Ухвала суду № 34130010, 19.08.2013, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 19.08.2013

ЄУ № 420/27/13- ц

Провадження №2/420/80/13

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2013 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючої судді Тарасова Д.С.

при секретарі Виходцевій А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Новопсков цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього на його користь витрати на лікування у сумі 2088,40 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 17.09.2006 року приблизно о 01-00 год. в районі бару "Ковчег"по вул. Октябрській смт. Білолуцьк в ході сварки відповідач умисно завдав йому удару кулаком в обличчя, в результаті чого він упав на асфальтне покриття дороги. В результаті цього йому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення. Вироком Новопсковського районного суду від 02.04.2007 року відповідача визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. У зв'язку з ушкодженням його здоров'я виникла необхідність лікування та придбання ліків. Йому встановлена друга група інвалідності на строк до 2013 року.

Позивач в судове засідання не з»явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. На позовних вимогах наполягає, не заперечує проти винесення заочного рішення у разі відсутності відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові відправлення, причину неявки суду не повідомив.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

17.09.2006 року приблизно о 01-00 год., знаходячись в районі бару "Ковчег"по вул. Октябрській смт. Білолуцьк Новопсковського району Луганської області, відповідач під час сварки навмисно наніс один удар кулаком правої руки в обличчя позивачу, від чого останній впав на асфальтове покриття дороги. В результаті удару в голову та послідуючого за ним падіння позивачу були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забиття речовини головного мозку 3 ступеню, гострої субарахноідальної гематоми, мозкової коми 1-2 ступенів, забитої рани верхньої губи, котрі згідно висновку судово-медичної експертизи № 330 від 11.11.2006 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення.

Вироком Новопсковського районного суду Луганської області від 02.04.2007 року, який набрав законної сили, відповідача визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та засуджено до п'яти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.

Таким чином, судом встановлено, що за результатами злочинних дій відповідача позивачу були спричинені тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення, що потягло за собою тривале лікування та встановлення позивачу другої групи інвалідності.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки винність відповідача у спричиненні позивачу тілесних ушкоджень встановлено вищевказаним вироком, остання не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.

Судом встановлено, що згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 2-20 СМ № 017267 від 15.02.2007 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності по загальному захворюванню з 16.01.2007 року по 01.02.2008 року.

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 позивачу встановлювалась 3 група інвалідності з 01.02.2009 року по 31.01.2010 року, та була продовжена з 01.02.2010 року по 31.01.2011 року, з 01.02.2011 року по 31.01.2012 року.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 093644 від 25.01.2012 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 01.02.2012 року по 01.02.2013 року по загальному захворюванню, що також зазначено в вищевказаному пенсійному посвідченні.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 335991 від 26.02.2013 року позивачу повторно встановлено 2 групу інвалідності з 01.02.2013 року по 01.02.2015 року по загальному захворюванню.

Також судом встановлено, що Індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 216 від 25.01.2012 року Старобільської міжрайонної медично - соціальної експертної комісії, позивачу необхідно в 2012 - 2013 роках пройти стаціонарне та медикаментозне лікування.

Так, згідно виписок з історії хвороби за № 3989 від 05.10.2012 року та № 6205 від 31.12.2012 року, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Новопсковській центральній районній лікарні з 25.09.2012 року по 05.10.2012 року та з 21.12.2012 року по 31.12.2012 року, внаслідок отримання від відповідача тілесних ушкоджень. Зазначені обставини підтверджуються наданими суду копіями.

Крім того, судом встановлено, що у зв*язку з вище зазначеним лікуванням позивачем було здійснено придбання ліків на суму 2088,40 грн., що підтверджується оригіналами платіжних документів (квитанцією, фіскальними чеками) які є належними у справі доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Таким чином, у деліктних правовідносинах при вирішенні питання про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, розмір та види відповідного відшкодування на користь потерпілого визначається з урахуванням положень ст. 1195 ЦК України.

Зі змісту цієї норми вбачається, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Тобто будь-які витрати, які стягуються на користь потерпілого на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров'я.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"№ 6 від 27.03.1992 року зі змінами (далі -Пленум) розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Пунктом 19 Пленуму визначено, що при вирішенні вимог про відшкодування додаткових витрат на медичну допомогу судам належить виходити з того, що розмір витрат на ліки, лікування, протезування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Таким чином, оскільки відповідач є винним у спричинені тілесних ушкоджень позивачу, у зв'язку з чим позивач поніс матеріальні витрати, пов'язані з купівлею ліків, що підтверджується відповідними платіжними документами (квитанцією, фіскальними чеками) на загальну суму 2088,40 грн., суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат вирішено в порядку ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57-60, 212-215, 223-226 ЦПК України, ст. 1195 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"№ 6 від 27.03.1992 року зі змінами, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на лікування у сумі 2088,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 229,40 грн. на р/р №31218206700223, МФО 804013, Код 37942461, одержувач: УДКСУ у Новопсковському районі, банк одержувача: ГУДКСУ у Луганській області.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на заочне рішення суду може бути подано апеляційному суду Луганської області через Новопсковський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: