Постанова № 34123039, 08.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2013 року 10:27 № 826/14963/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомДержавного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»до відповідачаМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платниківпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2013 р. № 0000524110 та № 0000534110за участю представників сторін:

від позивача: Лещенко О.О. (довіреність № 99 від 10.06.2013 р.);

Ганзенко І.В. (довіреність № 123 від 07.10.2013 р.);

Паценко Є.О. (довіреність № 124 від 07.10.2013 р.);

від відповідача: Шило М.Ю. (довіреність № 1005/10.1-05 від 29.08.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 08.10.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2013 р. № 0000524110 та № 0000534110.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14963/13-а та призначено справу до судового розгляду на 08.10.2013 р.

В судовому засіданні 08.10.2013 р. представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та в судових дебатах просили суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих плат від 11.06.2013 р. № 0000524110 та № 0000534110.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача зазначили, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» по взаємовідносинах з ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» за березень 2012 року та ПП «Компанія «Агрофудтрейд» за березень-жовтень 2012 року, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту та зменшення суми податку на додану вартість, за березень 2012 року - жовтень 2012 року в загальній сумі 131 351 грн., в тому числі по періодах: за березень 2012 року на 106 477 грн., за квітень 2012 року на 4 542 грн., за травень 2012 року на 4 895 грн., за червень 2012 року на 465 грн., за липень 2012 року на 6 643 грн., за серпень 2012 року на 1 199 грн., за вересень 2012 року на 5140 грн., за жовтень 2012 року на 1 990 грн., а також п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 34 771 грн., в тому числі: за 1 квартал 2012 р. в сумі 6 789 грн., за 2 квартал 2012 р. в сумі 10 397 грн., за 3 квартал 2012 р. в сумі 15 496 грн., за 4 квартал 2012 р. в сумі 2 089 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було включено до складу податкового кредиту та складу валових витрат суми сплачених коштів (суми ПДВ) по правовідносинах із контрагентами ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд», що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначені контрагенти позивача були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість; установчі документи таких контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними; відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів; правовідносини відбувалися на підставі договорів про надання послуг з розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, та надання готельних послуг, а виконання зобов'язань за такими правовідносинами підтверджується відповідними рахунками, квитанціями, наказами та посвідченнями про відрядження, а також висновком державної експертизи землевпорядної документації та висновком про погодження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Сплата коштів за такими правовідносинами, що відбувалася у безготівковій формі на рахунок контрагента, підтверджується виписками з банку по рахунках позивача, а також не заперечувалась відповідачем під час здійснення перевірки.

Крім того, як зазначили представники позивача, відповідач особисто підтвердив той факт (та зазначене підтверджується наявними у справі доказами - додатками № 5 до податкових декларацій ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд» за відповідні періоди), що такими контрагентами позивача ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд» було в повному обсязі визначено всі податкові зобов'язання по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд» не було завдано жодної шкоди Державному бюджету.

Відповідач позов не визнав, подав письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 08.10.2013 р. просив суд в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагентів позивача ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд», а саме те, що такі контрагенти позивача здійснювали фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, оскільки за наслідками перевірки вказаних суб'єктів господарювання встановлено, що ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» не знаходиться за адресою реєстрації, по ньому відсутня інформація щодо наявності складських приміщень, автомобільного транспорту та устаткування, що необхідні для здійснення фінансового-господарської діяльності підприємства, та податкові накладні, виписані ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» на адресу позивача, за якими останній формував валові витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді, - заповнені з порушенням порядку їх заповнення, внаслідок зазначення невірної адреси покупця (позивача), що відповідно, на думку податкового органу, не дає права на формування за такими податковими накладними податкового кредиту та валових витрат; а щодо контрагента ПП «Компанія «Агрофудтрейд», то за наслідками його перевірки контролюючим органом встановлено також відсутність останнього за місцем реєстрації та відсутність інформації про наявність складських та виробничих приміщень для здійснення підприємницької діяльності, що також на думку відповідача підтверджує факт нікчемності таких правочинів (вчинення їх без наміру настання правових наслідків).

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників було проведено позапланову виїзну перевірку позивача Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» по взаємовідносинах з ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» за березень 2012 року та ПП «Компанія «Агрофудтрейд» за березень-жовтень 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 27.05.2013 р. № 599/41-10/00100227, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту та зменшення суми податку на додану вартість, за березень 2012 року - жовтень 2012 року в загальній сумі 131 351 грн., в тому числі по періодах: за березень 2012 року на 106 477 грн., за квітень 2012 року на 4 542 грн., за травень 2012 року на 4 895 грн., за червень 2012 року на 465 грн., за липень 2012 року на 6 643 грн., за серпень 2012 року на 1 199 грн., за вересень 2012 року на 5140 грн., за жовтень 2012 року на 1 990 грн., а також п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 34 771 грн., в тому числі: за 1 квартал 2012 р. в сумі 6 789 грн., за 2 квартал 2012 р. в сумі 10 397 грн., за 3 квартал 2012 р. в сумі 15 496 грн., за 4 квартал 2012 р. в сумі 2 089 грн.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентами:

- ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» (у березні 2012 року), щодо надання останнім на користь позивача послуг (виконання робіт) з розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування під будівництво заходів ПЛ 330 кВ Новокиївська-Сєвєрна на ПС750 кВ Київська;

- ПП «Компанія «Агрофудтрейд» (у березні-жовтні 2012 року, щодо надання останнім на користь позивача готельних послуг під час службових відряджень працівників позивача до м. Запоріжжя.

За наслідками висновків вищевказаного Акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 11.06.2013 р. № 0000524110, про донарахування ДП «НЕК «Укренерго» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу 131 351,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 65 675,5 грн.;

- від 11.06.2013 р. № 0000534110, про донарахування ДП «НЕК «Укренерго» податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі основного платежу 34 771,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17 385,50 грн.

Однак, не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 11.06.2013 р. № 0000524110 та № 0000534110, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в якості єдиного обґрунтування висновків про порушення позивачем вказаних вимог податкового законодавства, а також висновків про нікчемність правочинів між позивачем і його контрагентами ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд», відповідачем в Акті перевірки позивача зазначено про наявність інших Актів про неможливість проведення зустрічних перевірок ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд», в яких зокрема встановлено відсутність таких контрагентів позивача за місцем їх реєстрації, та не підтвердження наявності в останніх складських та виробничих приміщень, автомобільного транспорту та устаткування, що необхідні для здійснення господарської діяльності.

Так, обґрунтовуючи свої висновки в Акті перевірки позивача, податковий орган посилається на висновки:

- Акта ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 24.07.2012 р. № 456/22-6/36292257 про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період березень 2012 року;

- Акта ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС від 14.03.2012 р. № 112/22-14/35672436 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агрофудтрейд» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.03.2012 р. по 31.10.2012 р.

На думку податкового органу, наявність в матеріалах справи зазначених відомостей (що містяться виключно в Актах перевірок та не підтверджені будь-яким іншим чином), а саме: відсутність контрагентів позивача ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд» за місцем їх реєстрації, та не підтвердження наявності в останніх складських та виробничих приміщень, автомобільного транспорту та устаткування, що необхідні для здійснення господарської діяльності - є достатнім для висновку про фіктивну діяльність контрагентів позивача ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд», а саме те, що такі контрагенти позивача здійснювали фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і валові витрати та податковий кредит.

Однак, перевіривши наявні матеріали справи, вивчивши норми чинного законодавства з приводу даного спору, та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку, що:

- відповідачем не було жодними допустимими доказами по справі доведено завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок здійснення правовідносин між позивачем та ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» і ПП «Компанія «Агрофудтрейд», проте як навпаки наявними матеріалами справи (додатками № 5 до податкових декларацій ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд» за перевіряємий період) підтверджується, що такими контрагентами позивача було в повному обсязі визначено всі податкові зобов'язання по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд» не було завдано жодної шкоди Державному бюджету;

- відповідачем не було роз'яснено та доведено суду, яким саме чином та на підставі яких нормативних актів позивач має нести відповідальність за порушення, встановлені самими же податковими органами в Актах про неможливість проведення перевірок контрагентів позивача із ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд», судові рішення по яких відсутні;

- відповідачем не надано суду доказів, що факти порушення норм законодавства суб'єктами господарювання із ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд», які викладені в Актах їх перевірок, визнані в судовому порядку. А відтак, оскільки Акт перевірки це документ який висвітлює позицію контролюючого органу, але не має юридичних наслідків, тому тільки податкові повідомлення-рішення, правомірність прийняття яких встановлюється судом, мають юридичні наслідки і є обов'язковими для виконання судами в своїх рішеннях.

Таким чином, висновки відповідача в Акті перевірки не можуть слугувати єдиною та беззаперечною підставою для визнання правочинів між позивачем та його контрагентами із ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд» з ознаками нікчемності.

По суті здійснених позивачем правовідносин із контрагентами із ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд» з матеріалів справи вбачається наступне.

Стосовно доводів податкового органу про допущені позивачем порушення податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват».

28.09.2011 р. між ДП «НЕК «Укренерго» та ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» був укладений Договір № 294-КБ на розробку, погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування під будівництво заходів ПЛ 330 кВ Новокиївська-Сєвєрна на ПС750 кВ Київська.

На виконання умов вказаного договору на час проведення перевірки підрядником виконано частину робіт згідно з календарним планом, про що складено Акти здачі-приймання виконаних робіт від 15.03.2012 р. № 3-2 та № 3-3 на загальну суму 857 231,02 грн.

У зв'язку з цим підрядником до ДП «НЕК «Укренерго» передано податкові накладні від 15.03.2012 р. № 1 та № 2, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, на підтвердження фактичності здійснення таких робіт (надання послуг) контрагентом ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» щодо розробки, погодження та затвердження проекту землеустрою стосовно відведення земельних ділянок в постійне користування під будівництво, позивачем до матеріалів справи було надано:

- висновок державної експертизи землевпорядної документації;

- висновок про погодження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

- технічну документацію щодо розрахунку обсягів вирубки просік трас, тощо.

Проте, в Акті перевірки податковою службою стверджується про фіктивність укладеного правочину, як такого, що вчинений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, з посиланням на ст. 234 ЦК України, з наступних підстав:

- порушення порядку заповнення податкових накладних внаслідок невірного зазначення юридичної адреси покупця;

- відсутність ТОВ «ЗК «Приват» за юридичною адресою (при цьому, на стор. 7 та стор. 9 Акта зазначено 2 різні юридичні адреси платника: стор.7: м. Київ, вул. Макіївська, буд, 7, кв.165 та стор. 9: м. Київ, вул. Екскаваторна, 35);

- відсутність інформації про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Однак, перевіривши наявні матеріали справи, та вивчивши норми чинного законодавства з даного приводу, суд не може погодитися з такими висновками відповідача щодо фіктивної діяльності ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та нікчемності (недійсності) правочинів зазначеного контрагента з позивачем, з огляду на таке.

Так, щодо встановленого відповідачем порушення ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» порядку заповнення податкових накладних внаслідок невірного зазначення юридичної адреси покупця, суд зазначає наступне.

Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379 передбачає, у тому числі, внесення до накладної відомостей про місцезнаходження (податкову адресу) продавця та покупця з урахуванням вимог ст. 45 Податкового кодексу та ст. 23, ст. 93 Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Під поняттям місцезнаходження юридичної особи відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України мається на увазі фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Дані до податкової накладної вносяться платником податку на підставі даних Свідоцтва платника ПДВ.

Так, в Акті перевірки позивача на стор. 7 податковий ревізор-інспектор вказує на те, що в податкових накладних від 15.03.2012 р. № 1 та № 2, виписаних ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват», вказано невідповідну адресу позивача - ДП «НЕК Укренерго», а саме: 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 25.

Проте, з приводу зазначеного, наявними у справі доказами підтверджується наступне.

Позивачем ДП «НЕК «Укренерго» було внесено зміни до установчих документів, що пов'язані з перейменуванням вулиці Комінтерну на Симона Петлюри.

Державну реєстрацію змін до установчих документів ДП «НЕК «Укренерго» проведено 03.03.2012 р.

З огляду та таке, на даний час місцем знаходження ДП «НЕК «Укренерго» згідно із зміною старої назви вулиці на нову є адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25.

У зв'язку з цим у підприємства виникла необхідність звернутися до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків з Реєстраційною заявою за формою № 1-ПДВ для перереєстрації та заміни свідоцтва платника податку на нове.

Так, перереєстрація платника ПДВ та заміна свідоцтва про реєстрацію ПДВ у разі виникнення змін у даних платника ПДВ, які, зокрема, стосуються місцезнаходження платника ПДВ, проводяться відповідно до розділу IV Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 07.11.2011 р. № 1394.

Як видно з наявних у справі доказів, реєстраційна заява ДП «НЕК «Укренерго» була подана до податкового органу у терміни, встановлені цим Положенням.

Відповідно до п. 4.3 Положення про реєстрацію платників ПДВ, у податкових накладних, що видаються (отримуються) платником ПДВ у період перереєстрації, що пов'язана зі зміною його місцезнаходження, до початку дії нового Свідоцтва, зазначаються реквізити старого Свідоцтва.

А отже, відповідно до наявних матеріалів справи, дата початку дії нового свідоцтва - 05.04.2012 р., натомість як податкові накладні виписані ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» 15.03.2012 р., тобто до початку дії нового свідоцтва.

Таким чином, на момент передачі зазначених податкових накладних, у ДП «НЕК «Укренерго» тривала процедура перереєстрації його свідоцтва платника ПДВ і в податкових накладних відповідно до п. 4.3 Положення про реєстрацію платників ПДВ було правомірно вказано реквізити старого Свідоцтва (стару назву вулиці), а тому, порушення п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України з боку позивача ат його контрагента ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» допущено не було.

Суд також наголошує на тому, що встановлений в Акті перевірки недолік в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, а саме щодо невірно визначеної адреси (що в даному випадку не підтверджено допустимими доказами), не може бути єдиною та беззаперечною підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій.

Така правова позиція знайшла своє відображення у судовій практиці Вищого адміністративного суду України (ухвала від 25.10.2007 р. у справі за позовом ТОВ «Вест-Агрохім» до Рівненської ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, ухвалі ВАСУ від 04.03.2008 р., довідці ВАСУ від 15.04.2010 р. «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»).

Так, як підтверджується наявними у справі доказами та не було допустимими доказами спростовано відповідачем, зазначені податкові накладні від ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» є оформленими належним чином, а саме: складені на бланках типової форми, мають обов'язкові реквізити, скріплені підписами відповідальних осіб, печаткою підприємства. Інших зауважень до таких податкових накладних з боку податкового органу, окрім зазначення старої назви вулиці ДП «НЕК «Укренерго», відповідач не зазначив.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів та норм наведеного законодавства, суд вважає, що ДП «НЕК «Укренерго» було правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних від ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» 15.03.2012 р. № 1 та № 2.

Щодо встановлення відсутності контрагента позивача ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» за місцем його реєстрації, та відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 29.04.2013 р. (що доданий до матеріалів справи), місцезнаходженням ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» є: 04114, м. Київ, вул. Макіївська, буд, 7, кв. 165.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо такі відомості є недостовірними і були внесені до ЄДР, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, оскільки ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» на момент виникнення господарських правовідносин із позивачем була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується відповідними документами (свідоцтвом про державну реєстрацію, довідкою про взяття на податковий облік, витягом з ЄДР) то зазначене відповідно законодавчо надавало право ДП «НЕК «Укренерго» вважати вказані відомості достовірними.

Також, вказаний контрагент позивача на момент здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді був зареєстрований як платник податку на додану вартість, що відображено на офіційному веб-ресурсі ДПА України, відомості про нього знаходились в ЄДРПОУ, а також останній не перебував в процесі припинення, та відсутні судові рішення щодо фіктивної діяльності такого підприємства.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що в Акті перевірки позивача, а також в Акті про неможливість перевірки ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» відсутнє обґрунтування висновку відповідача щодо відсутності у ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» складських приміщень, транспорту та устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності.

А отже, можна припустити, що такий висновок податковим органом зроблений саме у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки з підприємством через відсутність останнього за юридичною адресою.

Проте, такий висновок не може бути прийнятий до уваги через формальність, оскільки, як свідчить Акт перевірки, та наявні матеріали справи, податковою службою не вживалося заходів щодо встановлення наявності такого майна у ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват».

Крім того, як було зазначено вище, підтверджується наявними у справі доказами (додатками № 5 до податкових декларацій ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» за відповідні періоди), та не було заперечено відповідачем (податковим органом), таким контрагентом позивача ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» було в повному обсязі визначено всі податкові зобов'язання по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» не було завдано жодної шкоди Державному бюджету.

Щодо доводів податковою органу про допущені позивачем порушення податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин із контрагентом ПП Компанія «Агрофудтрейд», то з даного приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Так, в Акті перевірки позивача податковим органом стверджується про нікчемність укладених правочинів із ПП Компанія «Агрофудтрейд», як таких, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які ними зумовлені, з посиланням на ст.ст. 215, 216 ЦК України, з наступних підстав:

- відсутність платника податків ПП Компанія «Агрофудтрейд» за юридичною адресою;

- відсутність інформації про наявність у ПП Компанія «Агрофудтрейд» складських та виробничих приміщень для здійснення підприємницької діяльності.

Отже, виключними підставами для таких висновків контролюючого органу про нікчемність правочинів позивача з контрагентом ПП Компанія «Агрофудтрейд», стали висновки податкового органу, зроблені під час виходу за податковою адресою зазначеного підприємства..

Як вже було зазначено вище, під поняттям місцезнаходження юридичної особи, відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України, мається на увазі фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Таким чином, сам по собі факт відсутності платника податків за податковою адресою під час здійснення перевірки, не може означати відсутність у такого суб'єкта фінансово-господарської діяльності.

Крім того, податковою службою не досліджувалось питання наявності у даного контрагента рухомого та нерухомого майна, виробничих приміщень, необхідних для здійснення статутної діяльності на умовах цивільно-правового договору, зокрема оренди.

Висновок щодо їх відсутності зроблений виключно на підставі відсутності відповідей на запити служби до органів реєстрації такого майна.

Так, згідно наданих позивачем документів перевіркою встановлено взаємовідносини між позивачем та ТОВ Компанія «Агрофудтрейд» в період: березень-жовтень 2012 р.

Згідно пояснення позивача від 07.05.2013 р. № 01-3/01-3-1/5270, взаємовідносини з ПП «Компанія «Агрофудтрейд» пов'язані з перебуванням та проживанням у м. Запоріжжі під час відрядження працівників відокремлених підрозділів позивача.

Договори по операціях між позивачем та ПП «Компанія «Агрофудтрейд» не укладались.

Бухгалтерські регістри по розрахунках з готелем-постачальником послуг на підприємстві не ведеться через те, що за проживання в готелі розраховується готівкою кожен працівник - підзвітна особа. Бухгалтерський облік розрахунків з підзвітними особами ведеться на активно-пасивному субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Розрахунки між підприємствами проводились у готівковій формі, кошти видавались підзвіт працівникам структурного підрозділу (рах. 37).

За наслідками таких правовідносин, ПП «Компанія «Агрофудтрейд» на адресу позивача виписувалися податкові накладні, суми ПДВ по яких були віднесені позивачем до складу податкового кредиту в періоді: березень-жовтень 2012 року на підставі також Додатка № 5 до податкової декларації з ПДВ - розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Згідно з поясненнями працівників, які особисто під час службових відряджень отримували готельні послуги від ПП «Компанія «Агрофудтрейд», зазначені послуги надавались їм за адресами м. Запоріжжя, вул. Вінтера, 44, кв.1 та м. Запоріжжя, вул. Кияшко, 30 кв. 11.

Таким чином, зважаючи на специфіку таких послуг (готельних послуг), що надавалися ПП «Компанія «Агрофудтрейд» працівникам позивача під час їх відряджень, а саме щодо розміщення на проживання в готелі, не вбачається необхідності наявності в такого контрагента - складських приміщень, виробничих потужностей та автомобільного (вантажного) транспорту, на що саме посилався відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність таких правочинів між позивачем та ПП «Компанія «Агрофудтрейд».

Також, відповідно до ст. 113 Господарського кодексу України, приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці.

Тобто, відсутність найманих працівників або наявність лише однієї найманої особи також не може свідчити про не здійснення господарської діяльності, якщо така діяльність для її фактичного здійснення не вимагає наявності в підприємства великого штату кваліфікованих працівників, що може бути зумовлено виконанням якихось складних технічно та великих за обсягами робіт, проте не в даному випадку при наданні послуг з організації розміщення в готелях працівників позивача, що знаходились у відрядженні.

Суд також зауважує, що дані податкових накладних, наведені відповідачем в таблицях Акта перевірки на стор. 11-16, не відповідають загальним сумам податкового кредиту в розрізі звітних періодів (місяців). В окремих звітних періодах (квітень та вересень 2012) має місце подвоєння сум податкового кредиту.

Так, наприклад на стор. 14-15 вбачається подвійне нарахування по Донбаській ЕС, а саме рахунки № 34 від 27.04.2012 р. та № 28 від 21.09.2012 р. відображені в Акті двічі.

Крім того, як було зазначено вище, підтверджується наявними у справі доказами (додатками № 5 до податкових декларацій ПП «Компанія «Агрофудтрейд» за відповідні періоди), та не було заперечено відповідачем (податковим органом), таким контрагентом позивача ПП «Компанія «Агрофудтрейд» було в повному обсязі визначено всі податкові зобов'язання по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно за наслідками таких правовідносин позивача із ПП «Компанія «Агрофудтрейд» не було завдано жодної шкоди Державному бюджету.

Згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть апріорі бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили), якого відповідачем в даному випадку надано не було. А отже, висновки, викладені в Акті перевірки, повинні підтверджуватися контролюючим органом в судовому засіданні допустимими доказами.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення правовідносин позивача із ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд», зазначені контрагенти були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи таких контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів.

Крім того, як зазначалося вище, відповідачем не було надано суду доказів щодо невизначення контрагентами позивача ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд» сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно жодними допустимими доказами не було доведено суду, що за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд» було завдано шкоди Державному бюджету.

Щодо висновку відповідача про недійсність укладених позивачем із ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд» правочинів, податковий орган В акті перевірки позивача зазначає одночасно про порушення норм Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного» та «нікчемного» правочинів.

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд» правочинів недійсними, посилання на їх фіктивність є безпідставним та до уваги братися не може.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Крім того, суд зазначає, що при здійсненні висновків в Акті перевірки відповідачем не було враховано, що із прийняттям Закону України 2 грудня 2010 року № 2756-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», ст. 228 Цивільного кодексу України була доповнена частиною третьою наступного змісту:

«У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Тобто, зазначені правочини після 01.01.2011 року мають визнаватися не нікчемними, а оспорюваними.

Проте, як видно з наявних матеріалів справи, відповідного рішення суду щодо визнання спірних правочинів недійсними, відповідачем до матеріалів справи надано не було, що відповідно виключає право контролюючого органу посилатися на частину другу ст. 215 Цивільного кодексу України у висновках Акта перевірки.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між позивачем та ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват», ПП «Компанія «Агрофудтрейд» правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

В силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд».

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, такий зв'язок між витратами на придбання послуг в ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд» (з розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, та готельних послуг), що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг, був відповідними доказами доведений позивачем суду, а саме при використанні таких послуг (з розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, та готельних послуг) в господарській діяльності підприємства при подальшому будівництві об'єктів на земельних ділянках (за наявності розробленого, погодженого та затвердженого проекту землеустрою щодо відведення таких земельних ділянок в постійне користування під будівництво) а також при розміщенні ПП «Компанія «Агрофудтрейд» працівників позивача в готелях м. Запоріжжя під час перебування останніх у відрядженнях в м. Запоріжжі, що відповідно також пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи викладене, та зважаючи на наявні у справі докази (первинні документи та інші документи по господарських операціях), суд вважає, що позивачем було доведено реальність здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд», що в подальшому були використані позивачем у своїй господарській діяльності, та рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій підтверджується наявними матеріалами справи, а відповідно зазначені суми ПДВ, сплачені по правовідносинах із ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд», були правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у перевіряємому періоді на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Суд також не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що позивач зобов'язаний нести відповідальність за порушення, встановлені самим же податковим органом по його контрагентах, які не підтверджуються будь-яким іншим чином (а саме відповідним рішенням суду), крім висновків самого ж податкового органу в Акті про неможливість проведення перевірки такого контрагента.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Також, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 112 11 13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», вбачається тенденція до індивідуалізації кваліфікації дій платників податків з формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на добросовісність такого платника. У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника ПДВ його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента. При цьому обізнаність платника податку щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів, необхідно з'ясувати з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР).

Так, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на час здійснення правовідносин із позивачем, такі контрагенти позивача ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд» не були ліквідованими та не перебували у стані припинення підприємницької діяльності, а відповідно здійснювали господарську діяльність, та як підтверджується наявними матеріалами справи, належним чином здавали податкову звітність та сплачували передбачені законодавством податки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в порушення вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 71 КАС України, не виконав вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі щодо надання відповідних документів на підтвердження його правової позиції, та не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 11.06.2013 р. № 0000524110 та № 0000534110.

Натомість представники позивача надали суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 11.06.2013 р. № 0000524110 та № 0000534110.

Зважаючи на викладене, та керуючись ч. 6 ст. 71 КАС України, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В позовній заяві та в судових дебатах позивач не заявляв позовної вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих плат від 11.06.2013 р. № 0000524110 та № 0000534110.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 14.10.2013 р.