Постанова № 34125783, 07.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2013 р. Справа №805/11622/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Осадчому О.П.

за участю представників сторін:

від позивача - Сєдов О.М. - довір. б/д, б/н

від відповідачів:

1. не з'явились

2. Григоренко Л.Ю. - довір. від 23.08.13 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Публічного акціонерного

товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»

до відповідачів:

1. Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі

Донецької області

2. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі та

Добропільському районі Донецької області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про визнання протиправними дій щодо встановлення 67 класу професійного ризику виробництва, зобов'язання відновити раніше встановлений 41 клас професійного ризику виробництва з 01.01.2013 року.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що змінюючи позивачу клас ризику, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством.

Вказує на те, що діяльність ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» не пов'язана з підземним видобуванням кам'яного вугілля, полягає у збагаченні вугілля, а тому не може мати 67 клас ризику.

Зазначає, що в порушення вимог Порядку № 30 відповідачем перевірка позивача щодо обгрунтованності встановлення класу ризику не проводилась.

Крім того, наполягає на тому, що зміна класу ризику повинна відбуватись у році, наступному після перевірки, тому вважає помилковим зміну відповідачем класу ризику починаючи з початку поточного року.

Враховуючи наведене, вважає, що встановлення 67 класу професійного ризику виробництва є необґрунтованим, а тому просить визнати протиправними дії щодо встановлення 67 класу професійного ризику виробництва, зобов'язати відновити раніше встановлений 41 клас професійного ризику виробництва з 01.01.2013 року.

16.09.2013 року позивач надав уточнення позовних вимог та просив визнати протиправними дії відповідачів щодо встановлення 67 класу професійного ризику виробництва, скасувати повідомлення про зміну професійного ризику виробництва від 16.07.2013 року № 5501/06, зобов'язати відновити раніше встановлений 41 клас професійного ризику виробництва з 01.01.2013 року.

В запереченнях на позовну заяву відповідачі вказали на її безпідставність та зазначив, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.2012 року № 237 «Про затвердження порядку визначення класу професійного ризику виробництва за видом економічної діяльності», код 05.10 було віднесено як до 41 класику ризику (в частині відкритого видобування кам'яного вугілля) так і до 67 класику ризику (крім відкритого видовбування кам'яного вугілля).

Зазначили, що до 41 класу ризику віднесені виключно підприємства, які займаються діяльністю в частині відкритого видовбування вугілля, а до 67 класу ризику віднесені всі інші діяльності.

Вказують, що наказом Державного комітету статистики України № 396 від 23.12.2011 року затверджена Методологія основ та пояснень допозицій Класифікації видів економічної діяльності ДК 2010, зокрема, у розділі 5 визначено, що код 05.10 «Добування кам'яного вугілля» включає: - добування кам'яного вугілля підземним та відкритим способом, - очищення, сортування, калібрування, підроблення, пресування та інше.

Наполягають, що, оскільки позивач не відноситься до підприємств, які здійснюють діяльність, яка пов'язана з добуванням кам'яного вугілля відкритим способом, тому рішенням Фонду підприємству було правомірно встановлено 67 клас ризику з 01.01.2013 року.

Враховуючи наведене, просили в задоволені позовної заяви відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позовну заяву задовольнити.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за участю його представника не надав.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечував з підстав, викладених у запереченнях, просив в задоволені позовної заяви відмовити.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представників сторін, суд встановив.

ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ 00176472), зареєстроване за юридичною адресою: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, буд. 1, та перебуває на обліку як платник єдиного внеску в УПФУ в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області.

16.07.2013 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області надіслало на адресу ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» повідомлення про зміну професійного ризику виробництва, згідно якого відповідно до основного виду економічної діяльності - добування кам'яного вугілля КВЕД 05.10. встановлений 67 клас професійного ризику виробництва (раніше був 41), а розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування змінений, і з 01.01.2013 становить 49,7%.

Згідно довідки АБ № 567795 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивач має правовий статус суб'єкта юридичної особи з визначенням видів діяльності за КВЕД - 2010, зокрема, 05.10 - Добування кам'яного вугілля (а.с. 9).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить скасувати рішення про зміну класу ризику та зобов'язати відновити клас ризику, встановлений раніше.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положення «Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», Пенсійний фонд України, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.

Згідно ч. 7 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пенсійний фонд України - орган,

уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Таким чином, відповідач 1 у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників страхових внесків.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відповідача 2 у справі - орган владних повноважень, на якого покладений обов'язок контролю щодо правильності визначення класу ризику виробництва страхувальників.

Розмір страхового внеску підприємства залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого належить підприємство за видом економічної діяльності. У разі якщо страхувальник провадить свою діяльність за декількома видами економічної діяльності, віднесення підприємства до класу професійного ризику виробництва здійснюється за основним видом його економічної діяльності.

У разі зміни виду економічної діяльності підприємства Фонд соціального страхування від нещасних випадків відповідно змінює належність цього підприємства до класу професійного ризику виробництва. Зміна класу професійного ризику здійснюється один раз на рік за результатами роботи страхувальника за минулий календарний рік. Новий клас професійного ризику встановлюється з початку поточного року.

Наказом Державного комітету по стандартизації, метрології і сертифікації від 22.10.1996 року № 441 затверджений Державний класифікатор України ДК 009-96.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 року № 1423 затверджений Порядок визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 № 375 на зміну КВЕД ДК 009:96 запроваджений класифікатор видів економічної діяльності ДК 009:2005.

Згідно п. 1 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 року № 457 «Про затвердження та скасування національних класифікаторів» з 01.01.2012 року набрав чинності національний класифікатор України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності».

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2012 року № 237 затверджений Порядок визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності.

Згідно п. 1, 3 Порядку № 237 встановлений механізм визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності. Види економічної діяльності визначаються згідно з Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженим в установленому порядку.

Відповідно до п. 2 Порядку № 237 клас професійного ризику виробництва - рівень виробничого травматизму і професійних захворювань за видами економічної діяльності, що визначає ступінь вірогідності втрати професійної працездатності або смерті працівника під час виконання трудових обов'язків, з урахуванням результатів аналізу показників виробничого травматизму і професійних захворювань, а також обсягів видатків Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд), пов'язаних із забезпеченням загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхування).

Розрахункова складова частина страхового внеску - частина ставки страхового внеску з урахуванням значення інтегрального показника професійного ризику виробництва для страхової галузевої сукупності видів економічної діяльності (далі - інтегральний показник) та видатків такої сукупності, пов'язаних із забезпеченням страхування;

Страхова галузева сукупність видів економічної діяльності - види економічної діяльності, об'єднані для визначення класу професійного ризику виробництва у порядку, затвердженому правлінням Фонду;

Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30.11.2010 року № 30, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.12.2010 року за № 1337, затверджений Порядок віднесення страхувальників до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду їх економічної діяльності та проведення перевірок достовірності поданих страхувальниками відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний).

Пунктом 3.4 Порядку № 30 встановлено, що віднесення страхувальника до класу професійного ризику виробництва здійснюється за основним видом економічної діяльності_згідно з Розподілом видів економічної діяльності за класамипрофесійного ризику виробництва (додаток доПорядкувизначеннякласупрофесійного ризику виробництва за видами економічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2012 року № 237).

Таким чином, клас професійного ризику виробництва залежить безпосередньо від ступеня ризику провадження господарської діяльності та визначається згідно до Класифікації галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2012 року № 237.

Як встановлено у судовому засіданні, у зв'язку з запровадженням КВЕД 2010, позивачу за основним видом діяльності встановлений код 05.10 «Добування кам'яного вугілля» (а.с. 9).

Як вбачається з Порядку № 237 до 41 класу віднесене:

- 05.10 Добування кам'яного вугілля (в частині відкритого видобування кам'яного вугілля»;

- до 67 класу віднесено: 05.10 Добування кам'яного вугілля (крім відкритого видобування кам'яного вугілля).

Згідно методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 року № 396, у розділі 05 «Добування кам'яного та бурого вугілля» зазначено, що цей розділ включає підземне та відкрите добування твердого мінерального палива та діяльність, необхідну для одержування продукції, придатної для реалізації (сортування, очищення, пресування та іншої операції, необхідні для транспортування тощо).

Клас 05.10 Добування кам'яного вугілля включає:

- добування кам'яного вугілля підземним або відкритим способом;

- очищення, сортування, калібрування, подрібнення, пресування та інше кам'яного вугілля для поліпшення його якості, зручності його транспортування та зберігання.

