Постанова № 34139654, 15.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р. Справа№ 911/2755/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

секретар судового засідання: Кац О.В.,

в судове засідання з'явились представники:

від позивача: Петришин С.І. - дов. б/н від 27.12.2012р.;

від відповідача-1: Данилова К.Ю. - дов. б/н від 10.10.2012р.;

від відповідача-2: не з'явились;

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Веселинівська автоколона №3»

на рішення господарського суду Київської області від 27 серпня 2013 року,

у справі № 911/2755/13 (суддя Ярема В.А.),

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», м. Київ,

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Веселинівська автоколона №3», Миколаївська область, смт. Веселинове,

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа», Київська область, м. Бровари,

про стягнення 20 350,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Хімагромаркетинг» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до ТОВ «Веселинівська автоколона №3» та ТОВ «Акруа» про стягнення 20 350,98 грн. (а.с.11-14).

Рішенням господарського суду Київської області від 27 серпня 2013 року по справі № 911/2755/13 позов задоволено (а.с. 64-69).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 27 серпня 2013 року у справі № 911/2755/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки не взяв до уваги, що договір поставки, додаткові договори, додаткова угода та довіреності не підписувались директором ТОВ «Веселинівська автоколона №3», а видаткові накладні не підписувались представником товариства.

Автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу ТОВ «Веселинівська автоколона №3» по справі № 911/2755/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорногузу М.Г. Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 18 вересня 2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/2755/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2013 року апеляційну скаргу відповідача-1 прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 01 жовтня 2013 року.

01 жовтня 2013 року представник відповідача-1 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про призначення експертизи

Ухвалою від 01 жовтня 2013 року розгляд справи № 911/2755/13 відкладено на 15 жовтня 2013 року у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові документи та у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача-2.

В судовому засіданні 15 жовтня 2013 року представник відповідача-1 надав суду свої пояснення в яких просив задовольнити клопотання про призначення експертизи та зазначив, що договір, додаткові договори та довіреності, на які посилається позивач, не підписувались директором товариства Єренкевич Л.Л., а довіреності і видаткові накладні не підписувались від імені товариства Хортівим В.В.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та подане клопотання дійшла висновку про безпідставність вимоги про призначення експертизи, а відтак про задоволення такого клопотання, виходячи з наступного.

В обґрунтування вказаного клопотання скаржник заявляє що договір поставки №АП-08-0263, додаткові договори № АП-07-0063ДС1 № АП-07-00963ДС2, додаткова угода №АП-08-0263ДС3 та довіреності № 39 та № 40, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, не підписувались директором ТОВ «Веселинівська автоколона №3» Єренкевич Л.Л. Також скаржник заявляє, що довіреності № 39 та № 40, і видаткові накладні № АП-08-0352 та № АП-08-0430 не підписувались від імені товариства Хортівим В.В.

Однак, всі вище перераховані документи завірені печаткою відповідача-1, відповідачем-1 не надано документальних доказів в обґрунтування своїх тверджень, щодо часткового отримання продукції вказаної у видаткових накладних, тому в суду не виникає сумнівів, щодо достовірності доданих позивачем документів.

Крім того, скаржник частково оплатив за поставлений товар, що підтверджує факт прийняття товару, а відповідно і обов'язків по оплаті за нього.

По суті апеляційної скарги представник відповідача-1 надав суду свої пояснення в яких просив задовольнити апеляційну скаргу, рішення господарського суду Київської області від 27 серпня 2013 року по справі № 911/2755/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в цьому ж засіданні теж надав суду свої пояснення в яких проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення господарського суду Київської області від 27 серпня 2013 року по справі № 911/2755/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Враховуючи ту обставину, що відповідач-2 належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги (а.с. 88, 104), а також те, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження та про відкладення розгляду справи учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представника відповідача-2 не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача-2.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

06 червня 2012 року між ТОВ «Хімагромаркетинг» (продавець) та ТОВ «Веселинівська автоколона №3» (покупець) укладено договір поставки №АП-08-0263 (далі-договір), (а.с. 20).

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин (норвел) вартістю 3 235 грн.

Згідно п. 1.4. договору, кількість і асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до пункту 1.1 даного договору. За бажанням покупця кількість та асортимент товару може бути збільшено, що оформлюється додатковою угодою, в якій визначається кількість та асортимент товару, що підлягає поставці та строк оплати товару.

Пунктом 1.5 договору сторони погодили, що загальна вартість товару (ціна договору) визначається як сума поставленого товару на умовах цього договору та додаткових угод до нього.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 січня 2014 року, а в часині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за договором (п. 7.1. договору).

Додатковою угодою № АП-08-0263ДС3 від 24 вересня 2012 року сторони домовились зменшити кількість товару та не поставляти наступний товар Норвел кількістю 50 л. на загальну суму 3 235 грн. (а.с. 23).

Крім того, у відповідності з умовами п. 1.4. договору, між позивачем та відповідачем-1 було підписано Додатковий договір № АП-08-0263ДС1 від 15 червня 2012 року та Додатковий договір № АП-08-0263ДС2 віт 30 липня 2012 року (а.с. 21-22).

Згідно з умовами додаткового договору № АП-08-0263ДС1 доповнено асортимент товару, визначено його вартість у розмірі 6 087,60 грн. та встановлено строк поставки до 17 червня 2012 року. При цьому, покупець зобов'язався оплатити товар за вказаним додатковим договором наступним чином: 6 087,60 грн. не пізніше 25 червня 2012 року.

Додатковим договором № АП-08-0263ДС2 сторони доповнили асортимент товару та визначили його вартість у сумі 18 823,20 грн., строк поставки товару встановлений до 02 серпня 2012 року. При цьому, покупець зобов'язався оплатити товар наступним чином: 18 823,20 грн. не пізніше 15 серпня 2012 року.

На виконання умов Додаткових договорів позивач поставив відповідачу товар - засоби захисту рослин (Оперкот Акро) на загальну суму 24 910,80 грн., що підтверджується видатковими накладними № АП-08-0352 від 18 червня 2012 року на суму 6 087,60 грн. (а.с. 24) та № АП-08-0430 від 01 серпня 2012 року на суму 18 823,20 грн. (а.с. 26).

Як вбачається з наданих суду доказів, за товар який поставлений за додатковими договорами відповідачем-1, в порушення умов договору, оплачено частково на загальну суму 16 087,60 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача № 142 від 31 липня 2012 року на суму 6 087,60 грн. та на № 237 від 12 грудня 2012 року на суму 10 000 грн. (а.с. 28-29).

Таким чином, заборгованість відповідача-1 перед позивачем за отриманий товар становить 8 823,20 грн. (24 910,80 - 16 087,60 = 8 823,20).

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позивачем поставлено товар належним чином та прийнятий відповідачем-1, однак, останній всупереч умов договору, за поставлений товар не розрахувався в повному обсязі.

24 вересня 2012 року між ТОВ «Хімагромаркетинг» (кредитор) та ТОВ «АКРУА» (поручитель) укладено Договір поруки № ПР-08-0263 (а.с. 30), згідно п. 1.1 якого, поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язків ТОВ «Веселинівська автоколона №3» (боржник) за договорами, передбаченими розділом 2 договору.

Згідно з п. 2.1 договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють договір поставки № АП-08-0263 від 06 червня 2012 року та додаткові договори № АП-08-0263ДС1 від 15 червня 2012 року, № АП-08-0263ДС2 від 30 липня 2012 року, укладені між кредитором та боржником.

Пунктом 1.2. договору поруки сторонами погоджено, що у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Обсяг відповідальності поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми основного боргу (п. 1.3. договору поруки).

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

14 травня 2013 року ТОВ «Хімагромаркетинг» звернулось до ТОВ «Акруа» з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 8 823,20 грн.

Однак, в матеріалах справи відсутня відповідь на вказану вимогу чи докази сплати заборгованості.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суми основного боргу в розмірі 8 823,20 грн. є законною та обґрунтованою.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача штрафу та процентів річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 5.5 договорів поставки сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, та встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В пункті 5.4 договору погоджено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує штраф у розмірі 15 % від ціни договору.

Провівши повторний розрахунок суми штрафу та процентів річних за допомогою «калькулятора підрахунку ЛІГА:ЗАКОН», колегія суддів київського апеляційного суду встановила, що господарський суду Київської області дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 3 736,62 грн. - штрафу та 7 791,16 грн. - відсотків річних.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, суд першої інстанції на взяв до уваги, що договір поставки та додаткові договори не підписувались директором ТОВ «Веселинівська автоколона №3», а товар у зазначеній кількості не приймався.

Вказані доводи апелянта є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що договір поставки, додаткові договори, додаткова угоди та довіреності на отримання матеріальних цінностей підписані директором ТОВ «Веселинівська автоколона №3» та скріплені мокрою печаткою. Крім того, відповідач-1 частково оплатив позивачу за поставлену продукцію, чим визнав поставку такої продукції.

Вказане також спростовує твердження скаржника, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, не призначив почеркознавчу експертизу вищеперерахованих документів.

Також скаржник зазначив, що відтиск печатки, який міститься в додаткових договорах, додатковій угоді, довіреностях та видаткових накладних відрізняється від печатки, яка на даний час існує в підприємства. Дана печатка, за твердженням скаржника була втрачена, а на даний час використовується інша. Зразок відтиску печатки скаржник надав (а.с. 97).

Колегія суддів зазначає, що вказані посилання скаржника не підтвердженими жодними доказами, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про втрату чи анулювання печатки ТОВ «Веселинівська автоколона №3», а Законом України не забороняється використання кількох печаток.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 ГПК України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду Київської області повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду Київської області від 27 серпня 2013 року по справі № 911/2755/13 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга ТОВ «Веселинівська автоколона №3» на рішення господарського Київської області від 27 серпня 2013 року по справі № 911/2755/13 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Веселинівська автоколона №3» на рішення господарського суду Київської області від 27 серпня 2013 року по справі № 911/2755/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 27 серпня 2013 року по справі № 911/2755/13 залишити без змін.

3. Справу № 911/2755/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя Чорногуз М.Г.

Судді Агрикова О.В.

Суховий В.Г.