Ухвала суду № 34137301, 16.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/9280/2012 Головуючий у І інстанції РабецьПровадження № 11/780/750/13 Доповідач у 2 інстанції ДригаКатегорія 49 16.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

16 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Дриги А.М.,

суддів: Сливи Ю.М., Полосенка В.С.,

за участю:

прокурора Столяра Д.Є.,

захисників адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями: засудженого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, працюючого директором ПП «Земля 2009», проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого, засуджено:

за ч. 2 ст. 364-1 КК України (в редакції статті від 15.11.2011 року) до покарання у виді штрафу в розмірі 12000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 204000 гривень з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності строком на 2 роки;

за ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції 05.04.2001 року) на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, відповідно до ст. 76 КК України,

та

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Бориспіль Київської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні 3-х неповнолітніх дітей, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого, засуджено:

за ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції статті від 15.04.2008 року) на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності на 3 роки;

за ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції статті від 05.04.2001 року) на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, відповідно до ст. 76 КК України.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 4657 гривень 36 коп. на користь НДЕКЦ МВС України в Київській області судових витрат.

В С Т А Н О В И Л А:

Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 366 КК України, а саме в тому що він, будучи службовою особою, в період з 01.06.09 по даний час, призначений на посаду директора приватного підприємства "Земля-2009", та у період з 02.06.2009 року по 31.12.2009 року на посаду заступника директора ТОВ "Агати-5", які створені у відповідності до ст.87 Цивільного кодексу України, тобто виконуючи організаційно - розпорядчі та адміністративно - господарські функції, своїми умисними протиправними діями, що виразились у зловживанні своїми службовими повноваженнями, тобто умисному з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб використанні всупереч інтересам юридичної особи приватного права службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам вчинив злочин, передбачений ст.364-1 ч.2 КК України (в редакції статті КК України із змінами внесеними згідно із Законом №4023-УІ від 15.11.2011р.), а також вчинив службове підроблення, тобто складання і видачу службовою особою завідомо неправдивих документів, чим спричинив тяжкі наслідки таким чином вчинив злочин, передбачений ст.366ч.2 КК України (в редакції статті КК України від 05.04.2001р.).

Зазначеним вироком ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, а саме в тому, що він, будучи службовою особою, обіймаючи посаду начальника управління земельних ресурсів (начальника управління Держкомзему) у Бориспільському районі та виконуючи його обов'язки, своїми умисними протиправними діями, які виразились в зловживанні службовим становищем, тобто умисному в інтересах третіх осіб, використанні службового становища всупереч інтересів служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчинив злочин передбачений ст.364ч.2 КК України (в редакції КК України із змінами згідно із Законом України від 15.04.2008р.) , а також вчинив службове підроблення, тобто видав завідомо неправдиві документи, чим спричинив тяжкі наслідки, таким чином вчинив злочин, передбачений ст.366ч.2 КК України(в редакції статті КК України від 05.04.2001р.).

Не погоджуючись з вироком суду, ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій просить скасувати вирок суду щодо нього, а провадження у справі закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України, вважає, що обвинувачення ОСОБА_3 є безпідставним, а передача земельних ділянок у власність відбулась законно.

Свої вимоги мотивує тим, що оскільки прибережна захисна смуга є складовою частиною водоохоронної зони, а водоохоронна зона встановлюється на підставі окремого проекту землеустрою, що визначено ч. 5-6 ст. 87 ЗК України, тому висновки суду про те, що сам факт знаходження земельних ділянок поряд з водним об'єктом автоматично відносить їх до земель водного фонду є помилковим. Вважає, що зібрані по справі докази не підтверджують факт належності переданих у приватну власність земельних ділянок до земель водного фонду, а також перебування їх у межах прибережної захисної смуги Канівського водосховища р. Дніпро. Вказує, що схема планування території Вишеньківської сільської ради на даний час знаходиться на стадії розробки. Зазначає, що його дії невірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 366 КК України.

В своїй апеляції ОСОБА_4 просить скасувати вирок суду першої інстанції щодо нього у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а кримінальну справу закрити. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що за місцем розташування спірних земельних ділянок проект не розроблявся, відповідно її межі не встановлені, а Бориспільською РДА не приймались рішення про віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду, а тому неможливо стверджувати про скоєння ним злочину. Висновки експерта Київського держаного підприємства картографії, кадастрових та геінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 18.06.2012 року вважає незаконним та таким, що суперечить іншим матеріалам справи. Вказує, що судом допущена однобічність та неповнота.

В своїх запереченнях на подані засудженими апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить залишити їх без задоволення, а вирок суду щодо обох без зміни, так як, всі доводи, наведені в апеляціях засуджених були перевірені під час досудового та судового слідства та не знайшли свого підтвердження. Зазначає, що на час передачі земельних ділянок стаття 88 Водного Кодексу України була чинна в редакції, що не передбачала встановлення прибережної захисної смуги саме за окремим проектом землеустрою. Вказує, що розмір прибережних захисних смуг регулюються нормами ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України та не можуть бути замінені окремим проектом землеустрою.

Засуджені в судове засідання не з'явились, про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив залишити апеляції без задоволення, а вирок суду без зміни, думки захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 які підтримали апеляції в повному обсязі та просили їх задовольнити, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих злочинів за вказаних у вироку обставин відповідають матеріалам справи і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах та показах свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 ОСОБА_27, ОСОБА_28 та оголошених в судовому засіданні показів свідків: ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, та підтверджується зібраними по справі і належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку.

Суд першої інстанції, дослідивши докази в справі, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4, щодо незаконного надання у власність земельної ділянки ОСОБА_5 площею 0,6638га., зазначивши, що незважаючи на численні грубі порушення вимог Земельного та Водного кодексів України, а також інших нормативно-правових актів, які унеможливлювали законне відведення у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,6638 га, заступником директора ТОВ "Агати-5" ОСОБА_3 зазначений проект землеустрою переданий на погодження, а виконувачем обов'язків начальника управління земельних ресурсів у Бориспільському районі ОСОБА_4 погоджений шляхом візування проекту розпорядження голови Бориспільської райдержадміністрації "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_5 на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області " та підписаний державний акт серії ЯК №701436 на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,6638 га.

Суд у вироку вірно зазначив, що винність ОСОБА_3 та ОСОБА_4, щодо незаконного надання у власність земельних ділянок ОСОБА_6, ОСОБА_30 та ОСОБА_31 загальною площею 2,8972га. підтверджується наступними наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, і прийшов до вірного висновку, що директор ПП "Земля-2009" ОСОБА_3 при розробці проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_30, ОСОБА_6 та ОСОБА_31 для ведення особистого селянського господарства на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області був зобов'язаний його виготовити з дотриманням законодавства України, що регулює земельні правовідносини та особисто, як виконавець робіт, ніс відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

Окрім цього, судом вірно встановлено, що незважаючи на допущені у ході його розробки численні грубі порушення вимог законодавства ОСОБА_4 були підписані документи, які стали підставою для незаконного надання у власність земельних ділянок загальною площею 2,8972 га, зокрема умови відведення земельних ділянок №6497-б від 29.12.09, довідка з державної статистичної звітності по формі 6-ЗЕМ №1111-п від 25.12.09, висновок №6498-б від 29.12.09 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність висновок №6499-б від 29.12.09 про наявні обмеження на використання земельних ділянок, які надаються у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_30, ОСОБА_6, ОСОБА_31 на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, ситуаційна схема та план відведення земельних ділянок ОСОБА_31 площами 0,5729 га та 0,4328 га, ОСОБА_6 площами 0,8438 га та 0,6785 га та ОСОБА_30 площею 0,3692 га, висновок №3287-б від 1.12.09 про можливість відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_30, ОСОБА_31 (т.3 а.с. 17-77).

Суд, дослідивши всі наявні докази в справі, у вироку вірно зазначив, що винність ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у незаконному наданні у власність земельних ділянок ОСОБА_9 та ОСОБА_8 загальною площею 0,57 га також підтверджується доказами, перевіреними в судовому засіданні, яким суд дав аналіз та виклав у вироку, прийшовши до висновку, що директор ПП "Земля-2009" ОСОБА_3 при розробці проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 для ведення особистого селянського господарства на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області був зобов'язаний його виготовити з дотриманням законодавства України, що регулює земельні правовідносини та особисто, як виконавець робіт, ніс відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

При цьому встановлено, що незважаючи на допущені у ході його розробки численні грубі порушення вимог законодавства ОСОБА_4 були підписані документи, які стали підставою для незаконного надання у власність земельних ділянок загальною площею 0,57 га, зокрема умови відведення земельної ділянки без вихідного номеру та дати у графі, довідка з державної статистичної звітності по формі 6-ЗЕМ №702-п від 1.12.09, висновок №3292-б від 1.12.09 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та додатку до нього, висновок №3293-б від 1.12.09 про наявні обмеження на використання земельних ділянок, які надаються у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам (згідно списку ОСОБА_8) на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області. (т.4 а.с. 198-274).

