Рішення № 34118281, 02.10.2013, Господарський суд Київської області

idth=44>

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

22">

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2013 р. FONT> /FONT>FONT >Справа № 911/3040/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Пошта”, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Евада”, м. Біла Церква

про T>стягнення 174298,68 грн.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Нова Пошта” (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Евада” (надалі відповідач) про стягнення 157341,79 грн. основного боргу, 7267,25 грн. пені та 9689,64 грн. 20% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання щодо оплати наданих позивачем послуг за договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 29074 від 23.11.2012 року.

s="fs192">Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2013 року порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 11.09.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.09.2013 року, у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 02.10.2013 року.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, про причини неявки представника відповідач суд не повідомив, хоча про день, час і місце розгляду справи останній був повідомлений належним чином ухвалами господарського суду від 02.08.2013року та 11.09.2013 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103238717420.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

FONT >Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

23 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Нова Пошта” (виконавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Евада” (замовник, відповідач у справі) було укладено договір №299074 про надання транспортно-експедиторських послуг (надалі договір), відповідно до умов якого виконавець надає транспортно-експедиторські послуги замовнику, згідно його замовлення та товарно-транспортної накладної на умовах, що вказані у цьому договорі. За надані послуги замовник сплачує виконавцю винагороду, згідно діючих у виконавця тарифів (розміщені на http://novaposhta.ua). Тарифи можуть змінюватися виконавцем, в односторонньому порядку, шляхом розміщення змінених тарифів на сайті виконавця, який розміщено за адресою: http://novaposhta.ua. (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору замовник протягом 2 (двох) робочих днів підписує надані виконавцем 2 (два) примірники акта надання послуг тексту - акт) та повертає виконавцю 1 (один) примірник підписаного акта або надає виконавцю мотивовану відмову, не пізніше 1 (одного) робочого дня, з дня отримання акта від виконавця. Не підписання замовником акта протягом 2 робочих днів без мотивованих причин відмови, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем своїх зобов'язань визначених цим договором.

Згідно з п. 4.1. договору оплата вартості наданих послуг з перевезення вантажу відбувається за діючими у виконавця тарифами, шляхом внесенння замовником на рахунок виконавця плати у розмірі 100 % від вартості наданих послуг, після виконання замовлення, протягом 2-х банківських днів. Мінімальна вартість перевезення вантажу по відповідній товарно-транспортній накладній не може складати менше 13 гривень. На мінімальну вартість перевезення не розповсюджуються знижки, які можуть бути встановлені за погодженням сторін даного договору.

Відповідно до п.7.1. договору, строк дії останнього встановлюється з дати його підписання сторонами по 23.11.2013 року.

Договір підписано представниками сторін та скріплено відтисками печаток юридичних осіб.

Відповідно до умов зазначеного вище договору позивачем було надано відповідачу транспортно-експедиторські послуги, що підтверджується наступними актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №НП/2-0015326 від 11.03.2013 на суму 4753,02 грн., №НП/2-0016837 від 15.03.2013 на суму 43046,50 грн., №НП/2-0018196 від 15.03.2013 на суму 44335,15 грн., №НП/2-0018939 від 27.03.2013 на суму 804,00 грн., №НП/2-0021437від 29.03.2013 на суму 45907,07грн. та №НП/2-0024322 від 29.03.2013 на суму 18496,05 грн., загалом на суму 157341,79 грн. Вказані акти підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток юридичних осіб.

У свою чергу, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов’язання за вказаним вище договором щодо оплати наданих позивачем послуг не виконав, у зв’язку з чим у нього перед ТОВ "Нова Пошта" утворилась заборгованість у розмірі 157341,79 грн.

Станом на дату судового засідання відповідачем належних та допустимих доказів сплати зазначеного боргу чи контррозрахунок ціни позову до суду не подано.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору по суті, заборгованість відповідача перед позивачем, за надані останнім транспортно-експедиторські послуги на підставі договору №29074 від 23.11.2012року, становить 157341,79 грн.

