Постанова № 34125980, 02.10.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/5995/13-a

категорія 8.2.1

02 жовтня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Липи В.А.,

при секретарі - Костарчуку О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкреініан Клеузінг Кампані" до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2013 р. № 0000012200, № 0000032200, № 0000022200,-

встановив:

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкреініан Клеузінг Кампані" звернулося до адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області від 01.08.2013 р. № 0000012200, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 16543,00 грн. (за основним платежем - 11028,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5515,00 грн.), № 0000032200, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 5500,00 грн. (сума завищення бюджетного відшкодування - 3666,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1834,00 грн.), № 0000022200,, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1803,00 грн.

У обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що податковий орган дійшов висновку про податкові порушення позивачем виключно на підставі акта ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 26.04.2013 р. № 484/22.1-07/31520728, в якому зафіксовані правопорушення, допущені контрагентом позивача - ПП "Ястреб". Зазначає, що відповідач проводив невиїзну перевірку, під час якої первинні документи позивача не перевіряв, тому висновки відповідача є необґрунтованими і такими, що суперечать приписам податкового законодавства. В перевіреному періоді ПП "Ястреб" надавав позивачеві послуги з охорони майна позивача. Первинні бухгалтерські документи, якими зафіксовані факти виконання охоронних послуг, відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", а податкові накладні, видані позивачу вищевказаним контрагентом, відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеними в Акті перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, безпідставними та необґрунтованими, а тому просить скасувати їх у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та письмових доказів долучених до неї.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення, посилаючись на які просили відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано Положеннями Податкового кодексу України.

Згідно із ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначенні статтею 79 ПК України.

Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

У відповідності до п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкреініан Клеузінг Кампані" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване Червоноармійською районною державною адміністрацією, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та як платник податків перебуває на податковому обліку в Володарсько-Волинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 10032384 від 02.04.2007 року являється платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що в період з 20.06.2013 року по 12.07.2013 року посадовими особами Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Юкреініан Клеузінг Кампані" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП "Ястреб" (ЄДРПОУ 31520728) за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р., результати якої викладені в акті від 18.07.2013 р. № 24/21/22-04/34928884.

Зазначеним актом зафіксоване порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкреініан Клеузінг Кампані" вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 16 497, 00 грн.

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки Володарсько-Волинською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.08.2013 року № 0000012200, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 16543,00 грн. (за основним платежем - 11028,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5515,00 грн.); № 0000032200, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 5500,00 грн. (сума завищення бюджетного відшкодування - 3666,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1834,00 грн.); № 0000022200,, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1803,00 грн.

Перевіряючи зазначені рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає їх такими, що не узгоджуються з правовими положеннями законів України з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодекс України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності із п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як свідчить зміст акта перевірки і підтверджено представниками відповідача під час судового розгляду податковий орган обґрунтовує висновки відносно порушень з боку позивача податкового законодавства матеріалами перевірки контрагента ПП "Ястреб", проведеної ДПІ у Оболонському районі м. Києва, результати якої оформлені актом від 26.04.2013 р. № 484/22.1-07/31520728. У даному акті зафіксовано, що ПП "Ястреб" за адресою: 04210, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 34 не знаходиться. В ДПІ у Оболонському районі м. Києва відсутня інформація стосовно того, чим фактично займалося ПП "Ястреб" у періоді, що перевіряється. В результаті складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки встановлено, що ПП "Ястреб" мало взаємовідносини з контрагентами, по яким не має можливості підтвердити факти здійснення господарських операцій.

Разом з тим, Податковий кодекс України не містить правових норм, відповідно до яких випливало б, що у випадках неможливості проведення зустрічної звірки з підприємством-постачальником платника податку або встановлення незначного розміру матеріальних економічних та інших ресурсів у контрагентів підприємства-постачальника, порушення підприємством-постачальником вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з іншими контрагентами (з урахуванням вказаних обставин в акті перевірки ОДПІ визначені порушення податкового законодавства), господарські операції з такими постачальниками визнаються безтоварними та не можуть бути враховані у складі податкових витрат і податкового кредиту такого платника податку у відповідних податкових періодах.

Судом встановлено, що 08 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкреініан Клеузінг Кампані" (який виступає як Замовник) і Приватним підприємством "Ястреб" (який виступає як Виконавець) було укладено договір № 666 про надання охоронних послуг. Відповідно до предмету договору в порядку і на умовах, визначених цим договором, Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати за плату послуги з охорони майна (рухомого та нерухомого) Замовника, вказаного у Дислокації, що наведена в додатку № 1 до даного договору та є його невід`ємною частиною і знаходиться за адресою: 12000 Україна, Житомирська область, смт. Червоноармійськ, вул. Пушкіна, 1.

Факти виконання охоронних послуг підтверджені актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2012 р. № ОУ-0000047, від 29.02.2012 р. № ОУ-0000102, від 31.03.2012 р. № ОУ-0000123, від 30.04.2012 р. № ОУ-0000145, від 31.05.2012 р. № ОУ-0000169, від 30.06.2012 р. № ОУ-0000189, від 31.07.2012 р. № ОУ-0000212, від 31.08.2012 р. № ОУ-0000225, від 30.09.2012 р. № ОУ-0000236, копії яких наявні в матеріалах справи.

Спірні суми податкового кредиту позивача підтверджені податковими накладними, виданими ПП "Ястреб", а саме: від 31.01.2012 р. № 50, від 29.02.2012 р. № 52, від 31.03.2012 р. № 20, від 30.04.2012 р. № 20, від 31.05.2012 р. № 23, від 30.06.2012 р. № 21, від 31.07.2012 р. № 20, від 31.08.2012 р. № 12, від 30.09.2012 р. № 11, які також наявні в матеріалах справи.

Розрахунки між сторонами спірних господарських операцій проведені в безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями: від 13.01.2012 р. № 604, від 14.02.2012 р. № 656, від 20.02.2012 р. № 684, від 15.03.2012 р. № 718, від 23.04.2012 р. № 762, від 01.06.2012 р. № 806, від 13.06.2012 р. № 822, від 27.06.2012 р. № 844, від 09.11.2012 р. № 1027, від 04.09.2012 р. № 546, від 09.11.2012 р. № 718, від 02.111.2012 р. № 691.

Спірні господарські операції на підставі первинних документів відображені позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджується долученим до матеріалів справи регістром бухгалтерського обліку - карткою рахунку 631.

У ході судового розгляду справи встановлено, що вищевказані первинні документи відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями. Податкові накладні відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), і під час проведення перевірки та розгляду справи в суді даний факт відповідач не спростував.

Вищезазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому в силу ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарських операцій.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ПП "Ястреб" був зареєстрований як платник податку на додану вартість та перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, що також підтверджується матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договору та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України під час вчинення спірних господарських операцій з контрагентом ПП "Ястреб" є безпідставними.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 01.08.2013 року № 0000012200, № 0000032200, № 0000022200.

Відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкреініан Клеузінг Кампані" з Державного бюджету понесені судові витрати у сумі 294 гривень 83 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 09 жовтня 2013 р.