише 86,180 тонн пшениці м"якої 3-го класу на суму 155124,00 грн. (а.с. 93) та 345,396 тонн пшениці м"якої 6-го класу на суму 514640,04 грн. (а.с. 94), про що сторонами підписано акти передавання - приймання зерна згідно форвардного біржового контракту № 116 Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна від 05.04.2012 р. Даний факт не оспорюється сторонами.

Всього фермерським господарством «Стоянцівське» здійснило поставку на суму 669764,04 грн. Таким чином, як вказується прокурором та позивачем, сума неповернутого авансового платежу складає 230235,96 грн., а тому суд прийшов до вірного висновку про задоволення позову в цій частині. Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність стягнення з відповідача штрафу в розмірі 20% за невиконанням продавцем умов контракту щодо обсягів поставки зерна в сумі 226047,19 грн. Згідно п.7.2 контракту, яким передбачено, що за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого товару. Матеріалами справи підтверджено, що ціною контракту визначено 1800000,24 грн., відповідач здійснив поставку зерна на суму 669764,04 грн., а тому вартість недопоставленого товару склала 1130235,96 грн. Отже, нарахування штрафу 226047,19 грн в розмірі 20% від суми 1130235,96 грн. вартості недопоставленого товару є обґрунтованою та документально підтвердженою, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги, відповідач визнає свій борг, що складається з неповернутого авансового платежу - 230235,96 грн. та штрафу у розмірі 20 % вартості недопоставленого товару - 226047,19 грн.

При цьому судовою колегією з'ясовано, що в суді першої інстанції прокурор та позивач просили стягнути з відповідача пеню за непоставлений товар у сумі 100591,00 грн. та штраф за прострочення поставки понад 30 днів у сумі 79116,52 грн.

Згідно ст.231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, до даних правовідносин, законом визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 7.5 контракту у разі виконання покупцем пункту 5.1 та невиконання продавцем пункту 2.1 контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% указаної вартості.

Отже, згідно п.7.5 контракту, умовами його застосування є виконання покупцем п. 5.1 контракту та невиконання продавцем п.2.1 контракту. У п.5.1 контракту на покупця покладено обов'язок упродовж 3 робочих днів з моменту укладання контракту перерахувати авансовий платіж продавцю. Контракт укладено 05.04.2012р. і цього ж дня зареєстровано на Аграрній біржі. Однак, як вбачається з платіжного доручення №326 перерахування авансового платежу позивачем здійснено лише 24.04.2012р., тобто, з порушенням строку, визначеного п.5.1 контракту. Оскільки покупець здійснив оплату із порушенням п.5.1 контракту, підстави для застосування п.7.5 відсутні, а тому судова колегія зазначає, що в частині стягнення 100591,00 грн. пені та 79116,52 грн. штрафу за прострочення понад 30 днів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в позові в цій частині. Крім того, з таким висновком суду погодились сторони у справі, оскільки не оскаржили його.

В доводах апеляційної скарги скаржник не погоджується із нарахованими йому судом 3 % річних на суму боргу 230235,96 грн. у розмірі 1700,01 грн. При цьому зазначив, що розрахунковий період, який визначено судом першої інстанції з 02.11.2012 р. по 30.01.2013 р. є помилковим. На думку відповідача, за розрахунковий період при визначенні 3% річних початково повинен братися день наступний за днем закінчення терміну поставки товару, тобто 02.11.2012 р., а кінцевим - останній день дії Контракту, тобто 01.12.2012 р., а тому сума річних, що підлягає стягненню з господарства становить 566,15 грн., а не 1700,01 грн.

При перегляді рішення місцевого господарського суду, судова колегія керувалась наступним.

Відповідно до ст.272 Господарського кодексу України, державна закупка сільськогосподарської продукції здійснюється за договорами контрактації, які укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції. За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її.

Як встановлено ст.274 Господарського кодексу України, за нездачу сільськогосподарської продукції у строки, передбачені договором контрактації, виробник сплачує контрактанту неустойку в розмірі, встановленому договором, якщо інший розмір не передбачений законом. У разі якщо продукцію не було своєчасно підготовлено до здавання-приймання і про це не було попереджено контрактанта, виробник відшкодовує контрактанту завдані цим збитки. У договорі контрактації можуть бути передбачені також інші санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань відповідно до вимог цього Кодексу. Згідно ст.713 Цивільного кодексу України, до договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції. Частинами 2,3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти (ст. 536 ЦК України). Частина 2 цієї статті передбачає, що розмір процентів за користування чужими грішми може встанвлюватись як договором, так і закном або іншим актом цивільного законодавства.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати, які сторонами визначаються в договорі або передбачені чинним законодавством.

В даному випадку сторонами у договорі не погоджено розмір процентів, а тому слід враховувати положення ст. 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає розмір процентної ставки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, яка встановлює правило, згідно з яким боржник не звільняється від відповідальності у зв'язку з неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Більше того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити всю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Причому стягнення процентів у цьому випадку можна розглядати не тільки як звичайну плату за користування грошима, але також як санкцію за порушення грошового зобов'язання. Оскільки сплата процентів є санкцією, її слід застосовувати за тими самими правилами, що й норми про відповідальність.

Зважаючи на наведене вище, судова колегія критично оцінює заперечення відповідача щодо безпідставності нарахування 3% річних і приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача 230235,96 грн. повернення суми попередньої оплати підлягає до задоволення, проте, оскільки у договорі сторони не передбачили обов'язку продавця сплачувати проценти, відсотки за користування чужими коштами необхідно нараховувати від дня, коли товар мав бути переданий покупцю, враховуючи суму перерахованого авансового платежу - 900000,00грн. та часткову поставку товару на суму 669764,04грн..

Таким чином, шляхом проведення відповідних розрахунків відповідачем, перевірених колегією суддів з'ясовано, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, стягнувши на користь позивача 1700,01 грн. 3% річних за період з 02.11.2012р. по 30.01.2013р. та відмовив в задоволенні вимог про стягнення 3598,57 грн. 3% річних.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33,34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львісвької області від 18.06.2013 р. у справі № 914/854/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу Фермерського господарства "Стоянцівське" без номера та дати (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 05-05/1457/13 від 18.07.2013р.) - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 914/854/13-г повернути господарському суду Львівської області.

повний текст постанови підписано 14.10.2013р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Юрченко Я.О.