Ухвала суду № 34119162, 19.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 року м. Київ К/9991/11206/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2011

у справі № 2-а-3604/10/0270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірник»

до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірник» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Гірник») звернулось до суду з позовом до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі по тексту - відповідач, Вінницької ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000252301/0 та №0000292301/0 від 01.09.2010.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.10.2010 в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2011 скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.10.2010 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Вінницькою МДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Гірник» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2010.

За результатами перевірки складено акт №39/23/01203998 від 17.08.2010, згідно висновків якого, ТОВ «Гірник» в період, що перевірявся, допустив порушення вимог: пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 (далі по тексту - Закон №283/97-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 216922,00 грн.; п.4, п. п. 6-10 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №264 (далі по тексту - Порядок), внаслідок чого підприємством занижено збір за користування надрами в періоді, що перевірявся на загальну суму 22318,37 грн.

Зокрема, згідно акту перевірки, ТОВ «Гірник» невірно визначило вартість видобувних корисних копалин за звітні періоди та не вірно визначило витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин та їх переробкою.

На підставі акту перевірки, Вінницькою МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000252301/0 від 01.09.2010, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання по платежам за користування надрами загальнодержавного значення в сумі 33477,56 грн., з яких: 22318,37 грн. - основний платіж, 11159,19 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення-рішення №0000292301/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 32992,00 грн., з яких: 13417,00 грн. основний платіж, 19575,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 10 Порядку, сума витрат під час видобутку корисних копалин, стосовно яких у податковому (звітному) періоді завершено комплекс технологічних операцій (процесів) з видобутку (вилучення) їх з надр (відходів, витрат), повністю включаються до розрахункової вартості видобутих корисних копалин за відповідний звітний період.

Податковий орган, приймаючи рішення №0000252301/0 від 01.09.2010, яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання зі сплати збору за користування надрами для видобутку корисних копалин, всупереч вище зазначеній вимозі Порядку, врахував всю гранітну продукцію, яка вироблялась (перероблялася) на підприємстві з урахуванням усього технологічного процесу (подрібнення, сортування, осушення, очищення, збагачення та агломерацію).

З аналізу положень Порядку вбачається, що він направлений на врегулювання відносин щодо сплати збору за користування надрами, які пов'язані саме з видобутком, вилученням з надр корисних копалин, проте, не поширюються на діяльність, пов'язану з піддаванням корисних копалин додатковим операціям (подрібнення, сортування, збагачення).

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку, що податковий орган неправомірно прийняв рішення №0000252301/0 від 01.09.2010.

Визначаючись щодо правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0000292301/0 від 01.09.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, колегія суддів також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно неправомірності прийняття даного рішення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Гірник» самостійно виправило помилку в річній декларації за 2008 рік і зменшило валові витрати на суму 92908,00 грн., що в свою чергу зменшило податок на прибуток в сумі 23227,00 грн.

Відповідно до положень п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Положеннями цього ж Закону передбачено, що платник податку, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням, загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, при самостійному донарахуванні платником податків суми податкових зобов'язань, адміністративні штрафи не накладаються.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області відхилити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)М.О. Федоров