Господарський суд Д онецької області
83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157 тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10.10.2013 Справа № 905/6312/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ.ЕФ.СІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясинуватський машинобудівний завод"простягнення 55 179,50 грн. за участю представників:
від позивачаЛегостаєва М.І. - представник за довіреністю від відповідача не з'явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ.ЕФ.СІ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясинуватський машинобудівний завод" основного боргу по договору № DI/010 від 17.03.2010 у розмірі 50 000,00 грн., пеню у розмірі 3 746,42 грн., 3% річних у розмірі 1 283,13 грн., інфляційні втрати у розмірі 149,95 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, поданої 23.09.2013).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № DI/010 від 17.03.2010 щодо здійснення повної та своєчасної оплати наданих послуг, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також нараховані на неї пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідач у відзиві на позовну заяву відзначив, що позовні вимоги заявлені позивачем відповідно до умов договору № DI/010 від 17.03.2010 та з дотриманням чинного законодавства України. Надав акт звірки розрахунків між позивачем та відповідачем, яким підтвердив наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 50 000,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області
В С Т А Н О В И В:
17.03.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖІ.ЕФ.СІ" (експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ясинуватський машинобудівний завод" (клієнт, відповідач) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № DI/010 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта виконати чи організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з міжнародним перевезенням вантажів, у відповідності до чинного законодавства України, вимог Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, інших міжнародних конвенцій та угод в області міжнародних перевезень.
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010 або до повного виконання сторонами своїх обов'язків. Якщо за місяць до спливу строку дії даного договору жодна зі сторін не виявить письмово бажання про його розірвання, то даний договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах. (п.п. 10.1, 10.2 Договору).
Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про розірвання Договору, та позивачем підтверджується, що вказані заяви не надсилались, суд приходить до висновку, що строк дії Договору неодноразово щорічно продовжувався на наступні календарні роки та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.
Відповідно до п. 2.1 Договору конкретні умови за кожним замовленням обумовлюються у заявці, яка є невід'ємною частиною Договору. Допускається отримання заявки шляхом факсимільного зв'язку або електронної пошти.
Ціни, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень) узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень) (п. 4.3 Договору).
Згідно з п. 4.5 Договору строк оплати не може перевищувати 3 банківських дні з моменту отримання рахунку, податкової накладної та акту виконаних робіт, якщо інший строк та порядок оплати не обумовлений у разовій заявці, яка направляється експедитору перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень).
Пунктом 3.2.3 Договору передбачено обов'язок клієнта своєчасно, у строки, обумовлені у кожному конкретному випадку, здійснювати розрахунки з експедитором.
02.10.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ясинуватський машинобудівний завод" направило позивачу заявку від 02.10.2012 на надання транспортно-експедиторських послуг за договором № DI/010 від 17.03.2010.
Також, 19.10.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ясинуватський машинобудівний завод" направило позивачу заявку від 19.10.2012 на надання транспортно-експедиторських послуг за договором № DI/010 від 17.03.2010.
Предметом вказаних заявок було надання відповідних послуг стосовно перевезення вантажу у міжнародному сполученні від ТОВ "Ясинуватський машинобудівний завод" до ТОВ "Компанія Ельбрус".
У зазначених заявках сторонами погоджено ставку фрахту - 32 000,00 грн. (заявка від 02.10.2012) та 33 500,00 грн. (заявка від 19.10.2012) та умови оплати послуг, що надаються, а саме: замовник здійснює попередню оплату наданих послуг у розмірі 50% їх вартості, а інші 50% сплачуються протягом 3 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт.
На виконання умов договору позивачем було надано позивачу послуги з міжнародного транспортування та транспортного експедирування за маршрутом Ясинувата (Україна) - Новокузнецьк (Росія), що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) А№ 645553 від 04.10.2012, А№ 132139 від 23.10.2012 та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1058 від 15.10.2013, № 1138 від 02.11.2012, які підписано представниками позивача та відповідача і скріплено печатками сторін без заперечень.
Позивачем виписано відповідачу рахунки за надані послуги, а саме:
- рахунок-фактуру № СФ-0001058 від 03.10.2013 на оплату послуг, наданих відповідно до заявки від 02.10.2012, на суму 32 000,00 грн.;
- рахунок-фактуру № СФ-0001138 від 23.10.2013 на оплату послуг, наданих відповідно до заявки від 19.10.2012, на суму 33 500,00 грн.;
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
У відповідності до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено вище, пунктом 4.5 Договору передбачена можливість встановлення умов оплати отриманих послуг у разовій заявці.
У заявках на надання послуг від 02.10.2012 та від 19.10.2012 сторонами погоджено, що замовник, що замовник здійснює попередню оплату наданих послуг у розмірі 50% їх вартості, а інші 50% сплачуються протягом 3 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт.
Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1058 від 15.10.2012, рахунок-фактуру № СФ-0001058 від 03.10.2012 та податкову накладну № 67 від 15.10.2012 було отримано представником відповідача 15.10.2012, що підтверджується підписом представника відповідача та печаткою підприємства на відповідному супровідному листі № 169 від 15.10.2012.
Згідно витягу з реєстру отриманої позивачем поштової кореспонденції підписаний зі сторони відповідача акт здачі-прийняття робіт № 1058 від 15.10.2012 було отримано позивачем 16.10.2012.
Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1138 від 02.11.2012 та рахунок-фактуру № СФ-0001138 від 23.10.2013 та податкову накладну № 9 від 02.11.2012 було отримано представником відповідача 13.11.2013, що підтверджується підписом представника відповідача та печаткою підприємства на відповідному супровідному листі № 193 від 13.11.2012.
Згідно витягу з реєстру отриманої позивачем поштової кореспонденції підписаний зі сторони відповідача акт здачі-прийняття робіт № 1138 від 02.11.2012 було отримано позивачем 14.11.2012.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу послуги з міжнародного транспортування та транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1058 від 15.10.2012, № 1138 від 02.11.2012, підписаними відповідачем без зауважень, а також міжнародними товарно-транспортними накладними та податковими накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.
Відповідачем підтверджено отримання від позивача послуг з міжнародного транспортування та транспортного експедирування, зазначених в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1058 від 15.10.2012, №1138 від 02.11.2012.
Проте, в порушення умов Договору, відповідач оплату за надані згідно вищезазначених актів послуги, здійснив частково у розмірі 15 500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.
Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача за отримані послуги становить 50 000,00 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензією № 156 від 15.08.2013, в якій просив перерахувати заборгованість у розмірі 74 706,41 грн., з яких 65 500,00 грн. - основна заборгованість, 7 512,36 грн. - пеня, 1 529,71 грн. - 3 % річних, 164,34 грн. - інфляційні втрати.
Відповідач листом № 549 від 28.08.2013 надав відповідь на вказану претензію, зазначивши, що не має можливості погасити існуючу заборгованість, оскільки на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясинуватський машинобудівний завод" накладено арешт.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за Договором № DI/010 від 17.03.2010 за отримані послуги згідно актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1058 від 15.10.2013 та № 1138 від 02.11.2012 відповідачем суду не надано.
Крім того, актом звірки розрахунків від 16.09.2013, підписаним позивачем та відповідачем і скріпленим печатками підприємств, підтверджується наявність у відповідача заборгованості у розмірі 50 000,00 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отримані послуги у розмірі 50 000,00 грн. підлягають задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 3746,42 грн., нараховану на заборгованість за актом № 1058 здачі-прийняття робіт за період з 20.10.2012 по 20.04.2013 у розмірі 1 240,86 грн. та за актом № 1138 здачі-прийняття робіт за період з 20.11.2012 по 20.05.2013 у сумі 2 505,56 грн., 3% річних у загальному розмірі 1 283,13 грн., нараховані на заборгованість за актом № 1058 здачі-прийняття робіт за період з 20.10.2012 по 17.09.2013 у розмірі 451,60 грн. та за актом №1138 здачі-прийняття робіт за період з 20.11.2012 по 17.09.2013 у сумі 831,53 грн., інфляційні втрати у загальному розмірі 149,95 грн., нараховані на заборгованість за актом № 1058 здачі-прийняття робіт за період з 01.11.2012 по 31.05.2013 у розмірі 49,48 грн. та за актом № 1138 здачі-прийняття робіт за період з 01.12.2012 по 31.08.2013 у сумі 10,47грн.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторонами в п. 6.4 Договору погоджено, що у випадку прострочення строку платежу клієнт відшкодовує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару виконав неналежним чином, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого товару встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими.
Перевіривши розрахунок пені та 3% річних позивача, суд визнає його частково невірним у зв'язку з наявністю арифметичних помилок.
За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням положень чинного законодавства, а також того, що у 2012 році 366 днів, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 3 736,27 грн., розмір 3% річних - 1 282,55 грн.
Положення ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62 97р.
Із поданого розрахунку інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих послуг за актом №1138 здачі-прийняття робіт за період вбачається, що позивачем неправомірно не враховано індекси інфляції за липень-серпень 2013 року, які мають від'ємне значення.
За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, інфляційні втрати за прострочення оплати наданих послуг за актом № 1138 здачі-прийняття робіт відсутні, наявна дефляція за заборгованістю, яка утворилась за послуги, надані за заявкою від 19.10.2012, у розмірі -134,74 грн. Тому в цій частині від'ємне значення інфляції не підлягає стягненню з відповідача.
Сума інфляційних втрат, нарахованих позивачем за прострочення заборгованості по оплаті послуг, наданих за заявкою від 02.10.2012 згідно акту № 1058 здачі-прийняття робіт, підлягає стягненню на користь позивача у розмірі 49,48 грн., визначеному розрахунком позивача, перевіреним судом та неоспореним відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір у зв'язку зі зменшенням позовних вимог позивачу не повертається, оскільки позивачем сплачено мінімальний розмір судового збору за подання майнового позову.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясинуватський машинобудівний завод" (86000, Донецька область, м. Ясинувата, вул. Артема, 31, ідентифікаційний код 36479355, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ.ЕФ.СІ" (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 131 ідентифікаційний код 32610089) заборгованість у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 3 736 (три тисячі сімсот тридцять шість) грн. 27 коп., 3% річних у розмірі 1 282 (одна тисяча двісті вісімдесят дві) грн. 55 коп., інфляційні втрати у розмірі 49 (сорок дев'ять) грн. 48 коп. та судовий збір у розмірі 1 717 (одна тисяча сімсот сімнадцять) грн. 06 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складення повного рішення 15.10.2013.
Суддя М.В. Сажнева
Судове рішення № 34139025, Господарський суд Донецької області було прийнято 10.10.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 905/6312/13. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: