Постанова № 34125890, 14.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 жовтня 2013 року № 826/12291/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Клочкової Н.В., Кобилянського К.М., за участю секретаря судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії за участю представників сторін:

від позивача 1: не прибув, клопотання без участі

позивач 2: ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1,

від відповідача не прибув,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, (надалі - позивачі), звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, (надалі - відповідач), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, а саме:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Державної казначейської служби України щодо виконання судових рішень;

- визнати протиправним повідомлення Державної казначейської служби України від 19.05.2013 р. №5-13/5065-12355, в якому Державна казначейська служба України відмовилась здійснити виключно і однозначно належну їй державну гарантію щодо виконання судових рішень з перекладанням його виконання на органи виконавчої служби;

- встановити наявність виключної однозначної компетенції (повноважень) Державної казначейської служби України на вчинення дій для здійснення гарантії держави, встановленої нормами ст.3 і ст.5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" щодо виконання судових рішень;

- зобов'язати Державну казначейську службу України здійснити належне виконання судових рішень (Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 20.07.2012 р. у справі №1715/13007/12; Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р. у справі 1715/13007/12; Постанову Рівненського міського суду шляхом безспірного стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою", якою передбачено видатки в обсязі 153,9 млн. грн.;

- зобов'язати Державну казначейську службу України здійснити у відповідності норм статей 3 та 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання Постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2010 р. №85197/09/9104 шляхом безспірного стягнення коштів, передбачених бюджетною програмою "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою", якою передбачено видатки в обсязі 153,9 млн. грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем не виконуються рішення суду щодо пенсійних виплат позивачам, що є порушенням законних прав та інтересів позивачів, в силу чого, позивачі змушені звернутись до суду за захистом своїх прав з заявленими позовними вимогами, які просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судові засідання не прибував, письмових заперечень на позовну заяву не подавав.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Постановою Рівненського міського сулу від 16 жовтня 2009 року в адміністративній справі №2а-3370/09 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни позов задоволено частково, визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 р., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2010 р. у справі №85197/09/9104 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне задоволено частково, Постанову Рівненського міського суду від 16.10.2009 року по справі №2а-3370/09 скасовано та прийнятого нову, якою, позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 16.10.2009 року на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка обчислюється відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" протиправною, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 16.10.2009 року на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка обчислюється відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням виплачених сум, в решті позовних вимог відмовлено.

Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Листом від 25.06.2013 р. №249/13 повідомило ОСОБА_2, що нараховані пенсійні кошти в сумі 1663,04 грн. по перерахунку за Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2010 року за період з 22.05.2008 по 16.10.2009 з урахуванням проведених раніше виплат було включено у відомості на виплату пенсій ще у червні 2012 року, проте зважаючи на те, що кошти на виплату пенсій за судовими рішеннями з Державного бюджету України не надходять, невиплаченими залишаються доплати по перерахунках пенсій за судовими рішеннями, включені у додаткові відомості на виплату пенсій за судовими рішеннями на вересень - грудень 2011 року, січень - грудень 2012 року та січень - червень 2013 року, а тому при надходженні коштів з Державного бюджету України зазначені доплати до пенсій будуть виплачені.

Також судом встановлено, що Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 20.07.2012 р. в адміністративній справі №1715/13007/12 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни позов задоволено, визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне протиправною в частині не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в розмірі встановленому ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 31 березня 2008 року по 30 березня 2009 року, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати починаючи з 31 березня 2005 року по 30 березня 2009 року, з урахуванням проведених раніше виплат.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р. в адміністративній справі №1715/13007/12 Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 20.07.2012 р. змінено, виключивши з резолютивної частини слова та цифри "по 30 березня 2009 року".

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до Управління Державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області із Заявою від 06.02.2013 р., в якій просила на виконання постанов Рівненського міського суду Рівненської області від 20.07.2012 р. та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 р. в адміністративній справі №1715/13007/12 здійснити стягнення належних станом на 01.02.2013 року коштів з боржника в розмірі 8845,20 грн. згідно таблиці обчислень.

Управління Державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області Листом від 25.03.2013 р. №03-19/973 повернуло без виконання документи у справі №1715/13007/12 в зв'язку з тим, що вони не підлягають виконанню органом казначейства та оформлені з порушенням установлених вимог.

08.04.2013 року ОСОБА_1 звернулась до Державної казначейської служби України із Заявою про виконання судового рішення, в якій повідомлено, що 06.02.2013 р. ОСОБА_1 зверталась до Управління Державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області із заявою про виконання рішення суду, яку останній повернув без виконання, а тому керуючись положеннями п.15 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 р. №45 надсилає документи та відомості для виконання вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та норми ст.124 Конституції України. До заяви було додано копію заяви ОСОБА_1 від 06.02.2013 р., Лист Управління Державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області від 25.03.2013 р. №03-19/973 та Виконавчий лист, виданий Рівненським міським судом Рівненської області в адміністративній справі №1715/13007/12.

Державна казначейська служба України Листом від 14.05.2013 р. №5-13/5065-12355 повідомила, що враховуючи те, що до майна належать також кошти, то у казначейства відсутні правові підстави для виконання рішень суду зобов'язального характеру, а тому ОСОБА_1 повертається Виконавчий лист, виданий Рівненським міським судом Рівненської області в адміністративній справі №1715/13007/12 з доданими документами для спрямування до відповідного органу виконавчої служби.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Компетенція у сфері державного управління - це закріплена в законодавстві сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань, що полягають у здійсненні управлінського, тобто організуючого впливу на ті сфери і галузі суспільного життя, які вимагають певного втручання держави.

Адміністративні суди, в свою чергу, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням прав особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач у справі, Державна казначейська служба України, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Державна казначейська служба України діє відповідно до повноважень та компетенції, визначеної Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженої Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011.

Відповідно до п. 2 Положення, Казначейство України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України і Міністра.

Вказаним Положенням визначені основні завдання, права та обов'язки Державної казначейської служби України.

З наведеного слідує, що повноваження (компетенція) Державної казначейської служби України визначається законодавчими актами, а не рішеннями судів. Відтак не підлягає задоволенню позовна вимога щодо встановлення судом наявності виключної компетенції (повноважень) відповідача на вчинення дій з виконання рішень судів, вказаних позивачем у змісті позовних вимог.

Крім того, у рішеннях судів, на невиконання яких відповідачем вказують позивачі, Державна казначейська служба України не була стороною у справі і у виконавчому листі також не міститься зобов'язань відповідачу на вчинення дій, відтак, не йдеться про виконання відповідачем рішень судів, які набрали законної сили і є обов'язковими до виконання.

Суд також звертає увагу, що за своєю суттю позовна вимога щодо встановлення судом наявності виключної компетенції (повноважень) відповідача на вчинення дій з виконання рішень судів, вказаних позивачем у змісті позовних вимог є встановленням фактів, що не належить до повноважень суду, приймаючи до уваги вимоги ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Питання з приводу виплати (стягнення) коштів з бюджетів врегульовано законодавством.

Так, відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Законом України "Про виконавче провадження", крім органів державної виконавчої служби, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів. Зокрема, частиною 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконується органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" і пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03 серпня 2011 року затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення ( п. 1 Порядку).

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) (п. 3 Порядку).

Згідно з п. 6 вказаного Порядку, у разі прийняття рішення про стягнення коштів, стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб пакет документів, визначений цим пунктом.

Відповідно до п. 24 Порядку, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, документи, зазначені у пункту 6 цього Порядку подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, тобто до територіального органу Казначейства.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач просив визнати дії та бездіяльність відповідача, - Державної казначейської служби України, щодо невиконання рішень, зазначених ним у позові, протиправними.

Дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, тобто невчинення дії, яку носій публічної влади зобов'язаний був вчинити.

Дії чи бездіяльність можуть мати ознаки оскаржуваності тільки в тому випадку, коли вони мають певне юридичне значення та повинні бути вчинені згідно із вимогами законодавства України стосовно конкретного учасника правовідносин чи певного кола учасників таких правовідносин.

Адміністративні суди повинні перевіряти дії та бездіяльність суб'єктів владних повноважень відповідно до публічно-правових відносин, що охороняються Кодексом адміністративного судочинства України. Тобто слід перевіряти, чи відповідні дії або бездіяльність здійснені в рамках виконання суб'єктом владних управлінських функцій на основі законодавства та наданих повноважень.

Державна казначейська служба України діяла у межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством та не допустила протиправних дій чи бездіяльності стосовно позивачів, оскільки, відповідно до п. 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, документи, зазначені у пункту 6 цього Порядку подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, тобто до територіального органу Казначейства, в силу чого, з урахуванням викладеного в сукупності, підстав для задоволення вищенаведених позовних вимог позивачів судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко

Судді Н.В. Клочкова

К.М. Кобилянський