Таким чином, злочинним діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 внаслідок яких всупереч вимогам законодавства неправомірно ОСОБА_9 у власність надано земельну ділянку площею 0,27 га та ОСОБА_8 площею 0,30 га, а загалом площею 0,57 га, що є землями прибережної захисної смуги Канівського водосховища річки Дніпро, завдано збитків державі на суму 866 970 грн. (т.8 а.с. 49-55).

Таким чином, аналізуючи всі зібрані та перевірені в судовому засіданні докази вини підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що вони об'єктивно узгоджуються між собою, доповнюють один одного і не мають суперечностей, вказують на умисний характер їх дій при підготовці, візуванні, погодженні та затвердженні і підписані документів і як наслідок, згідно таких злочинних дій неправомірно було передано у власність громадянам України, а саме: ОСОБА_30, ОСОБА_6, ОСОБА_31, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, земельні ділянки загальною площею 4,131 га, що є землями прибережної захисної смуги Канівського водосховища річки Дніпро, тобто землями водного фонду, що не підлягають наданню у приватну власність, загальною вартістю 6 348 435 грн., що більш ніж в 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та спричинило тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді заподіяння збитків на вказану суму.

Міськрайонним судом дана належна оцінка всім доказам, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності та вірно кваліфіковано дії засуджених ОСОБА_3 за ч.2.ст.364-1, ч.2 ст. 366 КК України, а ОСОБА_4 за ч.2ст.364, ч.2 ст.366 КК України.

Доводи засуджених щодо відсутності в їх діях складу злочину з підстав того, що належність виділених земельних ділянок до водного фонду та прибережних захисних смуг в судовому засіданні не доведено і що не існує проекту землеустрою, який би встановлював прибережні захисні смуги, як того вимагає ст. 88 Водного Кодексу України є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що дослідженими в судовому засіданні доказами, висновками експертиз, показами свідків, експерта, матеріалами кримінальної справи встановлено і доведено пред'явлене обвинувачення. При цьому врахував, що діюча в редакції стаття 88 Водного кодексу України на час виготовлення і видачі документів на спірні земельні ділянки не передбачала встановлення прибережної захисної смуги саме за окремим проектом землеустрою, такі зміни тексту статті набули чинності після 01 січня 2011 року.

Суд вмотивовано вважав правильною кваліфікацію дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ознакою спричинення тяжких наслідків, оскільки із земель державної власності неправомірно вибули земельні ділянки загальною площею 4,131га., нормативно-грошова оцінка яких становить 6348435 грн., що в 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. При цьому суд врахував, що відповідно до п.1 примітки до ст.364 КК України ОСОБА_4 на час вчинення злочину був службовою особою, а ОСОБА_3- службовою особою юридичної особи приватного права.

Міськрайонний суд, згідно положень п. 2, 3 ч. 1 ст. 65 КК України та п.п. 1-3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7, при призначенні покарання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про їх особи, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Так, судом враховано, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 раніше не судимі, характеризуються позитивно, на обліку лікарів психолога та нарколога не перебувають.

До обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до ст.66 КК України суд відніс те, що вони обоє мають на утриманні неповнолітніх дітей, а обставин, передбачених ст.67 КК України, що обтяжують покарання засудженим судом не встановлено.

Призначаючи вид і міру покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд першої інстанції враховував вищезазначені обставини, прийшов до переконання, що вони, як особи на даний час не є небезпечними для суспільства, значних наслідків від скоєних злочинів не наступило, тому призначив покарання відповідно до санкцій інкримінованих злочинів у виді позбавлення волі, при цьому вважав, що їх виправлення можливе без реального відбування покарання та звільнив останніх з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з покладанням на них обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Також судом цілком обґрунтовано застосовано щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності на певні строки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання в повній мірі відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним та достатнім для їх виправлення, попередження нових злочинів і домірне скоєному.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни вироку, а тому залишає апеляції без задоволення, а вирок без зміни.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляції засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2013 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без зміни.

Головуючий:

Судді: