Рішення № 34122342, 11.10.2013, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Провадження № 2/263/2451/2013

Справа № 263/6011/13-ц

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2013 року. Жовтневий районний суд м. Маріуполя в складі судді Степанової С.В., при секретарі Марцині Д.С., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Керуюча компанія «Західна» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання її такою, що втратила право користування квартирою та зобов'язати її знятися з реєстрації з квартири АДРЕСА_1, оскільки остання без поважних причин не проживає в квартирі на протязі більше шести місяців. В позовній заяві вказав, що відповідач є його колишня дружина. Перебуваючи у шлюбі та працюючи електрозварником в Житлово-комунальному підприємстві «Домовик№3», яке реорганізовано в Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Керуюча компанія «Західна», він отримав для свого проживання та проживання членів його сім'ї, яка складалася з трьох осіб, квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. З 23.06.2010 року він є наймачем на підставі Ордеру. Після розірвання шлюбу, 16.11.2012 року, відповідач разом з сином, забрав все своє майно, добровільно покинула вищезазначену квартиру і проживає окремо. Декілька разів з'являлася для того, щоб забрати речі, які залишилися, участі по оплаті житлово-комунальних послуг не приймає. Перешкод у проживанні відповідача у спірній квартирі він не здійснював. Просив визнати відповідача такою, що втратила право користування спірною квартирою внаслідок відсутності її понад встановлені законом строки та зобов'язати її знятися з реєстрації.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги на підставах, вказаних в позовній заяві та просив їх задовольнити. Суду додатково пояснив, що відповідачку з квартири він не виганяв, перешкоди у користуванні квартирою він не вчиняв, але разом з нею він проживати не зможе, оскільки не бажає сварок, які можуть виникати, коли відповідачка буде приводити до квартири своїх друзів, оскільки раніше вони відбувалися. У зв'язку із тим, що відповідачка стала зустрічатися з іншим чоловіком, він її повідомив, що разом проживати неможливо. Пояснив, що бажає у подальшому приватизувати спірну квартиру лише на себе. Визнав, що іноді застосовував до відповідача фізичне насильство, але після розірвання шлюбу відносини з відповідачкою залишилися нормальні, вона приходить до квартирі таємно, коли його не має. В квартирі ним з відповідачкою робився ремонт, але після розірвання шлюбу, він ремонт зупинив. В квартирі 2 кімнати, одна з якою це зала, яка знаходиться в стадії ремонту, та в ній немає речей, ліжка та іншої меблі, та друга - спальня, в якій залишився диван відповідачки, шафи немає. В квартирі залишилися дитячі речі, постільні приналежності відповідача та її одяг, які знаходяться в коробках. Окрім дивана, також залишився холодильник, гіпсокартон відповідача. У грудні 2012 року відповідачка викликала дільничного інспектора, оскільки не могла попасти до квартири, але тоді зламався замок на вхідній двері в квартиру та він не встиг їй дати ключі та його дільничний усно попередив, щоб у подальшому впускав відповідачку до квартири.

У судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_2, позов підтримала на підставах, вказаних в позовній заяві та просила його задовольнити. Суду додатково пояснила, що відповідачка після розірвання шлюбу у листопаді 2012 року виїхала зі спірної квартири та частково забрала свої речі, інші речі повинна була забрати пізніше. Факт не проживання відповідачки в квартирі підтверджується актом та довідкою Житлово-комунального підприємства. Відповідачка не несете витрати за утримання квартири, не веде з позивачем спільне господарство та відповідно до ст. 71 ЖК України втратила право користування квартирою, оскільки не проживає в ній більше шести місяців без поважних причин.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні. Суду пояснила, що з позивачем у неї виникли неприємні стосунки ще під час перебування в шлюбі, відповідач, перебуваючи у нетверезому стані, влаштовував скандали в присутності дитини, розгули. Він застосовував до неї фізичне насильство, вона мала побої на обличчі, тому боялася проживати разом з ним та ночувати вдома, а після розірвання шлюбу стала боятися ще більше, оскільки вона вже не була його дружиною та вважала, що він міг її побити. Оскільки позивач бив її, ображав, принижував в присутності дитини, вона, ближче до часу розлучення, декілька разів викликала за телефоном міліцію, але заяву на чоловіка не писала, оскільки прощала і жаліла його. Коли позивач був відсутній вдома, вона приходила до квартири два рази в неділю, іноді раз в дві неділі, міняє носильні речі, вбирає від пилу квартиру, але ночувала з дитиною у подруги. В квартирі дійсно робився ремонт, у грудні 2012 року вона приводила до квартирі робітників, але позивач не давав їй робити ремонт. В квартирі 2 кімнати, але для можливого проживання лише одна, інша в стадії ремонту та пуста. В квартирі залишилися її сезонні речі та речі дитини, канцтовари, спільний з позивачем телевізор, холодильник, дитячі іграшки, а також будівельні матеріали. У подальшому подала заяву з клопотанням розглядати справу у її відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_4, у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог на підставах, які вказала відповідач, та просила відмовити у їх задоволенні. Суду пояснила, що факт не проживання відповідачки у спірній квартирі більше шести місяців не встановлено, оскільки вона періодично приходила до квартири. Між позивачем та відповідачем склалися неприязні стосунки, пов'язані з застосуванням до неї фізичного насильства, психологічного тиску, тому відповідач була вимушена проживати окремо від позивача.

Представник третьої особи ОСОБА_5 просила вирішити спір на розсуд суду. Суду пояснила, що відповідача знає, оскільки він працює в їх підприємстві. На роботі він відповідальний та неконфліктний. Йому та членам його сім'ї у користування була надана спірна квартира. Вона, як майстер будинкового господарства, разом з комісією, 22.05.2013 року склала акт про не проживання відповідача з листопада 2012 року, зі слів сусідів. При огляді квартири було видно, що вона знаходилася в стані ремонту, але електрика, газ, опалення, вода були, стояли стіл і стільці, шафи не було. В декількох картонних коробках знаходилися речі відповідачки, дитячі речі, речі позивача лежали на стільці.

Свідок ОСОБА_6, яка була допитана у судовому засіданні, суду показала, що відповідачем є її донька, а позивач - її колишній зять, відносини з ними у неї нормальні. Відповідач проживає у подруги, оскільки боїться свого колишнього чоловіка, до розірвання шлюбу дзвонила до неї та просила її врятувати від нього. Зі слів дочки знає, що позивач її виганяв з квартири, нецензурно висловлювався на її адресу, агресивний по відношенню до неї. Після розірвання шлюбу, відповідач приводила робочих для проведення ремонту, але позивач їх вигнав. Вона пропонувала позивачу зробити в залі ремонт, щоб можливо було проживати, але позивач зупинив ремонт з осені 2012 року. В квартирі зроблений ремонт в спальні, а в залі лише стоять картонні коробки з речами відповідача, дитячими речами, меблі немає. Після розірвання шлюбу, вона разом з донькою приходили до квартири, коли позивач був відсутній, приблизно шість разів, щоб перебрати речі, зробити прибирання в квартирі, шпаклевали. Відповідач бажала проживати в спірній квартирі, тому залишила в ній свої та дитячі речі. Зі слів відповідача їй відомо, що остання після розірвання шлюбу приходила в квартиру 3-4 разів на місяць.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що знайом з позивачем через відповідачку, з якою у нього дружні стосунки. До розірвання шлюбу між позивачем і відповідачкою, бачив на останній подряпини, після розірвання шлюбу бачив відповідачку з синцями на руках та вона пояснювала, що їх зробив позивач. Вже після розірвання шлюбу, відповідачка йому дзвонила та повідомляла, що позивач вчиняв скандал, підіймав на неї руки та розбив ноутбук. Відповідач боялася проживати разом з позивачем та самостійно зайти до квартири, тому просила друзів з нею бути, коли вона приходила до квартири. Він допомагав їй періодично привозити та відвозити речі з квартири, оскільки у нього є машина. Оскільки у його матері є будівельна фірма, а відповідач бажала зробити ремонт в квартирі, то запросила його підрахувати вартість ремонту, але позивач його вигнав.

Свідок ОСОБА_8, суду показав, що знає сторони приблизно 3 роки як сусідів по квартирі. Позивача бачив часто, а відповідачку рідко, не бачив її з січня-лютого 2012 року. Стосунки між позивачем та відповідачкою були нормальні, він не бачив, щоб позивач виганяв відповідачку з квартири. У травні 2013 року він був присутній в квартирі позивача при складанні акту та засвідчив не проживання відповідачки з листопада 2012 року зі слів позивача, але бачив, що в квартирі для проживання була облаштована одна кімната, де знаходилося одне ліжко. В коробках, які стояли в квартирі, зверху знаходилася подушка, жіноча куртка, глибше до коробок не заглядав.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, представника третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

На квартиру АДРЕСА_1 23.06.2010 року позивачу ОСОБА_1 був виданий ордер № 005393, що підтверджується копією ордера. (а.с.8).

На час видачі даного ордера позивач перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 та мав від неї малолітню дитину - ОСОБА_9, що підтверджується копією паспорта позивача. (а. с. 9, 15-18). Їм, у складі сім'ї із трьох осіб була надана у користування квартира АДРЕСА_1. Зазначена квартира не знаходиться в приватному житловому фонді та на час розгляду справи в ній зареєстровано 3 людини: ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_9, що підтверджується копією особового рахунку № 819. (а.с. 9). 06.11.2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано, про що свідчить копія рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя, яке набрало законної сили 16.11.2012 року. ( а. с. 14). В листопаді 2012 року відповідач покинула вищезазначену квартиру і стала проживати окремо від позивача про що сторони не заперечували, підтверджується поясненнями свідків та копією акта Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Керуюча компанія «Західна» від 22.05.2013 року (а. с. 6). Відповідач була вимушена покинути спірну квартиру у зв'язку з неприязними стосунками, які склалися між позивачем та нею, у зв'язку із неправомірними діями позивача по застосуванню фізичного та психологічного насильства відносно відповідачки, що підтверджується як поясненнями сторін, так і свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Показання свідка ОСОБА_8 щодо нормальних стосунків між сторонами суд не бере до уваги, оскільки, як пояснив сам свідок, він не тривалий час був знайомий зі сторонами та взагалі не бачив відповідачку більше року, тому суд вважає, що надати об'єктивну характеристику стосунками сторін не мав можливості.

Показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 також підтверджується бажання відповідача проживати у спірній квартирі, оскільки остання не забрала з квартири всі свої речі та речі дитини, періодично приходила до квартири у відсутність позивача та намагалася робити в квартирі ремонт. Сторони не заперечували, що спірна квартира має дві кімнати, одна з яких є жилою та має одне ліжко, а інша пуста та знаходиться в стадії ремонту. Позивач підтвердив, що бажає у подальшому приватизувати спірну квартиру лише на себе, разом з відповідачкою він проживати не зможе.

Відповідно до ст. 71 Житлового кодексу, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідно роз'яснень, викладених в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 року у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

Суд вважає, неприязні стосунки, які склались між сторонами, є поважною причиною не проживання відповідача в квартирі. Зазначені стосунки навіть, у разі вселення і проживання відповідача роблять неможливим спільне проживання сторін. А тому відповідно до ч. 2 ст. 71 Житлового кодексу, жиле приміщення в квартирі АДРЕСА_1 повинно бути збережено за відповідачем, а в задоволенні позову про визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття її з реєстрації, необхідно відмовити.

На підставі ст. 71 ЖК України, керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 202, 203, 208, 209 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Керуюча компанія «Західна» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням залишити без задоволення.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.В. Степанова