Рішення № 34120253, 10.10.2013, Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим

10.10.2013 103/1682/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 року м. Бахчисарай

Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Яніна І.А.,

при секретарі Саттаровій Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахчисарай цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - Долинненська сільська рада Бахчисарайського району АРК, ОСОБА_4 про поділ колгоспного двору та визнання права власності на частку майна колгоспного двору,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача, треті особи - Долинненська сільська рада Бахчисарайського району АРК, ОСОБА_4 про поділ колгоспного двору, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, визнання за кожним з них права власності на 1/5 частку майна колгоспного двору, зазначивши, що 23 січня 1979 року зазначений будинок був переданий відповідачу колгоспом «Перемога», як голові колгоспного двору, що підтверджено даним господарської книги №4 за 1980-1982 роки, в якій вказана група господарства колгоспний двір, під домоволодіння була передана земельна ділянка площею 0,06 га. В момент передачі будинку право на колгоспний двір придбали в тому числі - ОСОБА_2, ОСОБА_4, а позивач ОСОБА_1 по праву народження в складі сім'ї членів колгоспного двору. В березні 2013 року позивачам стало відомо, що відповідач зареєстрував право власності на вказане домоволодіння виключно на себе, у зв'язку із чим вони змушені були звернутися до суду.

У судове засідання позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 не з'явилися, про час та місце судового розгляду справи сповіщалися належним чином, направили до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позову наполягали (а.с.42-45,66).

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнав у повному обсязі, оскільки на його думку спірне домоволодіння не було колгоспним двором, воно було передано колгоспом «Перемога» родині ОСОБА_2 як переселенцям, в подальшому його вартість була у повному обсязі ОСОБА_3 перед колгоспом «Перемога» погашена, тобто будинок був викуплений у колгоспу. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами цивільної справи №103/96/13-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності, а також матеріалами інвентарної справи на спірне домоволодіння, які представник відповідача просив витребувати та оглянути у судовому засіданні.

Треті особи у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду справи сповіщалися належним чином.

У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст.ст.10,60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, виходячи із засад змагальності сторін, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, вислухавши осіб, які взяли участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наданими сторонами доказами, дослідивши матеріали цивільної справи №103/96/13-ц, матеріали інвентарної справи на спірне домоволодіння, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає за наступними підставами.

Судовим розглядом встановлено, що 23 січня 1979 року відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 13 березня 1973 року №364 голові сім'ї, яка прибула за плановим переселенням ОСОБА_3 передані будинок і надвірні споруди, побудовані у 1978 році, розташовані в с. Долинне, розміром 54 кв.м із трьох кімнат, вартістю 6496 рублів, що підтверджено актом голови колгоспу «Перемога», головою Долиненської сільради, ОСОБА_3 (а.с.11).

Із довідки правління колгоспу «Перемога» від 27 лютого 1992 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах інвентарної справи на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, вбачається, що будинок, який належить ОСОБА_3, куплений в колгоспі «Перемога» за повну вартість (наказ №3 від 25 лютого 1992 року, повна вартість будинку - 6500 рублів, оплата здійснювалася шляхом утримання із заробітної плати і внесення готівкових коштів в касу колгоспу. В теперішній час будинок на балансі колгоспу не перебуває. Заборгованість з боку ОСОБА_3 перед колгоспом відсутня (а.с.77).

У відповідності до Постанови Ради Міністрів СРСР № 517 від 19 лютого 1953 року та подальшого рішення виконавчого комітету Кримської обласної Ради депутатів трудящих за № 210 від 11 березня 1953 року після оплати переселенцями вартості отриманих ними від колгоспів та сільських Рад споруд та погашення заборгованості за позиками, виданими сільгоспбанками на будівництво будинків із надвірними добудовами, споруди переходять у власність переселенців.

Відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 7 квітня 1959 року №477 «Про порядок впорядкування пільг по переселенню» для сімей, які переселяються в плановому порядку на добровільних началах у колгоспі та радгоспі, середні розміри одноразової грошової допомоги за рахунок державних кредитів на будівництво будинків із надвірними будівлями з частковим покриттям цих кредитів за рахунок державного бюджету. Кредити на будівництво жилих будинків для переселенців видаються Сільгоспбанком колгоспам і радгоспам, з погашенням їх протягом десяти років, починаючи з третього року після одержання кредиту. Переселенці повертають колгоспам і радгоспам свою частку кредиту у строки та на умовах, встановлених зазначеною постановою, після чого для переселенців будинки з надвірними будівлями переходять в особисту власність.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 22 вересня 1970 року №510 «Про продовження на 1971-1975 роки чинності постанови Ради Міністрів Української РСР від 7 квітня 1959 року №477 «Про порядок впорядкування пільг по переселенню» продовжено дію зазначеної постанови.

Згідно з п.7 Постанови Ради Міністрів Української РСР «Про пільги по переселенню» №400 від 30 серпня 1973 року, побудовані за рахунок кредитів Держбанку СРСР жилі будинки з надвірними будівлями переходить в особисту власність переселенців після погашення ними своєї частки кредиту.

Таким чином, відповідно до зазначених постанов право власності на житловий будинок виникає тільки з часу повної сплати частки кредиту, встановленої для переселенця.

Із матеріалів цивільної справи 103/96/13-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності вбачається, що позивач 8 січня 2013 року звернулася до суду з вимогами визнати за нею право спільної сумісної власності на 1\2 ідеальну частку в домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що у 1978 році вона та відповідач, перебуваючи у шлюбі, приїхали по переселенню з Камчатки в Крим, де в колгоспі «Перемога» отримали зазначений житловий будинок, сплатили за нього його повну вартість. Оскільки подружжя користується рівними правами на майно і в тому випадку, коли один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або по іншим причинам не мав самостійного заробітку, то вона звернулася з вищезазначеними вимогами щодо спільної сумісної власності подружжя (а.с.73,74; а.с.2, справа №103/96/13-ц).

Ухвалою Бахчисарайського районного суду АРК від 15 серпня 2013 року позовна заява ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання права загальної сумісної власності залишена без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України (а.с.152, справа №103/96/13-ц). (а.с.75).

Із витягу БРТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20 квітня 2010 року вбачається, що ОСОБА_3 на праві власності належить житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.76). Інвентарна вартість вищезазначеного домоволодіння станом на 31 березня 2010 року складає 158914 грн. 16 коп., в тому числі самовільно побудованих споруд - 61279 грн. 41 коп. (а.с.78).

Враховуючи викладене в сукупності, суд вважає, що спірне домоволодіння не є майном, яке належало колгоспному двору, у зв'язку із чим позов є необґрунтованим та недоведеним.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з позивача ОСОБА_1 в доход держави підлягає стягненню недоплачена ним сума судового збору в розмірі 87 грн. 83 коп. (із розрахунку - ціна позову 158914 грн. 16 коп., вартість 1/5 частки - 31783 грн., сплачено при подачі позову 230 грн.), при цьому суд приймає до уваги те, що позивач ОСОБА_2 є інвалідом 2 грипи.

Виходячи із засад змагальності сторін, межі заявлених позивачем вимог, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, керуючись ст.ст.3,10,11,27,31,60,131,213,215,218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - Долинненська сільська рада Бахчисарайського району АРК, ОСОБА_4 про поділ колгоспного двору та визнання права власності на частку майна колгоспного двору, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовій збір у розмірі 87 грн. 83 коп.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК, у строки апеляційного оскарження, передбачені ст.294 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: