Рішення № 34130561, 20.09.2013, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2960/13-ц

Провадження № 2/161/1570/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2013 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Кихтюка Р.М.,

при секретарі - Тратнікову Я.В.,

з участю позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивачів - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 до Луцького слідчого ізолятора управління Державної Пенітенціарної служби України у Волинській області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 про визнання ордеру недійсним, виселення з приміщення та вселення,

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися в суд з позовом до відповідачів про визнання ордеру недійсним, виселення з приміщення та вселення.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 29.03.2010 року задоволений позов Луцького слідчого ізолятора №2 до них про виселення. Дане рішення ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 30.06.2010 року залишене без змін.

Проте, рішенням Вищого спеціалізованого суду України від 14.12.2011 року скасовано рішення Луцького міськрайонного суду від 29.03.2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 30.06.2010 року та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову Луцького слідчого ізолятора №2 відмовлено.

Зазначають, що оскільки їх незаконно було виселено із займаного приміщення - кімнати АДРЕСА_1, то їх права мають бути поновленими.

Однак, на даний час вони не можуть проживати у вказаній кімнаті, оскільки на підставі рішення адміністрації Луцького слідчого ізолятора №2 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань ОСОБА_7 30.07.2010 року видано ордер на спірну кімнату для його проживання з сім'єю.

Оскільки, на даний час рішення суду про їх виселення скасоване як незаконне, тому відсутня підстава для рішення про виділ житла та видачу ордеру на ім'я ОСОБА_7 для проживання у спірній кімнаті.

Тому просять суд визнати незаконним рішення адміністрації Луцького слідчого ізолятора №2 про виділення житла сім'ї ОСОБА_7 та ордер від 30.07.2010 року на зайняття кімнати АДРЕСА_1 та виселити ОСОБА_7 з сім'єю із займаного приміщення.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник позовні вимоги уточнили, просили суд задовольнити позов з підстав, викладених у заяві, а також вселити їх у спірне приміщення.

Представник відповідача - Луцького слідчого ізолятора просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце слухання справи були повідомлені судом належним чином. Тому суд вважає за можливе слухати справу по наявних у справі доказам у їх відсутності.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши представлені письмові докази, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 29.03.2010 року, яке набрало законної сили 30.06.2010 року, задоволено позов Луцького слідчого ізолятора №2 і постановлено виселити позивачів із займаного житлового приміщення по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення (а.с. 8-12).

І як слідує із постанови держаного виконавця від 30.07.2010 року про закінчення виконавчого провадження, сім'я ОСОБА_2 із спірного житла виселилась добровільно(а.с.24).

Однак, як вбачається з рішення Вищого спеціалізованого суду України від 14.12.2011 року, вказане рішення Луцького міськрайонного суду від 29.03.2010 року та ухвала апеляційного суду Волинської області від 30.06.2010 року скасовані та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову Луцького слідчого ізолятора №2 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про виселення - відмовлено (а.с. 13-14).

Відповідно до ст.9 ЖК України ніхто не може виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом.

Згідно ст.ст.128, 129 ЖК України єдиною підставою для вселення на надану в гуртожитку жилу площу є спеціальний ордер, виданий адміністрацією підприємства, установи, організації на підставі спільного рішення із профспілковим комітетом і який являється єдиною підставою для вселення. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

В судовому засіданні встановлено, що вселення ОСОБА_7 із сім'єю у кімнату в гуртожитку по АДРЕСА_1 відбулось у визначеному законом порядку - на підставі спеціального ордеру і на вільну жилу площу гуртожитку(а.с. ).

Як з'ясовано судом, порушень при видачі оспорюваного ордеру не виявлено, відповідач ОСОБА_7 перебуває у трудових відносинах із адміністрацією Луцького слідчого ізолятора №2 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань і у відповідності до ст.127 ЖК України має право на отримання і користування кімнатою в гуртожитку по АДРЕСА_1, який належить згаданій установі(а.с. ).

При цьому, у відповідності до ст.59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючи дійсності про потребу в поліпшені житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання житла, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Проте, всупереч ст.60 ЦПК України позивачі не представили доказів і не довели неправомірних дій зі сторони відповідачів при видачі ордеру, а також порушення їх прав при цьому, оскільки як слідує з адресних довідок, відповідачі мають право на житло і зареєстровані за різними адресами( ОСОБА_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3; ОСОБА_5 - АДРЕСА_2), а із повідомлення ПАТ Луцьке ВТШП» слідує, що ОСОБА_1 працювала на вказано підприємстві та їй 13.07.2011 року видано ордер №7 на право приживання із сім'єю із 2 чоловік(зареєстрований разом із нею ОСОБА_2) у кімнаті АДРЕСА_4 (а.с. ).

Отже, зважаючи на такі обставини, суд не вбачає підстав для визнання оспорюваного ордеру недійсним та виселення відповідачів із займаного житла і відповідно вселення позивачів.

Крім цього, у відповідності до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12 квітня 1985 року, виданий на жиле приміщення ордер у випадках, зазначених у ст. 59 ЖК України, підлягає визнанню недійсним з наслідками, передбаченими ст. 117 цього Кодексу.

Статтею 117 ЖК України визначено, що у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. У випадках визнання недійсним ордера з інших підстав громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони займали раніше.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі посилалася лише на таку обставину, що рішення, яким їх виселено із займаного приміщення рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.11.2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову Луцького слідчого ізолятора № 2 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про виселення відмовлено. При цьому, підставою для скасування згаданих рішень послужив той факт, що відповідачі за вказаним позовом проживали у гуртожитку біля 20 років і їх виселення без надання іншого житла не допускається.

Тобто, будь - яких інших доводів на підтвердження неправомірності виданого ордеру, позивачами суду не представлено.

Таким чином, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 9, 59 ЖК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 до Луцького слідчого ізолятора управління Державної Пенітенціарної служби України у Волинській області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 про визнання ордеру недійсним, виселення з приміщення та їх вселення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк