Ухвала суду № 34139554, 14.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

УХВАЛА

"14" жовтня 2013 р.Справа № 922/3870/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

за участю представниікв сторін:

Прокурор - Хряк О.О., посв. № 013774 від 06.12.12 року.

Представник позивача - Плесюк Н.С., дов № 08-11/3164/2-13 від 22.07.2013 року.

Представник відповідача - ОСОБА_2, дов. № 77АБ0614281 від 19.09.2013 року.

Третя особа (1) - Стороженко О.В., дов. № 10-26/8528 від 02.09.2013 року.

Третя особа (2) - не з"явився.

розглянувши заяву прокуратури Дзержинського району м. Харкова про забезпечення позову (вх. №35182) у справі за позовом Прокурор Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківська міська рада, м. Харків 3-я особа, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків;

2. ДПІ у Дзержинському району м. Харкова

до ФОП ОСОБА_4, м. Харків

про стягнення коштів в розмірі 125134,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків (відповідач), в якому просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_4 125134,15 грн. заподіяних збитків (упущеної вигоди) за використання земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду від 12.09.2013р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.09.2013р. о 10:45 год. Залучено до участі у справі в якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державну інспекцію сільського господарства в Харківській області, м. Харків; ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Ухвалою господарського суду від 24.09.2013р. розгляд справи відкладався на 14.10.2013р. об 11:45 год.

24 вересня 2013р. прокурор звернувся до господарського суду з заявою (вх. №35182), в якій просить суд:

1. З метою забезпечення позову накласти арешт в межах суми позовних вимог на нежитлову будівлю: літ. "А-1", загальною площею 62 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

У призначеному судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали подану прокурором заяву, наполягали на її задоволенні (вх. № 37911).

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні заперечував проти наданої заяви з підстав, викладених в запереченнях на заяву прокурора про забезпечення позову (вх. № 37912), які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши зазначену заяву, надані сторонами письмові докази по справі, заслухавши пояснення представників сторін, суд відмовляє у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору, отже, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагається до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р., застосування заходів до забезпечення позову є гарантією реального виконання рішення суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що надана заява ґрунтується на припущеннях. Прокурор не надав жодних доказів, з чого б можна було зробити висновок про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України,суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви прокурора Дзержинського району м. Харкова про забезпечення позову (вх. №35182) у справі №922/3870/13 шляхом накладення арешту в межах суми позовних вимог на нежитлову будівлю: літ. "А-1", загальною площею 62 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, - відмовити.

Суддя Аюпова Р.М.справа №922/3870/13