Згідно з частиною першою та частиною сьомою ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частина друга ст. 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

ass="fs173">Відповідно до п. 1 частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Приписами частини першої ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено той факт, що заборгованість відповідача перед ТОВ "Нова Пошта" складає 157341,79 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 157341,79 грн. боргу підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7267,25 грн. пені та 9689,64грн. 20% річних.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 5.4 договору за несвоєчасну сплату наданих послуг з перевезення вантажу, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу та 20 % річних від суми заборгованості.

Відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зробивши розрахунок пені, за періоди: з 14.03.2013 по 15.07.2013 за несплату боргу за актом №НП/2-0015326 від 11.03.2013 на суму 4753,02 грн., з 20.03.2013 по 15.07.2013 за несплату боргу за актом №НП/2-0016837 від 15.03.2013 на суму 43046,50 грн., з 20.03.2013 по 15.07.2013 за несплату боргу за актом №НП/2-0018196 від 15.03.2013 на суму 44335,15грн., з 01.04.2013 по 15.07.2013 за несплату боргу за актом №НП/2-0018939 від 27.03.2013 на суму 804,00 грн., з 03.04.2013 по 15.07.2013 за несплату боргу за актом №НП/2-0021437від 29.03.2013 на суму 45907,07грн. та з 03.04.2013 по 15.07.2013 за несплату боргу за актом №НП/2-0024322 від 29.03.2013 на суму 18496,05 грн. (періоди вказані у розрахунку позивача), включно, суд встановив, що відповідний розрахунок, виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, а саме у сумі 7112,02 грн.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено вище, сторони п. 5.4. договору погодили інший розмір відсотків річних, а саме – 20%.

Зробивши розрахунок 20% річних, за періоди: з 14.03.2013 по 15.07.2013 за несплату боргу за актом №НП/2-0015326 від 11.03.2013 на суму 4753,02 грн., з 20.03.2013 по 15.07.2013 за несплату боргу за актом №НП/2-0016837 від 15.03.2013 на суму 43046,50грн., з 20.03.2013 по 15.07.2013 за несплату боргу за актом №НП/2-0018196 від 15.03.2013 на суму 44335,15 грн., з 01.04.2013 по 15.07.2013 за несплату боргу за актом №НП/2-0018939 від 27.03.2013 на суму 804,00 грн., з 03.04.2013 по 15.07.2013 за несплату боргу за актом №НП/2-0021437від 29.03.2013 на суму 45907,07грн. та з 03.04.2013 по 15.07.2013 за несплату боргу за актом №НП/2-0024322 від 29.03.2013 на суму 18496,05грн. (періоди вказані у розрахунку позивача), включно, суд встановив, що відповідний розрахунок, виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20% річних підлягають задоволенню частково, а саме у сумі 9689,62 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 157341,79 грн. основного боргу, 7112,02 грн. пені та 9689,62 грн. 20% річних, загалом 174143,43 грн.

Судові витрати, відповідно до частини п’ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У п. 5.2. роз’яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Суд, здійснивши відповідний розрахунок, встановив, що позивачу у зв’язку з сплатою судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом слід повернути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4,03грн.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Евада” (09104, Київська область, м. Біла Церква, Гайок, буд. 218 Е; код ЄДРПО України 37615411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Пошта” (36039, Полтавська область, м.Полтава, Октябрський район, вул. Фрунзе, буд. 57; код ЄДРПО України 31316718) – 157341 (сто п’ятдесят сім тисяч триста сорок одну) гривню 79 коп. основного боргу, 7112 (сім тисяч сто дванадцять) гривень 02 коп. пені, 9689 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) гривень 62 коп. 20% річних та 3482 (три тисячі чотириста вісімдесят дві) гривні 87коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Нова Пошта” (36039, Полтавська область, м. Полтава, Октябрський район, вул. Фрунзе, буд. 57; код ЄДРПО України 31316718) з Державного бюджету України частину, сплаченого за платіжним дорученням № 20225 від 25.07.2013 року, судового збору, а саме у розмірі 4 (чотири) гривні 03 коп. (оригінал платіжного доручення у матеріалах справи).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.10.2013 року.

Суддя А.В. Лопатін