Постанова № 34125939, 07.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2013 року № 813/6446/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання - Гуменюк В.М.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Тістечка Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Міндоходів Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним і скасування Наказу №224-о від 15.07.2013р. та зобов'язання поновити на публічній службі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Львівської митниці Міндоходів Міністерства доходів і зборів України (далі-Митниця), просить визнати протиправним та скасувати наказ Митниці №224-о від 15.07.2013р. про звільнення його 15 липня 2013 року із займаної посади старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів за угодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України та зобов'язати Митницю поновити його займаній до звільнення посаді. Позовні вимоги мотивує тим, що підставою припинення державної служби та видання наказу №224-о від 15.07.2013 року стала написана ним 16.07.2013 року на прохання керівництва Митниці заява про звільнення в порядку п.1 ст.36 КЗпП України, яку датовано 15.07.2013 року. Вважає, що наказ про його звільнення не може бути датований 15.07.2013 року, оскільки в цей день він знаходився на службі та ніяких заяв не подавав. Крім того, в заяві, яку написано під впливом обману, не було визначено дату припинення трудового договору.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та зазначили, що 18.07.2013р., до дня отримання оскаржуваного наказу про звільнення, який надісланий 20.07.2013р. засобами поштового зв'язку, позивачем на Митницю подано заяву про залишення без розгляду заяви від 15.07.2013р. Просили позов задовольнити.

Представник Митниці в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що підставою для прийняття оспорюваного наказу стала заява позивача, подана добровільно, без будь-якого примусу в порядку ч.1 ст.36 КЗпП України. Анулювання домовленості щодо припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України між працівником та роботодавцем може мати місце лише при взаємній згоді про це роботодавця та працівника. Можливість відкликання заяви про звільнення передбачена у випадку розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст.38 КЗпП України). Оскільки між позивачем та Митницею досягнуто згоди про розірвання трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України шляхом погодження відповідної заяви позивача, а відтак вимоги ст.38 КЗпП України не можуть застосовуватись. Вважав дії Митниці правомірними, а позов безпідставним, в задоволенні якого просив відмовити.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Відповідно до п.15 ч.1 ст. 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що трудову діяльність в митних органах ОСОБА_1 розпочав у серпні 2011 року.

Наказом Митниці №209-0 від 11.07.2013р. з 12 липня 2013 року позивача переведено на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів, звільнивши його із займаної посади старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів.

15.07.2013р. Митницею винесено наказ №224-о, яким звільнено позивача із посади старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів 15.07.2013р. за угодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України. Підстава - заява ОСОБА_1

Не погоджуючись з прийнятим наказом про звільнення позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Статтею 30 Закону України «Про державну службу» визначено підстави припинення державної служби.

Крім того, Законом України «Про державну службу» передбачено, що звільнення з державної служби може бути також проведено і з підстав, передбачених трудовим законодавством у встановленому порядку.

Статтею 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, під впливом обману з боку керівництва Митниці був змушений подати заяву про звільнення в порядку ч.1 ст.36 КЗпП України, проте така заява на прохання керівництва була ним датована 15.07.2013р., хоча фактично написана 16.07.2013 року. В заяві не було вказано дати, з якої він за угодою сторін, підлягав би звільненню з займаної посади.

Крім того, пояснив, що 15 липня 2013 року перебував на службі на митному пості у смт Рава-Руська, який розташований на відстані 70 км від м.Львова, і враховуючи час виходу на службу (8.00 год.) та час її закінчення (20.00 год.), а також відстань від митного поста до відділу персоналу Митниці у м.Львові, фізично не міг подати заяву про звільнення 15.07.2013 року, не порушивши при цьому правил внутрішнього трудового розпорядку, що Митницею зафіксовано не було.

До матеріалів справи долучено листи Митниці, в яких вона підтверджує факт перебування позивача на митному пості «Рава-Руська» з 8.00 год. по 20.00 год. 15.07.2013р., Дана обставина підтверджується журналом розподілу обов'язків особового складу, табелем виходу на роботу за липень 2013 року.

Оскільки до дисциплінарної відповідальності у згаданий період позивач не притягався, а Митниця не заперечує факт написання заяви за адресою Львівської митниці Міндоходів у м.Львові, по вул. Костюшка,1, то суд приходить до висновку, що твердження позивача про написання 16.07.2013 року заяви від 15.07.2013 року відповідають дійсним обставинам справи.

Судом не береться до уваги акт від 16.07.2013р. про відмову від ознайомлення з наказом про звільнення, оскільки такий складений уповноваженими працівниками зацікавленої особи.

Окрім того, в листі від 16.07.2013р. №4/58-1796 Митниця повідомляла позивача про надіслання йому для відома наказу про звільнення, проте жодним чином не зазначає, що такий надсилається з підстав відмови ОСОБА_1 від ознайомленням з ним 16.07.2013р. о 9.10 год., що дає можливість суду дійти переконання, що заява про звільнення позивачем була написана не 15.07.2017р., а 16.07.2013р., як про це зазначав в поясненнях ОСОБА_1

Позивач, окрім того, пояснив, що 18.07.2013р. в порядку ч.2 ст.38 КЗпП України відкликав попередню заяву з тих підстав, що перебував на лікарняному, про що на адресу Митниці подав відповідну заяву, яка зареєстрована Митницею 18.07.2013 року вх.Ж-69.

З дослідженої в судовому засіданні копії заяви про звільнення поданої позивачем в порядку п.1 ст.36 КЗпП України вбачається, що на ній відсутня дата майбутнього звільнення, а лише є відмітка Митниці «ВКР В наказ», за датою 15.07.2013р. та підписом уповноваженої особи.

Так, згідно з ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі заяви, яка зареєстрована 15.07.2013р., Митницею винесено оскаржуваний наказ №224-о від 15.07.2013р. про звільнення позивача з займаної посади 15.07.2013р. в порядку п. 1 ст. 36 КЗпП України, про який, як пояснив позивач, він дізнався лише 20.07.2013р. отримавши його копію, що підтверджується долученими письмовими доказами: витяг з сайту ЛА УДППЗ «Укрпошта» за штрих кодовим ідентифікатором стану переміщення поштового відправлення.

Слід зауважити, що припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу.

Пленум Верховного Суду України в п.8 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 6 листопада 1992 року з наступними змінами, роз'яснив, що судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п.1 ст.36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст.38 КЗпП України).

Як вбачається з заяви позивача від 15.07.2013року та заяви про відкликання заяви про звільнення від 18.07.2013 року між Митницею та працівником не було досягнуто чіткої згоди щодо дати звільнення, а відтак суд не погоджується з доводами відповідача, що позивач не мав права відкликати свою заяву про звільнення та що така не мала юридичного значення.

Отже, визначення дати звільнення за згодою сторін є обов'язковою умовою такого звільнення.

З врахуванням тієї обставини, що про винесення наказу про звільнення від 15.07.2013р. позивач дізнався лише 20.07.2013р., а тому подання ним заяви від 18.07.2013р. на адресу Митниці про відкликання попередньої заяви від 15.07.2013р. про звільнення в порядку п.1 ст.36 КЗпП України розцінюється судом не інакше, як доказ неузгодженості між роботодавцем та працівником істотних умов припинення договору: дати припинення трудового договору.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення учасників процесу та виходячи з вказаних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, суд дійшов висновку, що сторонами спору не було досягнуто згоди щодо припинення трудового договору та не узгоджено дату звільнення в день подання позивачем відповідної заяви. Відсутність узгодження дати звільнення позбавляло права відповідача на звільнення позивача 15 липня 2013 року в порядку п.1 ст.36 КЗпП України.

Даючи аналіз наказу №224-о від 15.07.2013р. про звільнення позивача з займаної посади з 15.07.2013р., суд приходить до переконання, що такий прийнятий без дотримання КЗпП України та передбачених ст.2 КАС України принципів, а тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позивач підлягає поновленню на займаній посаді з 16 липня 2013 року.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, доведені у судовому засіданні та такі що підлягають до задоволення.

Згідно ст. 256 КАС України постанова суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.

У відповідності до вимог ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету Україн на користь ОСОБА_1 34,41 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Львівської митниці Міндоходів №224-о від 15.07.2013р.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів з 16 липня 2013 року.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів звернути до негайного виконання.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 34,41 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 14.10.2013р.

Суддя Шинкар Т.І.