Постанова № 34132907, 12.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2782/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О. Є.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

при секретарі: Кравчук М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про визнання протиправними дій, скасування вимоги та рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Київського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про визнання незаконними дій та скасування вимоги про сплату недоїмки №Ф-49 від 22.01.2013р. та рішення №82А від 22.05.2013р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, зобов'язання відповідача припинити нараховування єдиного соціального внеску.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано незаконними дії управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області щодо застосування до позивача штрафних санкцій та вимоги про несплату боргу. Скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про сплату недоїмки №Ф-49 від 22.01.2013р. Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску №82А від 22.05.2013р. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області на користь позивача 4178 (чотири тисячі сто сімдесят вісім) грн. 92 коп. - суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 114,70 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також є пенсіонером та отримує пенсію за віком згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, виданого 25.02.2011 року (а. с. 19).

Також, позивач, згідно свідоцтва НОМЕР_2 (а. с. 11), виданого Таращанським відділенням Рокитнянської МДПІ, здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування.

Крім того, позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, відповідно до посвідчення серії В-П № 081102 (а.с.20)

22.01.2013р., управлінням Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області було винесено вимогу №Ф-49 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4178,92 грн. та прийняте рішення №82А від 22.05.2013 року про застосування штрафних санкцій за несплату, несвоєчасну сплату єдиного внеску, передбаченого Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у сумі 516,99 грн.

Між тим, 17.01.2012 року позивачем перераховано на рахунок відповідача 4178, 92 грн. (код отримувача: 22202715) згідно квитанції № 6396 (а. с. 20).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон № 2464).

Відповідно до статті 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно статті 4 Закону № 2464 є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

З огляду на викладені вище норми Закону № 2464 позивач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно статті 4 Закону № 2464 є зокрема: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями тощо.

Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" № 3609-VI від 07.07.2011 року ст. 4 Закону №2464-VI доповнено ч. 4, згідно з якою особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Системний аналіз положень ст. ст. 12-18 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 року свідчить, що законодавець розрізнив пенсії за віком в залежності від умов їх призначення, визначивши загальні умови призначення пенсії за віком, (ст. 12), пільгові умови призначення пенсії за віком, (ст.13), а також особливі умови призначення цього виду пенсії окремим категоріям громадян (працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства тощо (ст. ст. 14-18).

В позовній заяві позивачем зазначено, що вимогу про сплату недоїмки №Ф-49 від 22.01.2013р. та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску №82А від 22.05.2013р. отримано ним 27.05.2013 року, докази, що свідчать про іншу дату отримання позивачем вказаних рішень відсутні, дане твердження відповідачем не заперечується, а тому колегія суддів вважає, що позивачем не пропущено місячний строк для звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом в порядку ч. 5 ст. 99 КАС України.

Апелянтом в апеляційній скарзі вказано, що відповідач є пенсіонером за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, а тому не має право на звільнення від сплати єдиного внеску.

Однак, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що змінена ст. 4 Закону № 2464 не містить застереження щодо її незастосування до осіб, яким пенсію призначено на пільгових умовах на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким, чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині необхідності визнання протиправними та скасування вимоги відповідача про сплату недоїмки №Ф-49 від 22.01.2013р. та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску №82А від 22.05.2013р.

Натомість, матеріали справи свідчать, що позивачем було сплачено оспорювану суму недоїмки у повному обсязі 17.01.2013 року у добровільному порядку до настання граничного строку сплати зобов'язань, що виключає факт сплати цих коштів у примусовому порядку у формі стягнення.

Відповідно до п. 13 ст. 9 Закону № 2464 суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п. 4 Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 № 21-1 повернення коштів здійснюється у випадках:

помилкової або надмірної сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій або інших коштів на відповідний рахунок органу Пенсійного фонду, відкритий в органах Державного казначейства України для їх зарахування (далі - рахунок органу Пенсійного фонду), відповідно до встановленого розміру єдиного

внеску;

помилкової сплати суми єдиного внеску та/або фінансових санкцій на неналежний рахунок органу Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 5 Порядку повернення коштів у випадках, передбачених пунктом 4 цього Порядку, здійснюється на підставі заяви платника, яка подається в довільній формі до органу Пенсійного фонду, в якому він перебуває на обліку як платник єдиного внеску.

З огляду на вищенаведені норми, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача надміру сплачених коштів позивачем є поспішним, оскільки на момент розгляду справ в суді першої інстанції право позивача на повернення надміру сплачених сум відповідачем не порушено, так як порушення права позивача в цій частині може виникнути лише після звернення до органу Пенсійного фонду з відповідною заявою та відмови у поверненні цієї суми відповідачем.

Наявні в матеріалах справи докази не свідчать про звернення позивача з цих питань до органу Пенсійного фонду в порядку, що зазначений вище.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують позицію суду першої інстанції.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача 4178, 92 грн. всупереч нормам матеріального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про визнання протиправними дій, скасування вимоги та рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області на користь ОСОБА_2 4178 грн. 92 коп. (чотирьох тисяч ста семидесяти восьми грн. 92 коп.) - сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування скасувати.

В цій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір у розмірі 114, 70 грн. скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір у розмірі 57, 35 грн.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Грибан І. О.

Суддя Губська О. А.

(Повний текст постанови виготовлено 17.09.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.