Цей клас також включає: одержування кам'яного вугілля з відвалів.

Як встановлено судо та не заперечується сторонами у справі, діяльність підприємства пов'язана із збагаченням кам'яного вугілля.

Згідно методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності до класу 05.10 «Добування кам'яного вугілля» не включено діяльність, пов'язану із збагаченням кам'яного вугілля.

Згідно перехідної таблиці перекодування видів економічної діяльності підприємств для проведення державних статистичних спостережень (з КВЕД - 2005 на КВЕД-2010), яка розміщена на офіційному сайті Державної служби статистики України код 10.10.1 за КВЕД - 2005 та код 05.10 за КВЕД-2010 включають такі види діяльності: підземне та відкрите добування кам'яного вугілля (антрациту, вугілля для коксування); збагачення кам'яного вугілля; промивання, дегідратацію, калібрування, сортування, дроблення кам'яного вугілля. Включає також: добування кам'яного вугілля з підвалів.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем, до дії КВЕД 2010, позивача за КВЕД 2005 віднесене до коду 10.10.1 «Добування та збагачення кам'яного вугілля».

Згідно КВЕД 2005: підклас 10.10.1 «Добування та збагачення кам'яного вугілля» включає: підземне та відкрите добування різних видів кам'яного вугілля: антрациту, вугілля для коксування; збагачення кам'яного вугілля; промивання, калібрування, сортування, подрібнення кам'яного вугілля. Тобто, даний підклас включає, зокрема, такий вид діяльності як збагачення кам'яного вугілля, який є окремим видом діяльності та не пов'язаний з підземним та відкритим добуванням різних видів кам'яного вугілля.

Таким чином, підклас 10.10.1 включає в себе різні види діяльності, які не пов'язані між собою, а тому такий вид діяльності як збагачення кам'яного вугілля не можливо віднести або до підземного або до відкритого добування різних видів кам'яного вугілля.

Згідно п. 1 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.02.2013 року № 113 Про відновлення чинності національного класифікатору України ДК 009:2005 «Класифікація видів економічної діяльності» чинність вказаного класифікатору було відновлено до 31.12.2013 року.

Враховуючи те, що дія КВЕД 2005 відновлена терміном до 31.12.2013, суд вважає за можливе при визначені видів діяльності, які включено до класу 05.10 «Добування кам'яного вугілля» застосувати положення КВЕД 2005.

Таким чином, до класу 05.10 «Добування кам'яного вугілля» за КВЕД 2010 віднесені такі види діяльності як добування кам'яного вугілля підземним або відкритим способом; очищення, сортування, калібрування, подрібнення, пресування та інше кам'яного вугілля для поліпшення його якості, зручності його транспортування та зберігання.

Також до даного класу віднесене і збагачення кам'яного вугілля.

Тобто, позивач за своїм видом діяльності віднесений до класу 05.10 «Добування кам'яного вугілля» за КВЕД 2010.

Згідно Порядку № 237 до 41 класу віднесене 05.10 Добування кам'яного вугілля (в частині відкритого видобування кам'яного вугілля); до 67 класу віднесене 05.10 «Добування кам'яного вугілля» (крім відкритого видобування кам'яного вугілля).

Тобто, даним порядком визначено, що до 41 класу ризику виключно віднесене добування кам'яного вугілля (в частині відкритого видобування кам'яного вугілля), а до 67 класу ризику віднесено інші види діяльності, крім добування кам'яного вугілля (в частині відкритого видобування кам'яного вугілля), а саме, добування кам'яного вугілля підземним способом; очищення, сортування, калібрування, подрібнення, пресування та інше кам'яного вугілля для поліпшення його якості, зручності його транспортування та зберігання, а також і збагачення кам'яного вугілля.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що встановлюючи позивачу 67 клас ризику відповідачі діяли в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, тому підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.

В розумінні норм статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розподіл судових витрат у справі не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. 2, ст. 7-15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122-154, ст. 160-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про визнання протиправними дії, скасування повідомлення про зміну професійного ризику виробництва, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 07.10.2013 року проголошена вступна та резолютивна частини постанови, повний текст постанови виготовлений 11.10.2013 року.

Суддя Давиденко Т.В.