Постанова № 34132712, 15.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року № 813/5572/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Костур Р.В.;

від відповідача - Задорожний І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Астра» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Астра» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2013 року за №0001002210/9799.

У відповідності до вимог ст.55 КАС України допущено процесуальну заміну правонаступника відповідача ДПІ у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Підставами позову є те, що відповідно до договору, укладеного між позивачем та ТзОВ «Флексограл», товариству було надано послуги з технічної підтримки та супроводу доставки автотехніки, що полягали в необхідній діагностиці технічного стану, виготовлення ключів, забезпеченні необхідних запчастин та ремонті транспортних засобів для гарантування їх справності та можливості доставки в України, а тому податок на додану вартість правомірно віднесено до складу податкового кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в письмових запереченнях на позов зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки, та оспорюване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної перевірки СП УПП ТзОВ «Астра» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Флексограл» за період з 01.12.2011 року по 30.04.2012 року, ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби складено акт №1322/22-10/20842675 від 11.04.2013 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 року за №0001002210/9799, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 56700 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 37800 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18900 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 37800 грн. 00 коп.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало те, що в порушення наведених норм податкового законодавства позивач відобразив в податковому обліку по податку на додану вартість господарські операції із ТзОВ «Флексограл».

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Саме в розрізі даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з наведеними вище контрагентами.

Між СУПП ТзОВ «Астра» (замовник) та ТзОВ «Флексограф» (виконавець) 12.12.2011 року було укладено договір про надання послуг згідно з умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

В підтвердження виконання вищенаведеного договору позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) - організації технічної підтримки та супровід при доставці обладнання з Польщі згідно з договору про надання послуг від 12.12.2011 року, податкові накладні та платіжні доручення.

В свою чергу, орган державної податкової служби в акті перевірки посилається на акт перевірки Броварської ОДПІ Київської області від 13.09.2012 року за №111/22-5/37721961 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Флексограл» з питань підтвердження господарських відносин з підприємствами - постачальниками та підприємцями - постачальниками за періоди: грудень 2011 року - квітень 2012 року», яким встановлено, що товариством відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання - постачальниками та покупцями без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Також, продовжується в акті перевірки, у платника податків відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому господарські операції товариства з підприємцями постачальниками та підприємствами - покупцями, у відповідності ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215 ст.228 ЦК України, є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

В свою чергу, директор ТзОВ «Астра» Гарасимчук Р.П. в судовому засіданні пояснив, що товариством було придбано вживану автомобільну техніку (7 автомобілів RENAULT PREMIUM) у нерезидента в Польщі з метою її подальшої реалізації в Україні. Придбані транспортні засоби не були новими, а попередньо знаходились в лізингу та були відібрані в лізингоодержувачів у зв'язку з порушенням умов договору лізингу, а тому такі знаходились в дуже поганому технічному стані, що не дозволяв їх негайно транспортувати в Україну. Для цього позивачем було з ТзОВ «Флексограл» укладено договір про надання послуг від 12.12.2011 року з технічної підтримки та супроводу доставки автотехніки, що полягали в необхідній діагностиці технічного стану, виготовлення ключів, забезпеченні необхідних запчастин та ремонті транспортних засобів для гарантування їх справності та можливості доставки в України.

При цьому, факт придбання позивачем автомобілів RENAULT PREMIUM підтверджується наявними в матеріалах справи листом VFS International AB від 16.11.2011 року, вантажно-митними деклараціями, договорами купівлі-продажу та додатками до цих договорів.

Судом встановлено, що в подальшому придбані та відремонтовані автомобілі RENAULT PREMIUM були використані позивачем у своїй господарській діяльності, зокрема були реалізовані покупцям згідно договорів комісії, що підтверджується наявними договорами комісії, актами здачі-прийняття транспортних засобів та звітами комісіонера про виконання договору комісії.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем докази. Подані відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доказано фактичного не здійснення згаданих господарських операцій.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності ТзОВ «Флексограл», як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, витяг з офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, згідно з яких контрагент платника податків на час здійснення господарських правовідносин був зареєстрований у встановленому законом порядку та являвся платником податку на додану вартість.

Крім того, наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

А відтак, вищенаведені докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій.

Не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість є обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 року за №0001002210/9799.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра» (код ЄДРПОУ 20842675), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Збиральна, 7, 567 грн. 00 коп. (п'ятсот шістдесят сім гривень 00 копійок) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 жовтня 2013 року.

Суддя В.Я.Мартинюк